Рим — Народ доглядальниць — під таким кліше сприймають в Італії численну українську громаду. Серед майже 200 тисяч офіційно зареєстрованих українців близько 75 відсотків — жінки, які зайняті переважно у домашньому секторі обслуговування. Щоб обговорити докладніше стан і перспективи спільноти, релігійна організація Карітас/Міґрантес зібрала в Римі фахівців з імміграційної проблематики.
Реальна присутність українців є значно більшою – приблизно півмільйона осіб, переконані дослідники феномену. До цього числа зараховують людей, які очікують дозволу на проживання, неповнолітніх, нелегалів, а ще тисячі українок, котрі одружившись з італійцями, отримали італійське громадянство, тому відсутні у реєстрі іноземців. Найбільше вихідців з України реєструють у північній області Ломбардія та у південній Кампанії.
Голова Християнського товариства українців Італії Олесь Городецький в коментарі Радіо Свобода наголосив на проблемних аспектах українського життя.
«По-перше, нині багато людей втрачають роботу в Італії, існує проблема знайти нову працю навіть для тих, хто багато років працював легально, тож, криза економічна ще доволі відчутна. По-друге, – продовжує Городецький, – на жаль, досі в Римі громада не має якогось культурного українського центру, де б могли зустрітися люди. Про це ми багато говорили як з українською, так і з італійською владами».
У пошуку справжніх цінностей
Після двадцяти років «масового переселення» на Апенніни українська громада ще з труднощами інтегрується в італійське суспільство. Викладач римського університету «Ла Сап’єнцa» Олена Пономарева пояснює це кількома чинниками: відсутність в Італії сталої української діаспори, як от у країнах Північної Америки, брак італійсько-українських угод про соціальний захист мігрантів, відсутність повних родин та невизначений термін перебування на чужині.
Багато українців, залишивши Італію, з часом знову повертаються сюди. Це тому, вважає дослідниця, що люди прагнуть не лише додаткових заробітків, а й справжніх людських цінностей. «Це система, заснована на важливості людини, людської гідності, її прав, які дотримуються. Це ліберально-економічна система, де попри усілякі складнощі, люди можуть знайти роботу і отримати за неї гідну зарплату. Не зважаючи на те, що українки в Італії виконують важку, непрестижну роботу, вони при цьому більше почуваються людьми, ніж в Україні», – додала Олена Пономарева.
Чоловіків більшає
На сьогодні українська спільнота в Італії має жіноче обличчя, та, за прогнозами, у найближчі 10 років кількісне співвідношення між жінками і чоловіками зміниться.
Додатковий радник Римської мерії у справах Європи Тетяна Кузик уточнила: «Стосовно української молоді в Італії від 16 до 30 років, то кількість чоловічого населення навіть більша, десь 51 відсоток, ніж жіночого, а це 49 відсотків. Це молодь, яку називають не другим поколінням, а поколінням 1,5, бо ці люди народилися, формувалися в Україні і приїхали до своїх батьків за візами для возз’єднання сім’ї».
Близько 60 відсотків українок одружені або живуть в громадянському шлюбі з чоловіками-італійцями, зауважила Тетяна Кузик. Але тенденція змішаних шлюбів поширена здебільшого серед іммігрантів першого покоління. Молоді українці формують сім’ї переважно з представниками своєї національності.
Голова Християнського товариства українців Італії Олесь Городецький в коментарі Радіо Свобода наголосив на проблемних аспектах українського життя.
«По-перше, нині багато людей втрачають роботу в Італії, існує проблема знайти нову працю навіть для тих, хто багато років працював легально, тож, криза економічна ще доволі відчутна. По-друге, – продовжує Городецький, – на жаль, досі в Римі громада не має якогось культурного українського центру, де б могли зустрітися люди. Про це ми багато говорили як з українською, так і з італійською владами».
У пошуку справжніх цінностей
Після двадцяти років «масового переселення» на Апенніни українська громада ще з труднощами інтегрується в італійське суспільство. Викладач римського університету «Ла Сап’єнцa» Олена Пономарева пояснює це кількома чинниками: відсутність в Італії сталої української діаспори, як от у країнах Північної Америки, брак італійсько-українських угод про соціальний захист мігрантів, відсутність повних родин та невизначений термін перебування на чужині.
Багато українців, залишивши Італію, з часом знову повертаються сюди. Це тому, вважає дослідниця, що люди прагнуть не лише додаткових заробітків, а й справжніх людських цінностей. «Це система, заснована на важливості людини, людської гідності, її прав, які дотримуються. Це ліберально-економічна система, де попри усілякі складнощі, люди можуть знайти роботу і отримати за неї гідну зарплату. Не зважаючи на те, що українки в Італії виконують важку, непрестижну роботу, вони при цьому більше почуваються людьми, ніж в Україні», – додала Олена Пономарева.
Чоловіків більшає
На сьогодні українська спільнота в Італії має жіноче обличчя, та, за прогнозами, у найближчі 10 років кількісне співвідношення між жінками і чоловіками зміниться.
Додатковий радник Римської мерії у справах Європи Тетяна Кузик уточнила: «Стосовно української молоді в Італії від 16 до 30 років, то кількість чоловічого населення навіть більша, десь 51 відсоток, ніж жіночого, а це 49 відсотків. Це молодь, яку називають не другим поколінням, а поколінням 1,5, бо ці люди народилися, формувалися в Україні і приїхали до своїх батьків за візами для возз’єднання сім’ї».
Близько 60 відсотків українок одружені або живуть в громадянському шлюбі з чоловіками-італійцями, зауважила Тетяна Кузик. Але тенденція змішаних шлюбів поширена здебільшого серед іммігрантів першого покоління. Молоді українці формують сім’ї переважно з представниками своєї національності.