Харків – На Харківщині взялися за розвиток етнічного туризму. Маршрути складають представники громадських організацій разом із краєзнавцями та за підтримки зацікавлених селищних рад. Поки екскурсія лише одна, але незабаром обіцяють презентувати ще як мінімум дві. Туристам планують показувати таємничий курган у Первомайському районі області, і музей Слобожанської архітектури просто неба у Золочівському. Організатори екскурсій висловлюють упевненість, що такі поїздки – це достойна альтернатива тим об’єктам, які чиновники підготували для вболівальників Євро-2012.
На екскурсію Харківщиною архітектор Мирослава Кизилова приїхала з Києва. Каже, етнічним туризмом захоплюється давно. Для неї це кращий спосіб відпочити від тяжких трудових буднів, а для українців загалом, як вважає, можливість полюбити себе як націю.
«Етно-тури мене цікавили за кордоном. За кордоном я вже поїздила, «наїлася», і ось тепер захотілося походити по Україні, – зазначає вона. – Все ж таки, як би не було добре там, треба починати з власного, любити своє, знати і повертатися до свого».
Медики давно примітили: відпочити по-справжньому людина може лише на дикій природі. Тому навіть у найсучасніших парках світу окремі території залишають незайманими. Серед таких куточків на Харківщині – первісний Великобурлуцький степ, що в годині їзди на північний схід від Харкова. Це регіональний ландшафтний парк, де мешкає кілька видів байбаків, чиї нори трапляються ледь не за кожні два метри.
«Глибина залягання нори до чотирьох метрів. Кілька камер, тобто одна спальня, кілька запасних і обов’язково туалет. Дуже охайна тварина», – розповідає біолог Віктор Токарський.
Байбак відрізняється сильним почуттям домівки і може запросто вкусити чужака, тому на Слобожанщині у старі часи цих тварин навіть тримали замість собак. На гербі Великобурлуцького району і нині зображено два байбаки. Знайомство з тваринами передбачає програма етнічного туру Харківщиною. В рамках туру організатори також пропонують туристам відпочити під тисячолітнім дубом у селищі Шевченкове, подивитись пам’ятку 18-го століття – будинок-садибу Донець-Зхаржевських, де була знайдена Велесова книга, відвідати Свято-Онуфрієвський храм та Федорівське джерело цілющої води, а також спробувати оригінальні місцеві страви.
Відчути дух землі
Одна з розробників маршруту – представниця громадського об’єднання «Поступ», краєзнавець Вікторія Склярова запевняє, що розвиток місцевого туризму треба починати саме з туризму етнічного.
«Етнічний тур – це така поїздка, в якій людині абсолютно неважливі такі речі, як туалет, де він буде, чи він двозірковий або однозірковий, – зауважує вона. – Людина їде відчути, як це було колись. Вона відчуває дух цієї землі, і для неї вже не важливо, де її поселили, в готелі чи в хатині, яка вимірювалася ще в ліктях, і де збережені молитви, з якими вона закладалася».
Певну частину вболівальників, які приїдуть до Харкова на Євро-2012, каже Вікторія Склярова, обов’язково зацікавлять етнічні тури. Але поки краєзнавець не планує пропонувати свої послуги місцевим чиновникам, які нещодавно презентували офіційні туристичні об’єкти до Чемпіонату Європи з футболу. За її словами, посадовці мають упереджене ставлення до туризму і розглядають його лише як спосіб залучення інвестицій. Про «нову тему для бізнесу» на Міжнародному туристичному форумі у Харкові зокрема говорив голова обласної держадміністрації Михайло Добкін. На думку ж краєзнавця, етнічний туризм дає те, що не вимірюється гаманцем – можливість відчути національне коріння.
«Етно-тури мене цікавили за кордоном. За кордоном я вже поїздила, «наїлася», і ось тепер захотілося походити по Україні, – зазначає вона. – Все ж таки, як би не було добре там, треба починати з власного, любити своє, знати і повертатися до свого».
Медики давно примітили: відпочити по-справжньому людина може лише на дикій природі. Тому навіть у найсучасніших парках світу окремі території залишають незайманими. Серед таких куточків на Харківщині – первісний Великобурлуцький степ, що в годині їзди на північний схід від Харкова. Це регіональний ландшафтний парк, де мешкає кілька видів байбаків, чиї нори трапляються ледь не за кожні два метри.
«Глибина залягання нори до чотирьох метрів. Кілька камер, тобто одна спальня, кілька запасних і обов’язково туалет. Дуже охайна тварина», – розповідає біолог Віктор Токарський.
Байбак відрізняється сильним почуттям домівки і може запросто вкусити чужака, тому на Слобожанщині у старі часи цих тварин навіть тримали замість собак. На гербі Великобурлуцького району і нині зображено два байбаки. Знайомство з тваринами передбачає програма етнічного туру Харківщиною. В рамках туру організатори також пропонують туристам відпочити під тисячолітнім дубом у селищі Шевченкове, подивитись пам’ятку 18-го століття – будинок-садибу Донець-Зхаржевських, де була знайдена Велесова книга, відвідати Свято-Онуфрієвський храм та Федорівське джерело цілющої води, а також спробувати оригінальні місцеві страви.
Відчути дух землі
Одна з розробників маршруту – представниця громадського об’єднання «Поступ», краєзнавець Вікторія Склярова запевняє, що розвиток місцевого туризму треба починати саме з туризму етнічного.
«Етнічний тур – це така поїздка, в якій людині абсолютно неважливі такі речі, як туалет, де він буде, чи він двозірковий або однозірковий, – зауважує вона. – Людина їде відчути, як це було колись. Вона відчуває дух цієї землі, і для неї вже не важливо, де її поселили, в готелі чи в хатині, яка вимірювалася ще в ліктях, і де збережені молитви, з якими вона закладалася».
Певну частину вболівальників, які приїдуть до Харкова на Євро-2012, каже Вікторія Склярова, обов’язково зацікавлять етнічні тури. Але поки краєзнавець не планує пропонувати свої послуги місцевим чиновникам, які нещодавно презентували офіційні туристичні об’єкти до Чемпіонату Європи з футболу. За її словами, посадовці мають упереджене ставлення до туризму і розглядають його лише як спосіб залучення інвестицій. Про «нову тему для бізнесу» на Міжнародному туристичному форумі у Харкові зокрема говорив голова обласної держадміністрації Михайло Добкін. На думку ж краєзнавця, етнічний туризм дає те, що не вимірюється гаманцем – можливість відчути національне коріння.