Близько трьох мільярдів гривень позаторік, дев’яти мільярдів торік, 18 мільярдів гривень нинішнього року. Разом – 30 мільярдів гривень.
Стільки бюджетних грошей призначено на державну програму фінансування Чемпіонату Європи з футболу наступного року. Про це повідомили Радіо Свобода у Міністерстві фінансів України.
Як витрачають державні кошти на Євро-2012? І як контролюють ефективність використання цих грошей?
А тендерів немає
До 2010 року бюджетні кошти на підготовку Чемпіонату Європи з футболу виділяли менше, ніж це передбачала державна програма фінансування турніру. Про це розповів Радіо Свобода речник Міністерства фінансів Віктор Косарчук.
Завдяки чинному урядові торік ситуацію вдалося поліпшити, і тепер держава не має боргів в організації футбольного змагання, зазначив він, посилаючись на міністра фінансів Федора Ярошенка. «За рахунок збільшення фінансування в 2,7 раза до 9,1 мільярда гривень надолужено відставання попередніх років щодо підготовки об’єктів», – сказав він.
Також міністр наголосив, що успішна реалізація державної програми щодо проведення Євро-2012 – «це не тільки позитивний імідж України як європейської держави, це і розширення транспортної, туристичної інфраструктури для наших громадян, і це поштовх для структурних змін для української економіки».
Торішні 9,1 мільярда гривень на турнір – це 7,1 мільярда безпосередньо із державного бюджету, плюс півтора мільярда – кошти, залучені під гарантії уряду, і півмільярда – із місцевих бюджетів.
Понад сім мільярдів гривень, призначені для турніру безпосередньо із державного бюджету, в свою чергу, діляться на майже мільярд «Укравтодору» і понад шість мільярдів – зі стабілізаційного фонду. (Джерелами коштів цього фонду є надходження від приватизації держмайна, а також цільове розміщення державних цінних паперів).
Проконтролювати ефективність використання державних грошей на Євро-2012 неможливо. Це заявляє народний депутат від блоку НУНС, голова підкомітету з питань діяльності Рахункової палати та контролю за виконанням держбюджету парламентського комітету з питань бюджету Кирило Куликов.
І неможливість такого контролю – наслідок змін у законодавстві, стверджує депутат: «Програма Євро-2012 вийшла з Закону «Про тендерні закупівлі». Провели поправку до Закону «Про бюджет» про те, що проводяться ці закупівлі під єдиного виконавця - без проведення тендеру. Чому це бетон людини, близької до сьогоднішнього уряду, кращий, ніж бетон людей з опозиції?».
Гроші інвесторів чи державні?
У результаті, каже Кирило Куликов, фінансуванням Євро-2012 опікується передусім держава, а грошей приватних інвесторів, особливо з-за кордону – обмаль.
«Неможливо проконтролювати цю ситуацію, іде збільшення програми, збільшення видатків на всі об’єкти. Це дуже коштовний проект для країни. І мені не зовсім зрозуміло: ми ж виходили на «2012» як на проект, що принесе в країну інвестиції. Але сьогодні практично все фінансується за рахунок державного бюджету. Я хотів би побачити іноземного інвестора, який би горів бажанням вкладати гроші в Україну», – каже він.
Натомість урядовці запевняють, що державні кошти на Євро-2012 витрачають ефективно, а тягар фінансування турніру несе не лише держава, а й приватні інвестори. Хоча точних цифр, скільки вдалося залучити грошей інвесторів, немає.
Є лише різні оцінки експертів. Більшість із них констатує, що внесок інвесторів у Євро-2012 – не більше від 20 відсотків. Хоча кілька років тому планували, що їхня частка сягатиме двох третин.
У тому, що тягар підготовки до Євро-2012 став основним тягарем держави, а не інвесторів, є і об’єктивні причини. Про це говорить колишній міністр сім’ї молоді та спорту України Юрій Павленко: «В державній програмі закладався дуже великий відсоток інвестиційних коштів на всі об’єкти, починаючи від стадіонів і готелів. Криза і сьогоднішня ситуація в країні відлякала інвесторів, тому збільшилося навантаження на держбюджет».
«Найдорожчий, але далеко не найкращий стадіон у світі»
Скільки б не витратили в Україні бюджетних грошей на Євро-2012, треба було витратити у 5–10 разів більше. Це стверджує спортивний журналіст Ігор Мірошниченко. При цьому йдеться про мінімально необхідні витрати.
«Навіть на прикладі НСК «Олімпійський» ми бачимо, що маємо сьогодні найдорожчий у світі стадіон, він коштуватиме практично півмільярда доларів, і це офіційний кошторис. Але виглядатиме він далеко не на півмільярда, буде далеко не найкращим у світі. Зате найдорожчим. Так само можна говорити про інші об’єкти, які сьогодні будуються і віддаються під будівництво – тендери ж не проводяться», – каже журналіст.
Переваги від організації такого престижного турніру (додаткові робочі місця, збільшення інвестицій в інфраструктуру, яка служитиме і після турніру, великі прибутки від туризму тощо) – це все у майбутньому. А вже зараз є неабиякі витрати на підготовку до Євро-2012, які нестимуть на собі передусім пересічні українці, стверджує Ігор Мірошниченко.
«Витрати в нас уже є, і вони лягли не на інвесторів, а на українських платників податків. Натомість по інфраструктурних здобутках у нас дуже скромні результати. І на сьогодні я вже не впевнений, чи це велике благо для України – Євро-2012, зважаючи на кількість коштів, які Україна витрачає з бюджету, зважаючи на той безпрецедентний рівень корупції і зловживань», – каже він.
Те, що держава-організатор престижного спортивного турніру зазнає значних збитків, є поширеним явищем. Це зауважує економіст Олександр Жолудь. І фінансові збитки компенсуються рекламою держави, тим, що це дасть плоди в перспективі.
«Наприклад, у тій самій Іспанії, незважаючи на те, що кількість футбольних фанів там доволі велика, було збудовано цілу низку стадіонів, які зараз практично не використовуються. Просто через те, що немає достатнього попиту на них. Тобто є різні випадки – інколи проведення масштабних заходів приносить прибуток, а інколи це більше такий престиж, який треба засвідчити, але який не впливає ані на потоки туристів, ані на збільшення кількості вболівальників чи інвестицій в країну», – вважає економіст.
Попередній Чемпіонат Європи з футболу 2008 року обійшовся державам-організаторам – Австрії та Швейцарії – у 750 мільйонів євро видатків.
Основне фінансування пішло на будівництво стадіонів, і лише п’ята частина на інфраструктуру – Австрія та Швейцарія практично не витрачали гроші на дороги, аеропорти, готелі. Адже вони в цих країнах давно відповідають усім нормам і стандартам. В Україні ж із інфраструктурою ситуація складніша.
До речі, Євро-2008 був прибутковим. Він приніс 700 мільйонів євро чистого прибутку. Щоправда, основна частина цих коштів надійшла від продажу прав на рекламу. А ці прибутки належать УЄФА.
Як витрачають державні кошти на Євро-2012? І як контролюють ефективність використання цих грошей?
А тендерів немає
До 2010 року бюджетні кошти на підготовку Чемпіонату Європи з футболу виділяли менше, ніж це передбачала державна програма фінансування турніру. Про це розповів Радіо Свобода речник Міністерства фінансів Віктор Косарчук.
Завдяки чинному урядові торік ситуацію вдалося поліпшити, і тепер держава не має боргів в організації футбольного змагання, зазначив він, посилаючись на міністра фінансів Федора Ярошенка. «За рахунок збільшення фінансування в 2,7 раза до 9,1 мільярда гривень надолужено відставання попередніх років щодо підготовки об’єктів», – сказав він.
Також міністр наголосив, що успішна реалізація державної програми щодо проведення Євро-2012 – «це не тільки позитивний імідж України як європейської держави, це і розширення транспортної, туристичної інфраструктури для наших громадян, і це поштовх для структурних змін для української економіки».
Торішні 9,1 мільярда гривень на турнір – це 7,1 мільярда безпосередньо із державного бюджету, плюс півтора мільярда – кошти, залучені під гарантії уряду, і півмільярда – із місцевих бюджетів.
Понад сім мільярдів гривень, призначені для турніру безпосередньо із державного бюджету, в свою чергу, діляться на майже мільярд «Укравтодору» і понад шість мільярдів – зі стабілізаційного фонду. (Джерелами коштів цього фонду є надходження від приватизації держмайна, а також цільове розміщення державних цінних паперів).
Проконтролювати ефективність використання державних грошей на Євро-2012 неможливо. Це заявляє народний депутат від блоку НУНС, голова підкомітету з питань діяльності Рахункової палати та контролю за виконанням держбюджету парламентського комітету з питань бюджету Кирило Куликов.
І неможливість такого контролю – наслідок змін у законодавстві, стверджує депутат: «Програма Євро-2012 вийшла з Закону «Про тендерні закупівлі». Провели поправку до Закону «Про бюджет» про те, що проводяться ці закупівлі під єдиного виконавця - без проведення тендеру. Чому це бетон людини, близької до сьогоднішнього уряду, кращий, ніж бетон людей з опозиції?».
Гроші інвесторів чи державні?
У результаті, каже Кирило Куликов, фінансуванням Євро-2012 опікується передусім держава, а грошей приватних інвесторів, особливо з-за кордону – обмаль.
«Неможливо проконтролювати цю ситуацію, іде збільшення програми, збільшення видатків на всі об’єкти. Це дуже коштовний проект для країни. І мені не зовсім зрозуміло: ми ж виходили на «2012» як на проект, що принесе в країну інвестиції. Але сьогодні практично все фінансується за рахунок державного бюджету. Я хотів би побачити іноземного інвестора, який би горів бажанням вкладати гроші в Україну», – каже він.
Натомість урядовці запевняють, що державні кошти на Євро-2012 витрачають ефективно, а тягар фінансування турніру несе не лише держава, а й приватні інвестори. Хоча точних цифр, скільки вдалося залучити грошей інвесторів, немає.
Є лише різні оцінки експертів. Більшість із них констатує, що внесок інвесторів у Євро-2012 – не більше від 20 відсотків. Хоча кілька років тому планували, що їхня частка сягатиме двох третин.
У тому, що тягар підготовки до Євро-2012 став основним тягарем держави, а не інвесторів, є і об’єктивні причини. Про це говорить колишній міністр сім’ї молоді та спорту України Юрій Павленко: «В державній програмі закладався дуже великий відсоток інвестиційних коштів на всі об’єкти, починаючи від стадіонів і готелів. Криза і сьогоднішня ситуація в країні відлякала інвесторів, тому збільшилося навантаження на держбюджет».
«Найдорожчий, але далеко не найкращий стадіон у світі»
Скільки б не витратили в Україні бюджетних грошей на Євро-2012, треба було витратити у 5–10 разів більше. Це стверджує спортивний журналіст Ігор Мірошниченко. При цьому йдеться про мінімально необхідні витрати.
«Навіть на прикладі НСК «Олімпійський» ми бачимо, що маємо сьогодні найдорожчий у світі стадіон, він коштуватиме практично півмільярда доларів, і це офіційний кошторис. Але виглядатиме він далеко не на півмільярда, буде далеко не найкращим у світі. Зате найдорожчим. Так само можна говорити про інші об’єкти, які сьогодні будуються і віддаються під будівництво – тендери ж не проводяться», – каже журналіст.
Переваги від організації такого престижного турніру (додаткові робочі місця, збільшення інвестицій в інфраструктуру, яка служитиме і після турніру, великі прибутки від туризму тощо) – це все у майбутньому. А вже зараз є неабиякі витрати на підготовку до Євро-2012, які нестимуть на собі передусім пересічні українці, стверджує Ігор Мірошниченко.
«Витрати в нас уже є, і вони лягли не на інвесторів, а на українських платників податків. Натомість по інфраструктурних здобутках у нас дуже скромні результати. І на сьогодні я вже не впевнений, чи це велике благо для України – Євро-2012, зважаючи на кількість коштів, які Україна витрачає з бюджету, зважаючи на той безпрецедентний рівень корупції і зловживань», – каже він.
Те, що держава-організатор престижного спортивного турніру зазнає значних збитків, є поширеним явищем. Це зауважує економіст Олександр Жолудь. І фінансові збитки компенсуються рекламою держави, тим, що це дасть плоди в перспективі.
«Наприклад, у тій самій Іспанії, незважаючи на те, що кількість футбольних фанів там доволі велика, було збудовано цілу низку стадіонів, які зараз практично не використовуються. Просто через те, що немає достатнього попиту на них. Тобто є різні випадки – інколи проведення масштабних заходів приносить прибуток, а інколи це більше такий престиж, який треба засвідчити, але який не впливає ані на потоки туристів, ані на збільшення кількості вболівальників чи інвестицій в країну», – вважає економіст.
Попередній Чемпіонат Європи з футболу 2008 року обійшовся державам-організаторам – Австрії та Швейцарії – у 750 мільйонів євро видатків.
Основне фінансування пішло на будівництво стадіонів, і лише п’ята частина на інфраструктуру – Австрія та Швейцарія практично не витрачали гроші на дороги, аеропорти, готелі. Адже вони в цих країнах давно відповідають усім нормам і стандартам. В Україні ж із інфраструктурою ситуація складніша.
До речі, Євро-2008 був прибутковим. Він приніс 700 мільйонів євро чистого прибутку. Щоправда, основна частина цих коштів надійшла від продажу прав на рекламу. А ці прибутки належать УЄФА.