Варшава – Східним сусідам Європейського Союзу, зокрема, й Україні, не варто сподіватися на диво від польського головування в об’єднаній Європі. Євроінтеграція пострадянських країн може тривати десятиліттями, причому вона не обов’язково закінчуватиметься вступом до ЄС. Про це йшлося на варшавській конференції «Головування Польщі в ЄС та європейська політика сусідства – час викликів». Конференція, організована Колегією Східної Європи та часописом «Нова Східна Європа», відбулася за сприяння польського МЗС.
Польща та її східні сусіди мусять реально оцінити ситуацію в Європейському Союзі й зосередитися на конкретних євроінтеграційних проектах, а не на яскравих гаслах. Ця теза часто повторювалася у виступах аналітиків і політиків, учасників варшавської конференції.
Про те, що Варшава мусила внести корективи у свій план головування в ЄС, говорили віце-міністр польського МЗС Кшиштоф Становський та радник польського президента Тадеуш Мазовецький.
Мовляв, після вибуху північноафриканської кризи Західна Європа усю свою увагу сконцентрувала у південному напрямі. Польща не може з цим не рахуватися.
ЄС: курс на південь, а не на схід
За словами Мазовецького, від польського головування в ЄС не можна сподіватися якихось надзвичайних результатів. Натомість, вважає він, можна очікувати, що завдяки цьому головуванню ЄС збереже курс на діалог з країнами Східної Європи.
Мазовецький каже: «Я радив би не зациклюватися на тих шістьох місяцях польського головування. Бо створилася така атмосфера, ніби якщо чогось не полагодимо впродовж цих шести місяців, то справа не вдасться. Це неправильний підхід, ці 6 місяців – це час для того, щоб зміцнити позицію Польщі в ЄС. Якщо ми добре використаємо цей час, то це позитивно вплине на майбутнє країн «Східного партнерства».
За словами віце-міністра Становського, Польща муситиме серйозно зайнятися північноафриканською кризою. Якщо вона цього не робитиме, говорив Становський, їй буде набагато складніше переконувати західноєвропейців у тому, що ті повинні займатися Сходом Європи.
Корнеліус Охманн, аналітик із Німеччини, переконував, що для Брюсселя політика сусідства – це однозначно південний напрямок, а не східний. Сьогодні, наголошував Охманн, саме південні сусіди ЄС – у центрі зацікавлення західноєвропейських медіа, саме туди спрямовані фінансові потоки з ЄС. «Бо, на відміну від Східної Європи, – каже німецький експерт, – революційні процеси, що відбуваються в Північній Африці, мають безпосередній вплив на південні кордони ЄС».
Польське головування в ЄС, вважає він, оцінюватимуть за тим, наскільки Варшава вмітиме вирішувати проблеми Північної Африки, а не країн «Східного партнерства».
Підстав до надмірного оптимізму немає
Дискутуючи про євросоюзні перспективи східних сусідів ЄС, експерти чимало уваги присвятили найбільшому учасникові програми «Східне партнерство» – Україні. Експерт Ґжеґож Ґромадський твердить, що на даний момент Україна не має жодних шансів на вступ у ЄС.
«Ані в Берліні, ані в Брюсселі нема мови про інтеграцію України. Якби голосування про прийняття України відбувалося тепер, то ми б отримали однозначне «ні», – каже він.
Як образно висловився політолог Анджей Бжезецький, польське головування в ЄС може стати добрим моментом для того, щоб «проколоти кульку, надмухану неправдою». Політолог критично оцінив стан відносин ЄС із східноєвропейськими країнами: «Ми взаємно одне одного обманюємо, не говоримо вголос правди».
Можливо, припускає Бжезецький, польське головування стане добрим моментом для щирої розмови про майбутнє сходу Європи.
Експерт Марцин Свенцицький вважає недалекоглядною позицію Брюсселя щодо України. Він критикує брюссельських високопосадовців за відсутність стратегічної програми щодо української держави. Тим часом, вважає Свенцицький, Росія ставиться до України як до поля битви з Європейським Союзом. Мовляв, спершу вона робила все, щоб не пустити Україну в НАТО, а тепер взялася за асоціацію України з ЄС.
Намагання Росії втягнути Україну в Митний союз польський політик назвав історичною небезпекою.
Політолог Анджей Шептицький зробив припущення, що ситуація в країнах Східної Європи не обов’язково мусить розвиватися за тими схемами, що реалізувалися в центральноєвропейських державах.
Не виключено, вважає Шептицький, що на схід від ЄС історія може поточитися за латиноамериканськими зразками.
Українська «стабільність» звалиться на голови недалекоглядних євробюрократів?
Депутат Європарламенту Павел Коваль вважає, що політика Брюсселя щодо країн, де не все гаразд із демократією, себе скомпроментувала. Мовляв, задля стабільності в регіоні ЄС у таких країнах робив ставку на владну еліту.
Коваль побоюється, що продовження такої політики може мати непередбачувані наслідки в Україні: «Мені здається, – каже депутат Європарламенту, – що молоде покоління в Україні, а я саме повернувся після кількаденних лекцій в українських університетах, відчуває себе захисником європейського вибору України. Ми у ЄС дуже близькі до того, щоб розчарувати ціле покоління, а наслідки цього можуть бути далекосяжними».
Услід за Павлом Ковалем про специфічне розуміння стабільності в лавах європейської бюрократії говорив Здзіслав Найдер, колишній директор польської редакції Радіо Вільна Європа. Так звана стабільність із диктаторами Північної Африки врешті-решт звалилася на голови французів, італійців, зрештою, всього ЄС, застерігає Найдер.
Він провів аналогії між подіями в Африці та у Східній Європі. Якщо до вибуху соціального невдоволення дійде у Білорусі, каже Найдер, то це впаде на голову полякам. «Що ми зробимо, якщо на вулицях Мінська діятиметься те, що діялося на вулицях Каїра?» – запитує польський інтелектуал.
Найдер також вважає, що підстави до занепокоєння дає розвиток подій в Україні: «На мою думку, Україна стає дедалі менш стабільною країною внаслідок напруженості, дедалі більшого розчарування населення, а також внаслідок того, що люди не мають довіри до державних установ, які просякнуті корупцією. У свою чергу політичні установи залежать від олігархів. Це рецепт на дестабілізацію. Це дестабілізація у нас за стіною».
Поляки мусять переконувати західних партнерів у тому, що так звана парадигма стабілізації вимагає перегляду, переконаний Найдер.
Восени побачимо, як насправді Брюссель ставиться до «Східного партнерства»
Політолог Пшемислав Журавський вел Ґраєвський вважає, що лакмусовим папірцем, який покаже, наскільки серйозно західноєвропейські держави ставляться до ідеї інтеграції східноєвропейських країн у ЄС, стане осінній саміт «Східного партнерства».
Аналітик говорить: «Ми побачимо, якого рангу будуть учасники делегацій євросоюзних держав, що братимуть участь у цьому саміті. Якщо це будуть чиновники низького рангу, то зможемо поставити хрестик на цій ініціативі».
Журавський вел Ґраєвський звернув увагу на промовистий факт, що суми, які ЄС призначив на програми «Східного партнерства», – це мізер у порівнянні з тим, що призначене на стабілізацію економічної ситуації в Греції. «Для реального, а не символічного впливу на розвиток ситуації в регіоні, – вважає аналітик, – для шести держав «Східного партнерства» потрібно призначити такі ж суми, як для Греції».
Про те, що Варшава мусила внести корективи у свій план головування в ЄС, говорили віце-міністр польського МЗС Кшиштоф Становський та радник польського президента Тадеуш Мазовецький.
Мовляв, після вибуху північноафриканської кризи Західна Європа усю свою увагу сконцентрувала у південному напрямі. Польща не може з цим не рахуватися.
ЄС: курс на південь, а не на схід
За словами Мазовецького, від польського головування в ЄС не можна сподіватися якихось надзвичайних результатів. Натомість, вважає він, можна очікувати, що завдяки цьому головуванню ЄС збереже курс на діалог з країнами Східної Європи.
Мазовецький каже: «Я радив би не зациклюватися на тих шістьох місяцях польського головування. Бо створилася така атмосфера, ніби якщо чогось не полагодимо впродовж цих шести місяців, то справа не вдасться. Це неправильний підхід, ці 6 місяців – це час для того, щоб зміцнити позицію Польщі в ЄС. Якщо ми добре використаємо цей час, то це позитивно вплине на майбутнє країн «Східного партнерства».
За словами віце-міністра Становського, Польща муситиме серйозно зайнятися північноафриканською кризою. Якщо вона цього не робитиме, говорив Становський, їй буде набагато складніше переконувати західноєвропейців у тому, що ті повинні займатися Сходом Європи.
Корнеліус Охманн, аналітик із Німеччини, переконував, що для Брюсселя політика сусідства – це однозначно південний напрямок, а не східний. Сьогодні, наголошував Охманн, саме південні сусіди ЄС – у центрі зацікавлення західноєвропейських медіа, саме туди спрямовані фінансові потоки з ЄС. «Бо, на відміну від Східної Європи, – каже німецький експерт, – революційні процеси, що відбуваються в Північній Африці, мають безпосередній вплив на південні кордони ЄС».
Польське головування в ЄС, вважає він, оцінюватимуть за тим, наскільки Варшава вмітиме вирішувати проблеми Північної Африки, а не країн «Східного партнерства».
Підстав до надмірного оптимізму немає
Дискутуючи про євросоюзні перспективи східних сусідів ЄС, експерти чимало уваги присвятили найбільшому учасникові програми «Східне партнерство» – Україні. Експерт Ґжеґож Ґромадський твердить, що на даний момент Україна не має жодних шансів на вступ у ЄС.
«Ані в Берліні, ані в Брюсселі нема мови про інтеграцію України. Якби голосування про прийняття України відбувалося тепер, то ми б отримали однозначне «ні», – каже він.
Як образно висловився політолог Анджей Бжезецький, польське головування в ЄС може стати добрим моментом для того, щоб «проколоти кульку, надмухану неправдою». Політолог критично оцінив стан відносин ЄС із східноєвропейськими країнами: «Ми взаємно одне одного обманюємо, не говоримо вголос правди».
Можливо, припускає Бжезецький, польське головування стане добрим моментом для щирої розмови про майбутнє сходу Європи.
Експерт Марцин Свенцицький вважає недалекоглядною позицію Брюсселя щодо України. Він критикує брюссельських високопосадовців за відсутність стратегічної програми щодо української держави. Тим часом, вважає Свенцицький, Росія ставиться до України як до поля битви з Європейським Союзом. Мовляв, спершу вона робила все, щоб не пустити Україну в НАТО, а тепер взялася за асоціацію України з ЄС.
Намагання Росії втягнути Україну в Митний союз польський політик назвав історичною небезпекою.
Політолог Анджей Шептицький зробив припущення, що ситуація в країнах Східної Європи не обов’язково мусить розвиватися за тими схемами, що реалізувалися в центральноєвропейських державах.
Не виключено, вважає Шептицький, що на схід від ЄС історія може поточитися за латиноамериканськими зразками.
Українська «стабільність» звалиться на голови недалекоглядних євробюрократів?
Депутат Європарламенту Павел Коваль вважає, що політика Брюсселя щодо країн, де не все гаразд із демократією, себе скомпроментувала. Мовляв, задля стабільності в регіоні ЄС у таких країнах робив ставку на владну еліту.
Коваль побоюється, що продовження такої політики може мати непередбачувані наслідки в Україні: «Мені здається, – каже депутат Європарламенту, – що молоде покоління в Україні, а я саме повернувся після кількаденних лекцій в українських університетах, відчуває себе захисником європейського вибору України. Ми у ЄС дуже близькі до того, щоб розчарувати ціле покоління, а наслідки цього можуть бути далекосяжними».
Услід за Павлом Ковалем про специфічне розуміння стабільності в лавах європейської бюрократії говорив Здзіслав Найдер, колишній директор польської редакції Радіо Вільна Європа. Так звана стабільність із диктаторами Північної Африки врешті-решт звалилася на голови французів, італійців, зрештою, всього ЄС, застерігає Найдер.
Він провів аналогії між подіями в Африці та у Східній Європі. Якщо до вибуху соціального невдоволення дійде у Білорусі, каже Найдер, то це впаде на голову полякам. «Що ми зробимо, якщо на вулицях Мінська діятиметься те, що діялося на вулицях Каїра?» – запитує польський інтелектуал.
Найдер також вважає, що підстави до занепокоєння дає розвиток подій в Україні: «На мою думку, Україна стає дедалі менш стабільною країною внаслідок напруженості, дедалі більшого розчарування населення, а також внаслідок того, що люди не мають довіри до державних установ, які просякнуті корупцією. У свою чергу політичні установи залежать від олігархів. Це рецепт на дестабілізацію. Це дестабілізація у нас за стіною».
Поляки мусять переконувати західних партнерів у тому, що так звана парадигма стабілізації вимагає перегляду, переконаний Найдер.
Восени побачимо, як насправді Брюссель ставиться до «Східного партнерства»
Політолог Пшемислав Журавський вел Ґраєвський вважає, що лакмусовим папірцем, який покаже, наскільки серйозно західноєвропейські держави ставляться до ідеї інтеграції східноєвропейських країн у ЄС, стане осінній саміт «Східного партнерства».
Аналітик говорить: «Ми побачимо, якого рангу будуть учасники делегацій євросоюзних держав, що братимуть участь у цьому саміті. Якщо це будуть чиновники низького рангу, то зможемо поставити хрестик на цій ініціативі».
Журавський вел Ґраєвський звернув увагу на промовистий факт, що суми, які ЄС призначив на програми «Східного партнерства», – це мізер у порівнянні з тим, що призначене на стабілізацію економічної ситуації в Греції. «Для реального, а не символічного впливу на розвиток ситуації в регіоні, – вважає аналітик, – для шести держав «Східного партнерства» потрібно призначити такі ж суми, як для Греції».