Українським комуністам не позаздриш. Зараз для них начебто саме час захищати знедолених, протестувати проти грабіжницьких реформ, вказувати трудящим на експлуататорську сутність влади.
А тільки вони – частина цієї самої влади, ось що неприємнo. І що б не говорили комуністи про трудовий народ і про те, як вони збираються врятувати його від олігархічного капіталу, факт залишається фактом: «експлуататори» перебувають при владі завдяки комуністичним голосам у Верховній Раді.
Звичайно, сьогодні комуністи можуть говорити, що все в парламенті вирішують і без них. Що за пенсійну реформу проголосували і без їхніх голосів.
Але щось не помітно, щоб комуністичні представники йшли у відставку на знак протесту проти неправильних реформ і грабіжницьких законів. Ні, вони продовжують засідати і є – в прямому сенсі слова – золотим фондом партії.
І це добре. Добре не для комуністів – добре для країни, якій пора б уже забути про їхнє існування. Коли, нарешті, закінчиться цей сон розуму, що породжує червоних чудовиськ?
Перебування в опозиції продовжило б комуністичне довголіття. Ми вже 20 років живемо без комунізму – але з партією спритних демагогів, які навчилися робити гроші з повітря. Вірніше, з назви.
Але зараз їхня стара тактика починає давати осічку. Навіть основний комуністичний електорат – електорат віри в цю назву – починає дивуватися тому, що вожді так безсовісно підтримують будь-які починання регіоналів.
Простим людям не поясниш, що це необхідно для подальшого процвітання товаришів Симоненка, Голуба, Царькова та інших, які живуть за рахунок бренду. Що цим людям необхідні дорогі особняки, квартири, машини, гаджети та інша «дребедень», якою вони не соромляться навіть хвалитися перед телевізійними глядачами. Ось і доводиться вигадувати політичні виправдання, яким ніхто вже не вірить.
І сьогоднішній комуністичний з’їзд буде з’їздом саме таких виправдань.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
А тільки вони – частина цієї самої влади, ось що неприємнo. І що б не говорили комуністи про трудовий народ і про те, як вони збираються врятувати його від олігархічного капіталу, факт залишається фактом: «експлуататори» перебувають при владі завдяки комуністичним голосам у Верховній Раді.
Звичайно, сьогодні комуністи можуть говорити, що все в парламенті вирішують і без них. Що за пенсійну реформу проголосували і без їхніх голосів.
Але щось не помітно, щоб комуністичні представники йшли у відставку на знак протесту проти неправильних реформ і грабіжницьких законів. Ні, вони продовжують засідати і є – в прямому сенсі слова – золотим фондом партії.
І це добре. Добре не для комуністів – добре для країни, якій пора б уже забути про їхнє існування. Коли, нарешті, закінчиться цей сон розуму, що породжує червоних чудовиськ?
Перебування в опозиції продовжило б комуністичне довголіття. Ми вже 20 років живемо без комунізму – але з партією спритних демагогів, які навчилися робити гроші з повітря. Вірніше, з назви.
Але зараз їхня стара тактика починає давати осічку. Навіть основний комуністичний електорат – електорат віри в цю назву – починає дивуватися тому, що вожді так безсовісно підтримують будь-які починання регіоналів.
Простим людям не поясниш, що це необхідно для подальшого процвітання товаришів Симоненка, Голуба, Царькова та інших, які живуть за рахунок бренду. Що цим людям необхідні дорогі особняки, квартири, машини, гаджети та інша «дребедень», якою вони не соромляться навіть хвалитися перед телевізійними глядачами. Ось і доводиться вигадувати політичні виправдання, яким ніхто вже не вірить.
І сьогоднішній комуністичний з’їзд буде з’їздом саме таких виправдань.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода