До 15-ї річниці Конституції народ України отримав подарунок – розмову з Президентом кількох журналістів, а заодно й прогулянку його резиденцією у Межигір’ї.
Президент продемонстрував свою відкритість, свою впевненість, свою розкутість та уміння відповідати на запитання, не заглядаючи у папірці.
Ми переконалися – усі конституційні права Президента забезпечені на найвищому рівні. Ми побачили – у Президента є все, щоб затишно відпочивати і наполегливо трудитися для блага країни. Звісно, не Лувр, але ж в яких рамах картини на стінах! Звісно, не Петергоф, але ж з якими альтанками та фонтанами! Звісно, не палац Потоцьких, але ж які сходи!
Ми почули, що Президент вже просто «інколи не може дивитися, як бідно живуть люди». Тому він поставив мету «підтягнути бідних до середнього рівня» і для цього проводить пенсійну реформу. І хоч журналісти сказали Президенту, що й середній клас за минуле півріччя значно скоротив споживання, а отже став жити гірше – Президент впевнений, що просто «мало часу пройшло». Мало, щоб усі могли відчути себе так спокійно і впевнено, як він у Межигір’ї.
Президент добрий. Він не топить камін, бо там живуть сови. А маленьке совенятко, що ненароком впало вниз – «виростили й вигодували». Президент не розповів, чи стало совеня ручним, зате продемонстрував, наскільки добре дресированими є люди, які його обслуговують та охороняють. «Зонтик неси!» – звелів Президент і парасоля розкрилася над ним без обов’язкового слова «будь-ласка».
Президент поскаржився журналістам, що він любить казати правду, а «політичні витребеньки» йому дуже важко даються. І буквально одразу показав, як можна довго відповідати на запитання про російський газ та українську трубу – навіть натяком не видавши наявність напруги у цих питаннях.
Президент, фактично, усю душу відкрив, коли пояснював, чому підписав закон «Про червоний прапор». «У мене рука не піднялася не підписувати цей закон. Я вважав, що зобов'язаний підписати цей закон, заради пам'яті тих людей, які відстоювали нашу країну, перемогли в цій страшній війні ворога – фашизм», – сказав він. І тут же поскаржився, що Конституційний суд пішов у цьому питання проти Президента, бо ж він – Президент, не має впливу на КС. «Я висловив свою думку главі Конституційного суду…Що мені важко буде сприйняти, якщо таке рішення буде прийнято. Я просив щоб мою позицію донесли до всіх». Але КС пояснив Президенту, що є порушення закону, щоправда, «глава Конституційного суду дуже важко пережив це рішення».
Дуже щирим був Президент, коли казав, що він не бачить проблем із свободою слова в Україні. А деяким журналістам, зокрема з руху «СТОП ЦЕНЗУРІ!», які на переконання Президента, є заангажованими,«ведуть брудну гру й шукають конфлікт зі мною», Віктор Янукович порадив «шукали інших клієнтів. Їх достатньо. Я не той. Я їм не по зубам».
Президент пояснив нам, що не варто переживати через зростання державного боргу. Те, що ми позичаємо у МВФ – це просто «іміджевий момент». Як виявилося, позичаючи, ми лише підтверджуємо конкурентноздатність нашої економіки.
Прямо й рішуче відкинув Президент усі натяки на можливу відставку голови Уряду Миколи Азарова і дуже душевно та довірливо висловив свій сум від того, що Рінат Ахметов думає над тим, чи йти йому ще у депутати. «Я вперше почув від Ріната Леонідовича, що він серйозно замислюється над тим, чи є сенс і необхідність йти балотуватися на наступних виборах в народні депутати».
З Ахметовим Президент бачиться рідко, зате регулярно спілкується з людьми, які його «інформують про те, як народ сприймає реформи». «Як тільки буваю в Україні, так у мене є люди, які мені розказують», – сказав Президент.
Особливо цікаво було спостерігати за виразами облич відомих журналістів, які слухали «правду Президента».
Президент продемонстрував свою відкритість, свою впевненість, свою розкутість та уміння відповідати на запитання, не заглядаючи у папірці.
Ми переконалися – усі конституційні права Президента забезпечені на найвищому рівні. Ми побачили – у Президента є все, щоб затишно відпочивати і наполегливо трудитися для блага країни. Звісно, не Лувр, але ж в яких рамах картини на стінах! Звісно, не Петергоф, але ж з якими альтанками та фонтанами! Звісно, не палац Потоцьких, але ж які сходи!
Ми почули, що Президент вже просто «інколи не може дивитися, як бідно живуть люди». Тому він поставив мету «підтягнути бідних до середнього рівня» і для цього проводить пенсійну реформу. І хоч журналісти сказали Президенту, що й середній клас за минуле півріччя значно скоротив споживання, а отже став жити гірше – Президент впевнений, що просто «мало часу пройшло». Мало, щоб усі могли відчути себе так спокійно і впевнено, як він у Межигір’ї.
Президент добрий. Він не топить камін, бо там живуть сови. А маленьке совенятко, що ненароком впало вниз – «виростили й вигодували». Президент не розповів, чи стало совеня ручним, зате продемонстрував, наскільки добре дресированими є люди, які його обслуговують та охороняють. «Зонтик неси!» – звелів Президент і парасоля розкрилася над ним без обов’язкового слова «будь-ласка».
Президент поскаржився журналістам, що він любить казати правду, а «політичні витребеньки» йому дуже важко даються. І буквально одразу показав, як можна довго відповідати на запитання про російський газ та українську трубу – навіть натяком не видавши наявність напруги у цих питаннях.
Президент, фактично, усю душу відкрив, коли пояснював, чому підписав закон «Про червоний прапор». «У мене рука не піднялася не підписувати цей закон. Я вважав, що зобов'язаний підписати цей закон, заради пам'яті тих людей, які відстоювали нашу країну, перемогли в цій страшній війні ворога – фашизм», – сказав він. І тут же поскаржився, що Конституційний суд пішов у цьому питання проти Президента, бо ж він – Президент, не має впливу на КС. «Я висловив свою думку главі Конституційного суду…Що мені важко буде сприйняти, якщо таке рішення буде прийнято. Я просив щоб мою позицію донесли до всіх». Але КС пояснив Президенту, що є порушення закону, щоправда, «глава Конституційного суду дуже важко пережив це рішення».
Дуже щирим був Президент, коли казав, що він не бачить проблем із свободою слова в Україні. А деяким журналістам, зокрема з руху «СТОП ЦЕНЗУРІ!», які на переконання Президента, є заангажованими,«ведуть брудну гру й шукають конфлікт зі мною», Віктор Янукович порадив «шукали інших клієнтів. Їх достатньо. Я не той. Я їм не по зубам».
Президент пояснив нам, що не варто переживати через зростання державного боргу. Те, що ми позичаємо у МВФ – це просто «іміджевий момент». Як виявилося, позичаючи, ми лише підтверджуємо конкурентноздатність нашої економіки.
Прямо й рішуче відкинув Президент усі натяки на можливу відставку голови Уряду Миколи Азарова і дуже душевно та довірливо висловив свій сум від того, що Рінат Ахметов думає над тим, чи йти йому ще у депутати. «Я вперше почув від Ріната Леонідовича, що він серйозно замислюється над тим, чи є сенс і необхідність йти балотуватися на наступних виборах в народні депутати».
З Ахметовим Президент бачиться рідко, зате регулярно спілкується з людьми, які його «інформують про те, як народ сприймає реформи». «Як тільки буваю в Україні, так у мене є люди, які мені розказують», – сказав Президент.
Особливо цікаво було спостерігати за виразами облич відомих журналістів, які слухали «правду Президента».