Чехи гордяться сьогодні, що за даними ВООЗ вони посідають друге місце у світі (після молдаван) за вживанням алкоголю на душу населення...Росія – четверта, а Україна – п’та. Хоча, насправді, чехи тут лише завдяки пиву, бо щодо сили впливу алкоголю на свідомість та рівня смертності від міцного спиртного Росія і Україна не мають рівних у світі.
У Росії до 10 мільйонів безнадійних алкоголіків. Якщо у світі щорічно вмирає від алкоголю понад 300 тисяч людей у віці від 15 до 29 років, то поріг смертності в Росії бери нижче – тут починають вживати спиртне від 5-6 років і вище... З початку 90-х і до 2000 року Росія втратила до 7 мільйонів осіб, значна частина з них померли від алкоголю... В Україні лише офіційно 1 мільйон алкоголіків, а насправді – утричі більше.
Якщо смертність в Росії та Україні наростатиме нинішніми темпами (а вони щорік, то швидші) , то через 50-100 років цих держав просто не буде на мапі світу. На карті Сибіру, де за сотню років зникло до 50 народів і народностей, можна написати сьогодні –«Жертви горілки і радіації». Чи не чекає така доля Україну й Росію загалом?
Відоме ідіотське, байдуже ставлення радянських вчених до небезпеки радіації, що витворилося внаслідок більшовицького фанатизму з його гаслами «доженемо, переженемо Америку і дамо атомного жару...світовому капіталізму!». Та давали «прикурити», насамперед, своїм народам. Лише під час першого ядерного вибуху в СРСР у серпні 1949 року його жертвами стали понад 1 мільйон осіб. Всього ж СРСР провів до 600 пробних ядерних вибухів. З того часу населення, окрім смертельного впливу горілки, опинилося під ще підступнішою загрозою «невидимої» радіації. Втрати від неї не менші, аніж від алкоголю.
У моєму рідному селі на Вінниччині , пам’ятаю, як у 60-70-і роки, чи не щороку приходили хлопці з армії з білокрів’ям, чи з підводного флоту, чи з ракетних військ. Чимало з них покінчили життя самогубством.
Пам’ятаєте, як радянський академік Анатолій Алєксандров, родом з Таращі під Києвом, казав про безпеку радянських атомних реакторів. Він, мовляв, «готовий спати на даху Чорнобильської АЕС». Лише за скромними підрахунками західних експертів, Чорнобиль прямо вплинув (вдарив) на понад 300 тисяч українців. Хоча японці, котрі мають практичний досвід з Хіросімою та Нагасакі, сказали ще наприкінці 1986 року, що Чорнобиль позначиться безпосередньо на долі понад 30 мільйонів людей в Україні.
Один німецький політик проросійського толку колись сказав мені під час політичної дискусії в Мюнхені, що «ви, українці і росіяни, ніяк не можете одні між собою розібратися. Ви як оті сіамські близнюки – і розділитися не можете, і обвинувачуєте один одного у своїх смертних гріхах. Та апелюєте до світу, щоб вас розділив та розсудив. Якщо ви самі цього не зробите, хоча б під впливом півлітра, як у вас кажуть, то ніхто інший вам у цьому не допоможе, і прийдете ви до самознищення!» А відомий письменник з Мюнхена Герберт Розендорфер в одному зі своїх романів навіть прямо пророкує, що Росію з часом просто розбомблять через її глобальну небезпеку...
Все це до того, що й горілка, й радіація, були свого часу введені у дію Кремлем, як чи не головні козирі «реанімації трупа російської імперії» і організації «світового наступу комунізму»... Усе обернулося тепер загрозою загибелі для цілих народів – України та Росії. Горілка і радіація у поєднанні з соціальним ідеологічним дурманом (комунізмом, дружбою народів) породили й потворних сіамських близнюків та їхніх нащадків, котрі не можуть існувати сьогодні один без одного і люто ненавидять один одного. Чи розділить їх хтось, чи вони самі врешті розчленуються, після півлітра, та ще кількох спільних ядерних експериментів в Центрі України?
Колись Піфагор стверджував, що кожна душа, яка прийшла у цей світ, мусить нести свій тягар, бо це закономірна кара та випробовування для цієї душі на шляху її повного спокутування і оновлення в тривалому циклі перевтілень, що триває 3 тисячі років. Якщо це так, то чим є горілка і радіація сіамських близнюків – України й Росії – закономірною карою і спокутою на шляху до повного оновлення цих заблукалих душ? Чи, може, шляхом до безодні небуття?
У Росії до 10 мільйонів безнадійних алкоголіків. Якщо у світі щорічно вмирає від алкоголю понад 300 тисяч людей у віці від 15 до 29 років, то поріг смертності в Росії бери нижче – тут починають вживати спиртне від 5-6 років і вище... З початку 90-х і до 2000 року Росія втратила до 7 мільйонів осіб, значна частина з них померли від алкоголю... В Україні лише офіційно 1 мільйон алкоголіків, а насправді – утричі більше.
Якщо смертність в Росії та Україні наростатиме нинішніми темпами (а вони щорік, то швидші) , то через 50-100 років цих держав просто не буде на мапі світу. На карті Сибіру, де за сотню років зникло до 50 народів і народностей, можна написати сьогодні –«Жертви горілки і радіації». Чи не чекає така доля Україну й Росію загалом?
Відоме ідіотське, байдуже ставлення радянських вчених до небезпеки радіації, що витворилося внаслідок більшовицького фанатизму з його гаслами «доженемо, переженемо Америку і дамо атомного жару...світовому капіталізму!». Та давали «прикурити», насамперед, своїм народам. Лише під час першого ядерного вибуху в СРСР у серпні 1949 року його жертвами стали понад 1 мільйон осіб. Всього ж СРСР провів до 600 пробних ядерних вибухів. З того часу населення, окрім смертельного впливу горілки, опинилося під ще підступнішою загрозою «невидимої» радіації. Втрати від неї не менші, аніж від алкоголю.
У моєму рідному селі на Вінниччині , пам’ятаю, як у 60-70-і роки, чи не щороку приходили хлопці з армії з білокрів’ям, чи з підводного флоту, чи з ракетних військ. Чимало з них покінчили життя самогубством.
Пам’ятаєте, як радянський академік Анатолій Алєксандров, родом з Таращі під Києвом, казав про безпеку радянських атомних реакторів. Він, мовляв, «готовий спати на даху Чорнобильської АЕС». Лише за скромними підрахунками західних експертів, Чорнобиль прямо вплинув (вдарив) на понад 300 тисяч українців. Хоча японці, котрі мають практичний досвід з Хіросімою та Нагасакі, сказали ще наприкінці 1986 року, що Чорнобиль позначиться безпосередньо на долі понад 30 мільйонів людей в Україні.
Один німецький політик проросійського толку колись сказав мені під час політичної дискусії в Мюнхені, що «ви, українці і росіяни, ніяк не можете одні між собою розібратися. Ви як оті сіамські близнюки – і розділитися не можете, і обвинувачуєте один одного у своїх смертних гріхах. Та апелюєте до світу, щоб вас розділив та розсудив. Якщо ви самі цього не зробите, хоча б під впливом півлітра, як у вас кажуть, то ніхто інший вам у цьому не допоможе, і прийдете ви до самознищення!» А відомий письменник з Мюнхена Герберт Розендорфер в одному зі своїх романів навіть прямо пророкує, що Росію з часом просто розбомблять через її глобальну небезпеку...
Все це до того, що й горілка, й радіація, були свого часу введені у дію Кремлем, як чи не головні козирі «реанімації трупа російської імперії» і організації «світового наступу комунізму»... Усе обернулося тепер загрозою загибелі для цілих народів – України та Росії. Горілка і радіація у поєднанні з соціальним ідеологічним дурманом (комунізмом, дружбою народів) породили й потворних сіамських близнюків та їхніх нащадків, котрі не можуть існувати сьогодні один без одного і люто ненавидять один одного. Чи розділить їх хтось, чи вони самі врешті розчленуються, після півлітра, та ще кількох спільних ядерних експериментів в Центрі України?
Колись Піфагор стверджував, що кожна душа, яка прийшла у цей світ, мусить нести свій тягар, бо це закономірна кара та випробовування для цієї душі на шляху її повного спокутування і оновлення в тривалому циклі перевтілень, що триває 3 тисячі років. Якщо це так, то чим є горілка і радіація сіамських близнюків – України й Росії – закономірною карою і спокутою на шляху до повного оновлення цих заблукалих душ? Чи, може, шляхом до безодні небуття?