Київ – У Дніпропетровській виправній колонії № 89 ув’язнені оголосили голодування. За інформацією правозахисників, сталося це після того, як 4 липня вони звернулись до керівництва колонії з вимогою покращити умови їхнього утримання. Ув’язнені стверджують, що їх майже не годували і не давали їм води. У відповідь на таку вимогу керівництво колонії викликало спеціальні війська. Правозахисники повідомляють, що один із ув’язнених колонії зміг зв’язатися з ними телефоном і повідомив про страшні безчинства спецназу в колонії. Натомість в управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області таку інформацію спростовують. Мовляв, ніякого «спецназу» не було, а серед ув’язнених просто проводили обшук.
Ув’язнені попросили в адміністрації колонії води, адже вже декілька днів питної води їм не давали, зазначає Олена Повідайчик, правозахисниця, на телефон якої надійшов дзвінок від ув’язненого з Дніпропетровської виправної колонії № 89. Також арештанти вимагали покращення харчування і щоб їх випускали на прогулянки.
Адміністрація вислухала скарги ув’язнених, але наступного дня, за словами Олени Повідайчик, прибув «спецназ» і жорстоко побив арештантів.
«Били і казали: «Вам треба водички? Ось вам водичка! Вам потрібно харчування? Ось вам харчування! Вам потрібне свіже повітря? Ось вам свіже повітря!» Били головою об стіну і потім кидали. Особливо побили довічно ув’язнених, їх виносили взагалі без тями. Невідомо, чи хтось живий з них, чи ні», – розповіла правозахисниця.
У департаменті виконання покарань переконують, що ніякого спецназу не було
В управлінні Департаменту виконання покарань Дніпропетровської області спростовують інформацію про те, що в колонії були бійці спеціального підрозділу, як і те, що вони побили арештантів.
Начальник управління департаменту виконання покарань у Дніпропетровській області Анатолій Бабець заявив, що в колонії № 89 насправді проводився плановий обшук усіх об’єктів та особистих речей засуджених.
«У медичну частину закладу 6 липня ніхто із засуджених не звертався. Під час проведення обшуку за допомогою спеціального приладу індивідуального обшуку в одного із арештантів, який перебуває у відділі максимального рівня безпеки, був знайдений мобільний телефон. Після цього ув’язнені із максимального відділу безпеки на знак протесту почали висловлювати на адресу адміністрації різні незадоволення. 26 людей написали заяву про голодування, – зазначає Бабець. – Основною причиною їхнього рішення був протест проти дій працівників колонії».
Відвідати колонію правозахисник може лише з прокурором
Тим часом до Дніпропетровської виправної колонії № 89 на запрошення Анатолія Бабця у вівторок мав прибути правозахисник Харківської правозахисної групи Андрій Діденко. Втім, потрапити на територію закладу і поспілкуватися з ув’язненими йому так і не вдалося. В коментарі для Радіо Свобода Діденко повідомив, що він все ж таки домігся дозволу від прокуратури відвідати колонію в середу, 13 липня.
Коли з місць позбавлення волі надходить інформація про жорстоке поводження чи порушення прав людини, потрапити до закладу правозахисникові і на власні очі переконатися у правомірності дій адміністрації майже неможливо, зауважує Андрій Діденко.
«Ми вже декілька років працюємо над запровадженням превентивних механізмів для запобігання катуванням. Нагадаю, що Україна ратифікувала ще в 2006 році факультативний протокол до конвенції ООН і зобов’язалася протягом року запровадити в Україні національний превентивний механізм для запобігання катуванням. Але вже минуло 5 років, а цей інструмент, власне, громадського впливу на подібні ситуації так і не створений», – заначив правозахисник.
За даними соціологічних досліджень Харківської правозахисної групи, у 2009 році жертвами незаконного насильства з боку правоохоронних органів стало близько 600 тисяч осіб. Вже у 2001 році ця цифра збільшилась до 800 тисяч.
Але це дані стосуються міліції, зазначає Андрій Діденко. Щодо місць позбавлення волі така статистика не ведеться, тому що ці установи досі так і залишились не реформованими з радянських часів. Система цих органів є закритою, і громадянське суспільство немає туди майже ніякого доступу.
Адміністрація вислухала скарги ув’язнених, але наступного дня, за словами Олени Повідайчик, прибув «спецназ» і жорстоко побив арештантів.
«Били і казали: «Вам треба водички? Ось вам водичка! Вам потрібно харчування? Ось вам харчування! Вам потрібне свіже повітря? Ось вам свіже повітря!» Били головою об стіну і потім кидали. Особливо побили довічно ув’язнених, їх виносили взагалі без тями. Невідомо, чи хтось живий з них, чи ні», – розповіла правозахисниця.
У департаменті виконання покарань переконують, що ніякого спецназу не було
В управлінні Департаменту виконання покарань Дніпропетровської області спростовують інформацію про те, що в колонії були бійці спеціального підрозділу, як і те, що вони побили арештантів.
Начальник управління департаменту виконання покарань у Дніпропетровській області Анатолій Бабець заявив, що в колонії № 89 насправді проводився плановий обшук усіх об’єктів та особистих речей засуджених.
«У медичну частину закладу 6 липня ніхто із засуджених не звертався. Під час проведення обшуку за допомогою спеціального приладу індивідуального обшуку в одного із арештантів, який перебуває у відділі максимального рівня безпеки, був знайдений мобільний телефон. Після цього ув’язнені із максимального відділу безпеки на знак протесту почали висловлювати на адресу адміністрації різні незадоволення. 26 людей написали заяву про голодування, – зазначає Бабець. – Основною причиною їхнього рішення був протест проти дій працівників колонії».
Відвідати колонію правозахисник може лише з прокурором
Тим часом до Дніпропетровської виправної колонії № 89 на запрошення Анатолія Бабця у вівторок мав прибути правозахисник Харківської правозахисної групи Андрій Діденко. Втім, потрапити на територію закладу і поспілкуватися з ув’язненими йому так і не вдалося. В коментарі для Радіо Свобода Діденко повідомив, що він все ж таки домігся дозволу від прокуратури відвідати колонію в середу, 13 липня.
Коли з місць позбавлення волі надходить інформація про жорстоке поводження чи порушення прав людини, потрапити до закладу правозахисникові і на власні очі переконатися у правомірності дій адміністрації майже неможливо, зауважує Андрій Діденко.
«Ми вже декілька років працюємо над запровадженням превентивних механізмів для запобігання катуванням. Нагадаю, що Україна ратифікувала ще в 2006 році факультативний протокол до конвенції ООН і зобов’язалася протягом року запровадити в Україні національний превентивний механізм для запобігання катуванням. Але вже минуло 5 років, а цей інструмент, власне, громадського впливу на подібні ситуації так і не створений», – заначив правозахисник.
За даними соціологічних досліджень Харківської правозахисної групи, у 2009 році жертвами незаконного насильства з боку правоохоронних органів стало близько 600 тисяч осіб. Вже у 2001 році ця цифра збільшилась до 800 тисяч.
Але це дані стосуються міліції, зазначає Андрій Діденко. Щодо місць позбавлення волі така статистика не ведеться, тому що ці установи досі так і залишились не реформованими з радянських часів. Система цих органів є закритою, і громадянське суспільство немає туди майже ніякого доступу.