Дмитро Білаш
Київ – Сьогодні відомому українському художнику-монументалісту, лауреату Шевченківської премії Івану Литовченку виповнилося б 90 років. Його твори можна побачити в багатьох містах України. Декілька з них залишилися в Прип’яті. У ці дні із творчістю митця можна ознайомитися в Києві.
Іван Литовченко все життя займався монументалістикою та художнім ткацтвом. Його роботи є у Києві, Запоріжжі, Луцьку. Він розробив концепцію Прип’яті, був фактично її головним художником. Литовченко створив план центральної вулиці міста атомників і прикрасив її великими, рельєфними мозаїчними панно. Найкращий, на думку критиків, твір «Музика» Литовченко створив 1976 року саме у Прип’яті, це панно і досі прикрашає стіну місцевої музичної школи.
За гіркою іронією долі, уже понад чверть століття в цій будівлі чути хіба що звуки природи. Іван Литовченко пропрацював у місті майже до самої аварії на Чорнобильській АЕС.
Батька у Прип’яті знали усі – Наталя Литовченко
Ідея створення нового міста, у якому радянські багатоповерхівки гармонійно поєдналися б з витворами мистецтва, була однією з провідних у діяльності митця. Дочка Івана Литовченка, заслужений художник України Наталя Литовченко згадує, що її батько ставився до роботи з натхненням, і жителі міста були вдячні йому.
«Коли він там працював, то всі вже знали, що це художник. Одного разу він забув портфель, робітники казали : «Не чіпайте, це художника». Машина поїхала, а портфель увесь день стояв», – каже Наталя Литовченко.
Місто атомників назавжди залишилося в серці Івана Литовченка. Остання його робота «Реквієм» – це поєднання усіх творів, які він створив раніше у Прип’яті.
Наталя Литовченко запевняє, що роботи її батька цікаві і зрозумілі широкому загалу. Кожен зможе знайти щось саме для себе, адже автор порушував глобальні проблеми. Наприклад, у роботі «Творення» Іван Литовченко зображує атомну енергію та вчених з палаючими очима, які нібито опанували «мирний атом». Радянська влада критикувала цю роботу за химерне зображення прогресу.
«Тато завжди був філософом у мистецтві. І все це було в тому, що він зображував. Ще не було аварії, а він це передбачив», – зазначає Наталя Литовченко.
Литовченко – класик української монументалістики
Сучасники високо оцінюють внесок Івана Литовченка в українську монументальну архітектуру. Він є одним із найвизначніших творців монументального мистецтва 60-80-х років минулого століття, переконаний живописець, академік Національної академії мистецтв України Микола Стороженко.
«Це був один із родоначальників, який започаткував новітні форми в архітектурі, зокрема у монументальному мистецтві. Він також впровадив нові технології, нову методику використання матеріалів і засобів в архітектурі», – твердить Стороженко.
Роботи Івана Литовченка вплинули на сучасних художників. На його прикладі вчились молоді українські монументалісти, які творять зараз, кзазначає голова секції монументалістів Київської спілки художників Олексій Григоров: «Це засновник нашої секції, це наш класик, на якого ми рівняємось, – каже він. – Це епоха, в Івана Литовченка дуже сильні роботи, зараз уже такого ніхто й не робить».
Виставка робіт Івана Литовченка триватиме до 11 липня у галереї «Мистець».
Іван Литовченко все життя займався монументалістикою та художнім ткацтвом. Його роботи є у Києві, Запоріжжі, Луцьку. Він розробив концепцію Прип’яті, був фактично її головним художником. Литовченко створив план центральної вулиці міста атомників і прикрасив її великими, рельєфними мозаїчними панно. Найкращий, на думку критиків, твір «Музика» Литовченко створив 1976 року саме у Прип’яті, це панно і досі прикрашає стіну місцевої музичної школи.
За гіркою іронією долі, уже понад чверть століття в цій будівлі чути хіба що звуки природи. Іван Литовченко пропрацював у місті майже до самої аварії на Чорнобильській АЕС.
Батька у Прип’яті знали усі – Наталя Литовченко
Ідея створення нового міста, у якому радянські багатоповерхівки гармонійно поєдналися б з витворами мистецтва, була однією з провідних у діяльності митця. Дочка Івана Литовченка, заслужений художник України Наталя Литовченко згадує, що її батько ставився до роботи з натхненням, і жителі міста були вдячні йому.
«Коли він там працював, то всі вже знали, що це художник. Одного разу він забув портфель, робітники казали : «Не чіпайте, це художника». Машина поїхала, а портфель увесь день стояв», – каже Наталя Литовченко.
Місто атомників назавжди залишилося в серці Івана Литовченка. Остання його робота «Реквієм» – це поєднання усіх творів, які він створив раніше у Прип’яті.
Наталя Литовченко запевняє, що роботи її батька цікаві і зрозумілі широкому загалу. Кожен зможе знайти щось саме для себе, адже автор порушував глобальні проблеми. Наприклад, у роботі «Творення» Іван Литовченко зображує атомну енергію та вчених з палаючими очима, які нібито опанували «мирний атом». Радянська влада критикувала цю роботу за химерне зображення прогресу.
«Тато завжди був філософом у мистецтві. І все це було в тому, що він зображував. Ще не було аварії, а він це передбачив», – зазначає Наталя Литовченко.
Литовченко – класик української монументалістики
Сучасники високо оцінюють внесок Івана Литовченка в українську монументальну архітектуру. Він є одним із найвизначніших творців монументального мистецтва 60-80-х років минулого століття, переконаний живописець, академік Національної академії мистецтв України Микола Стороженко.
«Це був один із родоначальників, який започаткував новітні форми в архітектурі, зокрема у монументальному мистецтві. Він також впровадив нові технології, нову методику використання матеріалів і засобів в архітектурі», – твердить Стороженко.
Роботи Івана Литовченка вплинули на сучасних художників. На його прикладі вчились молоді українські монументалісти, які творять зараз, кзазначає голова секції монументалістів Київської спілки художників Олексій Григоров: «Це засновник нашої секції, це наш класик, на якого ми рівняємось, – каже він. – Це епоха, в Івана Литовченка дуже сильні роботи, зараз уже такого ніхто й не робить».
Виставка робіт Івана Литовченка триватиме до 11 липня у галереї «Мистець».