Брюссель – Незважаючи на зовнішнє потепління у стосунках між Києвом та Москвою, росіяни продовжують тиснути на українську владу. Тим часом очима європейських експертів нинішня Україна – це з одного боку повернення стабільності, з іншого – концентрація влади у руках команди Президента Віктора Януковича з усіма наслідками, що їх породжує цей процес. Про це, а також про політику безпеки України та вплив арабських революцій на українсько-європейські стосунки в інтерв’ю Радіо Свобода розповів фахівець із питань Росії, України та держав Кавказу при Французькому інституті зовнішніх відносин Домінік Фін.
– Росіяни далі тримають українців під тиском «газових цін». Чи не може це врешті-решт примусити Президента Віктора Януковича поступитися якоюсь часткою української суверенності на користь Кремля, а той взамін погодиться знизити ціну на газ?
– У цьому контексті слід усвідомити, що газові ціни – надзвичайно важливий елемент внутрішньої та міжнародної політики України. Від цього залежать економіка, сімейні бюджети та прибутки української промисловості, не кажучи вже про інтереси тих, хто є довкола Президента. Імовірно, слід чекати нового компромісу, бо газові ціни для українців нині справді дуже завищені порівняно з іншими і, з огляду на ринкові ціни на нафту, далі зростатимуть. Я не думаю, що цей компроміс зачіпатиме суверенітет України, хоча ми бачили вагання Януковича щодо можливого вступу до Митного союзу з Росією. Тепер ми побачили, що він не готовий заходити так далеко – до членства у цьому об’єднанні. Гадаю, що згодом з’явиться якась угода щодо транзиту російського газу або щодо інших російських інтересів – причому економічних, бо влада України бачила, який шок викликали «харківські угоди». Втім, компроміс (на який піде Київ з Москвою) може бути дуже оригінальний та новаторський.
– Більшість європейських фахівців у нинішній ситуації в Україні вбачає насамперед «повернення до стабільності». Тільки невелика частина місцевих експертів каже, що це насамперед «концентрація влади». Щойно з критикою методів тиску на опозицію виступив і Європарламент. Що Ви думаєте про нинішні процеси в Україні?
– На мій погляд, обидва процеси відбуваються одночасно. З одного боку, є повернення до стабільності після колишніх внутрішніх конфліктів у помаранчевій команді та з опозицією. Але, з іншого, метод, яким досягли цієї стабільності, – це і є концентрація влади у руках Януковича. Тепер питання в тому, якими будуть наслідки цього подвійного процесу. Нині важливо, щоб українська опозиція професійно виконувала свою місію, висувала політичні пропозиції, а не лише критикувала. Цю головну роль представники опозиції нині виконують дуже слабо.
– Події в арабському світі привернули увагу Євросоюзу. Чи не може це призвести до того, що підтримка демократичних перетворень на Сході Європи, зокрема, в Україні, може залишитися на узбіччі?
– Я не до кінця згодний із цією позицією. Проблеми Північної Африки виявили великий прорахунок зовнішньої політики Євросоюзу. Вона переглядає стосунки з цими державами, їхньою владою та особливо з громадянами. Форма теперішньої політики сусідства змінилася і, дивлячись на південь, Європа звертає особливу увагу і на ситуацію на Сході Європи, скажімо, в Україні. Це мало б допомогти у реалізації планів Євросоюзу та України.
– Ви щойно опублікували дослідження щодо економічних чинників української політики безпеки. Які Ваші висновки?
– Ми спостерігаємо крутий віраж у бік потепління українсько-російських відносин. Головний мотив цього руху суто економічний. Саме це обрало оточення Президента Януковича, відсунувши на задній план питання української ідентичності і пов’язану з цим полеміку. Економіка завжди відігравала важливу роль у політиці безпеки України. Тим часом, за президентства Ющенка, попри всі заяви про зближення із НАТО й Заходом, оборонна галузь, її реформування постійно залишалися недофінансованими. У цьому сенсі декларації і тепер дуже віддалені від того, що є у дійсності.
– У цьому контексті слід усвідомити, що газові ціни – надзвичайно важливий елемент внутрішньої та міжнародної політики України. Від цього залежать економіка, сімейні бюджети та прибутки української промисловості, не кажучи вже про інтереси тих, хто є довкола Президента. Імовірно, слід чекати нового компромісу, бо газові ціни для українців нині справді дуже завищені порівняно з іншими і, з огляду на ринкові ціни на нафту, далі зростатимуть. Я не думаю, що цей компроміс зачіпатиме суверенітет України, хоча ми бачили вагання Януковича щодо можливого вступу до Митного союзу з Росією. Тепер ми побачили, що він не готовий заходити так далеко – до членства у цьому об’єднанні. Гадаю, що згодом з’явиться якась угода щодо транзиту російського газу або щодо інших російських інтересів – причому економічних, бо влада України бачила, який шок викликали «харківські угоди». Втім, компроміс (на який піде Київ з Москвою) може бути дуже оригінальний та новаторський.
– Більшість європейських фахівців у нинішній ситуації в Україні вбачає насамперед «повернення до стабільності». Тільки невелика частина місцевих експертів каже, що це насамперед «концентрація влади». Щойно з критикою методів тиску на опозицію виступив і Європарламент. Що Ви думаєте про нинішні процеси в Україні?
– На мій погляд, обидва процеси відбуваються одночасно. З одного боку, є повернення до стабільності після колишніх внутрішніх конфліктів у помаранчевій команді та з опозицією. Але, з іншого, метод, яким досягли цієї стабільності, – це і є концентрація влади у руках Януковича. Тепер питання в тому, якими будуть наслідки цього подвійного процесу. Нині важливо, щоб українська опозиція професійно виконувала свою місію, висувала політичні пропозиції, а не лише критикувала. Цю головну роль представники опозиції нині виконують дуже слабо.
– Події в арабському світі привернули увагу Євросоюзу. Чи не може це призвести до того, що підтримка демократичних перетворень на Сході Європи, зокрема, в Україні, може залишитися на узбіччі?
– Я не до кінця згодний із цією позицією. Проблеми Північної Африки виявили великий прорахунок зовнішньої політики Євросоюзу. Вона переглядає стосунки з цими державами, їхньою владою та особливо з громадянами. Форма теперішньої політики сусідства змінилася і, дивлячись на південь, Європа звертає особливу увагу і на ситуацію на Сході Європи, скажімо, в Україні. Це мало б допомогти у реалізації планів Євросоюзу та України.
– Ви щойно опублікували дослідження щодо економічних чинників української політики безпеки. Які Ваші висновки?
– Ми спостерігаємо крутий віраж у бік потепління українсько-російських відносин. Головний мотив цього руху суто економічний. Саме це обрало оточення Президента Януковича, відсунувши на задній план питання української ідентичності і пов’язану з цим полеміку. Економіка завжди відігравала важливу роль у політиці безпеки України. Тим часом, за президентства Ющенка, попри всі заяви про зближення із НАТО й Заходом, оборонна галузь, її реформування постійно залишалися недофінансованими. У цьому сенсі декларації і тепер дуже віддалені від того, що є у дійсності.