Прага – Від моменту, коли лівійський диктатор Муаммар Каддафі почав бомбардувати власне населення, лідери країн світу відмовили йому в легітимності і закликали його відійти від влади. Проте визнати опозицію легітним представником лівійського народу наважилася тільки Франція. Що гальмує рішення західних лідерів?
Якщо з Муаммаром Каддафі світова спільнота знайома вже протягом понад 40 років його перебування при владі в Лівії, то про опозицію ще донедавна не було відомо практично нічого. Вперше на міжнародній арені представники повстанців з’явилися під час нещодавньої зустрічі Групи восьми.
Тоді, 7 березня, делегація повстанців зустрілася з державним секретарем США Гілларі Клінтон. Адміністрація президента Барака Обами призначила спеціального посланника для зв’язку з повстанцями. Подібний крок зробив і ЄС.
Однак однієї зустрічі може виявиться замало для офіційного визнання, вважає Шахшанк Джоші, британський експерт із Лондонського королівського інституту об’єднаних служб.
«Ми знаємо кілька фігур у найвищому ешелоні. Відомо, наприклад, що на найвищому рівні в діях повстанців бере участь колишній міністр внутрішніх справ. Здається, що йому підпорядковується близько тисячі офіцерів спецслужб. Також серед повстанців і колишній міністр юстиції. Але ми не знаємо, хто там за що відповідає, як вони співпрацюють із лідерами племен і чи вони мають спільні позиції щодо військових цілей і мирного устрою», – каже фахівець.
Захід не хоче допомагати вихідцям із режиму і тим, хто програє
Однією з ключових фігур опозиції є згаданий колишній міністр юстиції Мустафа Абдель-Джаліл. Він пішов з посади через п’ять днів після початку повстання. За його словами, він не погоджувався з застосуванням сили проти демонстрантів. Після цього він переїхав на схід країни, в місто Бенґазі, де він заснував перехідний уряд, який складається з 30 цивільних та військових. Цей уряд взяв на себе відповідальність за забезпечення порядку в районах, які контролюють повстанці.На думку британського аналітика, на Заході не дуже б хотіли бачити лідером нової лівійської влади людину, яка працювала в системі влади Каддафі.
Іншою значною причиною коливань на Заході є те, що повстанці нині зазнають одну поразку за другою, зауважує експерт римського Інституту міжнародних відносин Жан-П’єр Дарні.
«Минулого тижня повстанцям був сенс надавати військову допомогу, бо вони вигравали. Нині ніхто не хоче допомагати стороні, яка програє. Це шлях в нікуди. Тому це викликає занепокоєння», – каже він.
На думку експертів, тиснути на Каддафі зараз є більш виграшною стратегією, ніж допомагати повстанцям. Серед методів тиску є і прямі дії, такі, як санкції, і погроза застосування зони заборони польотів над Лівією.
Тоді, 7 березня, делегація повстанців зустрілася з державним секретарем США Гілларі Клінтон. Адміністрація президента Барака Обами призначила спеціального посланника для зв’язку з повстанцями. Подібний крок зробив і ЄС.
Однак однієї зустрічі може виявиться замало для офіційного визнання, вважає Шахшанк Джоші, британський експерт із Лондонського королівського інституту об’єднаних служб.
«Ми знаємо кілька фігур у найвищому ешелоні. Відомо, наприклад, що на найвищому рівні в діях повстанців бере участь колишній міністр внутрішніх справ. Здається, що йому підпорядковується близько тисячі офіцерів спецслужб. Також серед повстанців і колишній міністр юстиції. Але ми не знаємо, хто там за що відповідає, як вони співпрацюють із лідерами племен і чи вони мають спільні позиції щодо військових цілей і мирного устрою», – каже фахівець.
Захід не хоче допомагати вихідцям із режиму і тим, хто програє
Однією з ключових фігур опозиції є згаданий колишній міністр юстиції Мустафа Абдель-Джаліл. Він пішов з посади через п’ять днів після початку повстання. За його словами, він не погоджувався з застосуванням сили проти демонстрантів. Після цього він переїхав на схід країни, в місто Бенґазі, де він заснував перехідний уряд, який складається з 30 цивільних та військових. Цей уряд взяв на себе відповідальність за забезпечення порядку в районах, які контролюють повстанці.На думку британського аналітика, на Заході не дуже б хотіли бачити лідером нової лівійської влади людину, яка працювала в системі влади Каддафі.
Іншою значною причиною коливань на Заході є те, що повстанці нині зазнають одну поразку за другою, зауважує експерт римського Інституту міжнародних відносин Жан-П’єр Дарні.
«Минулого тижня повстанцям був сенс надавати військову допомогу, бо вони вигравали. Нині ніхто не хоче допомагати стороні, яка програє. Це шлях в нікуди. Тому це викликає занепокоєння», – каже він.
На думку експертів, тиснути на Каддафі зараз є більш виграшною стратегією, ніж допомагати повстанцям. Серед методів тиску є і прямі дії, такі, як санкції, і погроза застосування зони заборони польотів над Лівією.