Прага – Європейський Союз не може досягти згоди щодо майбутнього розширення. Засідання Комітету з закордонної політики, що відбулося минулого тижня в Страсбурзі, засвідчило, що політики в багатьох країнах ЄС не відчувають, що подальше розширення Євросоюзу пішло б йому на користь. Особливо непевними виглядають перспективи шести колишніх радянських країн, що входять до програми «Східне партнерство», серед них і України. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода сказав британський член Європейського парламенту Чарльз Таннок.
– У Європейському Союзі навіть на рівні Європарламенту немає консенсусу щодо майбутнього розширення. Було згадано статтю 49 Договору про Європейський Союз, у якій записано, що до ЄС може подавати заявку будь-яка європейська країна. Але у звітах, які були представлені в Європарламенті і які стосувалися східного та південного напрямку, не було згадано конкретні країни. У минулому парламенті я представляв звіт, в якому мовилося про те, що такі країни, як Молдова, Білорусь чи Україна, якщо вони знову стануть демократичними , будуть мати повне право подавати заявку на вступ. Але поки що цей процес заморожений. Жодного прогресу, який би просунув ці країни в бік членства, немає. Вони поки застрягли в статусі «сусідів». І їхні можливості обмежені практично тими ж межами, що і всіх інших «сусідів ЄС»: вони можуть вести мову про «Угоду про асоціацію», «Угоду про вільну торгівлю» та лібералізацію візового режиму. Але коли йдеться про перспективу членства, то я боюся, що вона ще не на часі.
– Як Ви пояснюєте таку апатію в ЄС до цього питання, адже попередню хвилю розширення в ЄС сприйняли як успішну?
– Насправді, що стосується політики, – а ми всі політики в Європейському парламенті, – ми відчуваємо, що громадськість не підтримує подальше розширення. Є певна втома від розширення. На сьогоднішній момент політикам, які вірять у важливість розширення, буде складно переконати громадськість навіть у тому, що розширення навіть на Західні Балкани буде добрим рішенням. Це буде непросто. Зараз на черзі Хорватія, і її вступ виглядає доводі надійним. Але поза цим такі країни, як Македонія, Боснія і Герцеговина, Албанія, вже матимуть проблеми. А щодо таких країн, як Молдова чи Південний Кавказ, то їхні кандидатури протягом якогось часу навіть не розглядатимуться. Щодо України, яка мала найкращі перспективи, то її сприймають як країну, яка зробила великі кроки назад за нової влади. Говориться, що за нової адміністрації вона стала більш авторитарною, там звузилася свобода преси, країна намагається робити більше кроків назустріч Москві. З’явилися кримінальні звинувачення щодо опозиційного лідера Юлії Тимошенко. Виглядає, що спадщина Помаранчевої революції, яка виглядала такою надійною, починає втрачатися. Таким є сприйняття країни – правильне чи не правильне, але таке воно є. Колись, п’ять років тому, говорилося про те, що Україні потрібно дати певний сигнал. Цього не було зроблено, і здається, що тепер Україна рухається в іншому напрямку.
– А як щодо країн, які зробили справжній поступ, таких, як Молдова? Їхній поступ було відзначено і в резолюції парламенту, чи їх будуть оцінювати на підставі їхньої роботи?
– Це мав би бути правильний критерій оцінки. Але ми всі знаємо, що цього не достатньо. Питання вступу – це стратегічне рішення, яке ухвалюють уряди країн, їхні парламенти, Рада Європейського Союзу, тож погляд Європейського парламенту – це лише висловлення думки. Так, Молдова дійсно зробила великий поступ у реформах, але питання Придністров’я залишається не вирішеним. Тому ЄС навряд чи захоче приймати до своїх лав країну, частину території якої контролюють незалежні органи, чи якою керують із Росії. Досвід із Кіпром ніхто не хоче повторювати. Тому мені здається, що доки конфлікт із Придністров’ям не вдасться вирішити, вступ Молдови не виглядає реальним. Але зараз мова навіть не про це. Поки що консенсус полягає в тому, щоб не давати перспективу членства жодній країні, яка належить до Східного партнерства.
– Як Ви пояснюєте таку апатію в ЄС до цього питання, адже попередню хвилю розширення в ЄС сприйняли як успішну?
– Насправді, що стосується політики, – а ми всі політики в Європейському парламенті, – ми відчуваємо, що громадськість не підтримує подальше розширення. Є певна втома від розширення. На сьогоднішній момент політикам, які вірять у важливість розширення, буде складно переконати громадськість навіть у тому, що розширення навіть на Західні Балкани буде добрим рішенням. Це буде непросто. Зараз на черзі Хорватія, і її вступ виглядає доводі надійним. Але поза цим такі країни, як Македонія, Боснія і Герцеговина, Албанія, вже матимуть проблеми. А щодо таких країн, як Молдова чи Південний Кавказ, то їхні кандидатури протягом якогось часу навіть не розглядатимуться. Щодо України, яка мала найкращі перспективи, то її сприймають як країну, яка зробила великі кроки назад за нової влади. Говориться, що за нової адміністрації вона стала більш авторитарною, там звузилася свобода преси, країна намагається робити більше кроків назустріч Москві. З’явилися кримінальні звинувачення щодо опозиційного лідера Юлії Тимошенко. Виглядає, що спадщина Помаранчевої революції, яка виглядала такою надійною, починає втрачатися. Таким є сприйняття країни – правильне чи не правильне, але таке воно є. Колись, п’ять років тому, говорилося про те, що Україні потрібно дати певний сигнал. Цього не було зроблено, і здається, що тепер Україна рухається в іншому напрямку.
– А як щодо країн, які зробили справжній поступ, таких, як Молдова? Їхній поступ було відзначено і в резолюції парламенту, чи їх будуть оцінювати на підставі їхньої роботи?
– Це мав би бути правильний критерій оцінки. Але ми всі знаємо, що цього не достатньо. Питання вступу – це стратегічне рішення, яке ухвалюють уряди країн, їхні парламенти, Рада Європейського Союзу, тож погляд Європейського парламенту – це лише висловлення думки. Так, Молдова дійсно зробила великий поступ у реформах, але питання Придністров’я залишається не вирішеним. Тому ЄС навряд чи захоче приймати до своїх лав країну, частину території якої контролюють незалежні органи, чи якою керують із Росії. Досвід із Кіпром ніхто не хоче повторювати. Тому мені здається, що доки конфлікт із Придністров’ям не вдасться вирішити, вступ Молдови не виглядає реальним. Але зараз мова навіть не про це. Поки що консенсус полягає в тому, щоб не давати перспективу членства жодній країні, яка належить до Східного партнерства.