Київ – Українці масово судяться з банками, які надають кредити, а потім змінюють їхні умови, а то й прямо порушують права клієнта. Експерти та окремі працівники банків наголошують, що судова система та закони на боці банкірів. Офіційно банки та Верховний Суд це заперечують і говорять про небезпеку дестабілізації фінансової системи через численні позови позичальників.
Мешканець містечка Бар на Хмельниччині Олександр Пономаренко взяв у «Приватбанку» кредит на квартиру ще до початку кризи. Однак після того, як у 2009 році Верховна Рада ухвалила закон про заборону змінювати умови кредитного договору в односторонньому порядку, Олександр дізнався, що в нього накопичилася чимала заборгованість.
Відсотки підвищують таємно, документи «випаровуються»
Виявляється, банк збільшив відсоткову ставку за кредитом заднім числом. Олександр звернувся до суду.
«Банк ухиляється від виконання судових рішень протягом трьох років. Квитанції моїх виплат – на факсовому папері, на них зникають цифри. Хотів завірити їх – мені відмовили. Скоро клієнти банків не зможуть довести, що вони платили! Інформацію про рух коштів на моєму рахунку мені також не надають, запевняючи, що це платна послуга!» – розповідає позичальник.
Олександр Пономаренко почав збирати інформацію про те, як банки порушують права громадян. Дуже часто кредитні установи не завіряють печатками та підписами копії документів фінансової звітності, які дають позичальникові. Банківські документи відмовляються завіряти й нотаріуси. Вони ініціюють укладення угод позичальника зі страховими компаніями, які в разі отримання страховки виявляються недійсними. Часто кошти, які повертає позичальник, переводяться не одразу на кредитний рахунок, а на інші рахунки. Сума кредиту в документах завищується, відсотки нараховуються на завищену суму. Був навіть випадок, коли банк без згоди клієнтки стягував гроші за кредит з іншого її рахунку, куди їй надходила допомога на дітей, наводить приклади кредитних спорів Олександр Пономаренко.
Суддя зізналася, що не може ухвалити рішення на користь позичальника
Іншу позичальницю, киянку Зинаїду Куценко, в «Укрсиббанку» переконали брати кредит саме у швейцарському франку. Мовляв, ця валюта є найстабільнішою. Як виявилося згодом, індивідуальної ліцензії на це в банку не було. Зинаїда пішла до суду після різкого падіння курсу гривні, коли щомісячний внесок за кредитом у стабільній валюті став більшим, аніж зарплата усіх членів родини разом. Утім, за її словами, судова система в Україні відстоює інтереси банкірів.
«У суді я мала переконливі аргументи. Однак суддя під час перерви мені зізналася, що суд змушений захищати інтереси банку, а не рядового споживача», – сказала Зинаїда.
Як доказ цього, Зинаїда, Олександр та інші позичальники, які створили ініціативну групу для захисту своїх прав, наводять офіційний документ Верховного Суду: «Узагальнення судової практики… кредитних правовідносин» – за підписом голови Верховного Суду Василя Онопенка. Зокрема, документ рекомендує судам усіх інстанцій, коли клієнт позивається щодо умов кредиту, зменшувати лише пеню на кредит, а не його відсотки.
Натомість, у випадках, коли банк власноруч змінив умови кредитної угоди, Верховний Суд рекомендує судам враховувати, що клієнт погодився на це, підписавши договір. А відтак закон «Про захист прав споживачів» та інші норми, які забороняють переглядати умови кредиту без згоди клієнта, тут застосовуватися не можуть, ідеться в узагальненні. Подібні рекомендації Верховного Суду свідчать, що судова система у кредитних спорах стала на бік банків, вважає позичальник Олександр Пономаренко.
Голова Верховного Суду Василь Онопенко це заперечує. Він пояснює необхідність подібних узагальнень тим, що у схожих випадках суди мають ухвалювати однакові рішення.
«Один суд ухвалює рішення на користь банку, інший – на користь позичальника, тобто законодавство застосовується неоднаково. Зараз свої рекомендації дають і вищі спеціалізовані суди, і небезпека в тому, що вони можуть відрізнятися, – говорить Василь Онопенко. – Раніше Верховний Суд мав більше важелів, ми витребовували всі рішення судів (наприклад, по кредитних спорах), ми узагальнювали їх і могли сказати, яке рішення суду було правильним, яке – ні».
Радіо Свобода звернулося до провідних українських банків. У офіційній відповіді «Приватбанк» відзначив, що близько 98% випадків рішень у спорах позичальників та банку ухвалюється на користь останнього. Однак при цьому судді найчастіше йдуть на поступки громадянам, зменшуючи розміри пені за кредитами, погоджуючись на те, щоб їх повертали пізніше.
Якщо валютні кредити недійсні, країну чекає фінансовий колапс.
Фахівці інших банків також схиляються до того, що сьогодні українські суди прихильніші до позичальника, ніж до кредитора. Так, 18 січня, після того, як Вищий спеціалізований суд із розгляду цивільних та кримінальних справ у справі «ОТП Банку» визнав незаконним видачу кредиту у валюті, якщо банк не мав на це індивідуальної ліцензії. Верховний суд досі не дав оцінки цьому рішенню, однак воно вже спричинило спалах подібних позовів, які можуть підірвати фінансову систему країни, вважає директор департаменту правового забезпечення «Ерсте Банку» Олександр Ярецький.
«Рішення відразу ж потрапляє в Інтернет, а ще гірше – у Державний реєстр судових рішень. Його навіть ніхто не намагається прокоментувати: адвокати його просто переписують у позови. При цьому вони обіцяють легкі виграші позичальникам банків», – каже Ярецький.
В Україні загальна сума кредитів у валюті складає понад 300 мільярдів гривень, а це майже половина кредитних портфелів усіх банків, заявив днями журналістам голова правління «Правекс-Банку» Сергій Наумов.
«Оспорювання валютних кредитів тими, хто не бажає їх платити, – дуже небезпечний прецедент. Ще більша небезпека полягає в тому, що суди стають на бік шахраїв. Такі дії можуть спричинити хвилю непогашень і, як результат, нестабільність банківської системи, відплив вкладів із банків, проблеми з ліквідністю і загальну нестабільність у країні», – попереджає Наумов.
«Підводні камені» у кредитних договорах: хиба чи стратегія?
Окрім того, банки не визнають за собою факти маніпуляцій із договорами, інформацією про умови кредиту та хід його погашення. Про це, зокрема, йдеться у офіційній відповіді «Приватбанку» Радіо Свобода: «Банк завжди йде на переговори із позичальником, зокрема щодо змін умов договору та реструктуризації позики, і не вдається до маніпуляцій із договорами».
Колишні ж працівники банківської системи розповідають, що їх змушували дезінформувати клієнта. Геннадій, колишній економіст відділу кредитування фізичних осіб київського відділення одного з банків, розповів Радіо Свобода, як це відбувалося.
«Щоб покращити роботу відділення, я розробив простеньку програмку для швидкого розрахунку обсягів переплати за кредитом. Але нам наказали в жодному разі не називати точної цифри. Ми мали говорити: «Цифра залежатиме від того, в яких обсягах та наскільки сумлінно ви будете платити». Змінити умови кредитного договору клієнт не має змоги. Текст угоди свідомо робиться на кількох сторінках дуже дрібним шрифтом, тому до кінця його не читає ніхто. А там чимало підводних каменів», – розповідає колишній працівник банку.
«Окрім прихованих комісій за користування кредитом та норми про покладення всіх ризиків на позичальника, там є пункт, який взагалі порушує закон. Коли клієнт не виконав якусь умову угоди, інформація про нього перестає бути конфіденційною. Зокрема, її надають колекторам», – говорить Геннадій.
Конфлікт банку й позичальника: одинак проти системи?
Юрист із питань кредитів Української Гельсинської спілки Максим Щербатюк вважає, що людина опиняється наодинці з банківською та судовою системою, які формувалися багато років, а відтак, простий громадянин є проти них практично беззахисним.
«З метою забезпечення стабільності банківської системи ведеться певна дискримінація простих людей, які нібито не хочуть повертати гроші. Тож судова система дедалі частіше стає на бік банків», – каже Щербатюк.
Він погоджується з тим, що для влади важливішою є стабільність банківської системи, аніж дотримання прав позичальників. Як вихід, вони мають об’єднуватися та звертатися по допомогу фахівців, як це роблять позичальники розвинених держав, підсумовує юрист.
Відсотки підвищують таємно, документи «випаровуються»
Виявляється, банк збільшив відсоткову ставку за кредитом заднім числом. Олександр звернувся до суду.
«Банк ухиляється від виконання судових рішень протягом трьох років. Квитанції моїх виплат – на факсовому папері, на них зникають цифри. Хотів завірити їх – мені відмовили. Скоро клієнти банків не зможуть довести, що вони платили! Інформацію про рух коштів на моєму рахунку мені також не надають, запевняючи, що це платна послуга!» – розповідає позичальник.
Олександр Пономаренко почав збирати інформацію про те, як банки порушують права громадян. Дуже часто кредитні установи не завіряють печатками та підписами копії документів фінансової звітності, які дають позичальникові. Банківські документи відмовляються завіряти й нотаріуси. Вони ініціюють укладення угод позичальника зі страховими компаніями, які в разі отримання страховки виявляються недійсними. Часто кошти, які повертає позичальник, переводяться не одразу на кредитний рахунок, а на інші рахунки. Сума кредиту в документах завищується, відсотки нараховуються на завищену суму. Був навіть випадок, коли банк без згоди клієнтки стягував гроші за кредит з іншого її рахунку, куди їй надходила допомога на дітей, наводить приклади кредитних спорів Олександр Пономаренко.
Суддя зізналася, що не може ухвалити рішення на користь позичальника
Іншу позичальницю, киянку Зинаїду Куценко, в «Укрсиббанку» переконали брати кредит саме у швейцарському франку. Мовляв, ця валюта є найстабільнішою. Як виявилося згодом, індивідуальної ліцензії на це в банку не було. Зинаїда пішла до суду після різкого падіння курсу гривні, коли щомісячний внесок за кредитом у стабільній валюті став більшим, аніж зарплата усіх членів родини разом. Утім, за її словами, судова система в Україні відстоює інтереси банкірів.
«У суді я мала переконливі аргументи. Однак суддя під час перерви мені зізналася, що суд змушений захищати інтереси банку, а не рядового споживача», – сказала Зинаїда.
Як доказ цього, Зинаїда, Олександр та інші позичальники, які створили ініціативну групу для захисту своїх прав, наводять офіційний документ Верховного Суду: «Узагальнення судової практики… кредитних правовідносин» – за підписом голови Верховного Суду Василя Онопенка. Зокрема, документ рекомендує судам усіх інстанцій, коли клієнт позивається щодо умов кредиту, зменшувати лише пеню на кредит, а не його відсотки.
Натомість, у випадках, коли банк власноруч змінив умови кредитної угоди, Верховний Суд рекомендує судам враховувати, що клієнт погодився на це, підписавши договір. А відтак закон «Про захист прав споживачів» та інші норми, які забороняють переглядати умови кредиту без згоди клієнта, тут застосовуватися не можуть, ідеться в узагальненні. Подібні рекомендації Верховного Суду свідчать, що судова система у кредитних спорах стала на бік банків, вважає позичальник Олександр Пономаренко.
Голова Верховного Суду Василь Онопенко це заперечує. Він пояснює необхідність подібних узагальнень тим, що у схожих випадках суди мають ухвалювати однакові рішення.
«Один суд ухвалює рішення на користь банку, інший – на користь позичальника, тобто законодавство застосовується неоднаково. Зараз свої рекомендації дають і вищі спеціалізовані суди, і небезпека в тому, що вони можуть відрізнятися, – говорить Василь Онопенко. – Раніше Верховний Суд мав більше важелів, ми витребовували всі рішення судів (наприклад, по кредитних спорах), ми узагальнювали їх і могли сказати, яке рішення суду було правильним, яке – ні».
Радіо Свобода звернулося до провідних українських банків. У офіційній відповіді «Приватбанк» відзначив, що близько 98% випадків рішень у спорах позичальників та банку ухвалюється на користь останнього. Однак при цьому судді найчастіше йдуть на поступки громадянам, зменшуючи розміри пені за кредитами, погоджуючись на те, щоб їх повертали пізніше.
Якщо валютні кредити недійсні, країну чекає фінансовий колапс.
Фахівці інших банків також схиляються до того, що сьогодні українські суди прихильніші до позичальника, ніж до кредитора. Так, 18 січня, після того, як Вищий спеціалізований суд із розгляду цивільних та кримінальних справ у справі «ОТП Банку» визнав незаконним видачу кредиту у валюті, якщо банк не мав на це індивідуальної ліцензії. Верховний суд досі не дав оцінки цьому рішенню, однак воно вже спричинило спалах подібних позовів, які можуть підірвати фінансову систему країни, вважає директор департаменту правового забезпечення «Ерсте Банку» Олександр Ярецький.
«Рішення відразу ж потрапляє в Інтернет, а ще гірше – у Державний реєстр судових рішень. Його навіть ніхто не намагається прокоментувати: адвокати його просто переписують у позови. При цьому вони обіцяють легкі виграші позичальникам банків», – каже Ярецький.
В Україні загальна сума кредитів у валюті складає понад 300 мільярдів гривень, а це майже половина кредитних портфелів усіх банків, заявив днями журналістам голова правління «Правекс-Банку» Сергій Наумов.
«Оспорювання валютних кредитів тими, хто не бажає їх платити, – дуже небезпечний прецедент. Ще більша небезпека полягає в тому, що суди стають на бік шахраїв. Такі дії можуть спричинити хвилю непогашень і, як результат, нестабільність банківської системи, відплив вкладів із банків, проблеми з ліквідністю і загальну нестабільність у країні», – попереджає Наумов.
«Підводні камені» у кредитних договорах: хиба чи стратегія?
Окрім того, банки не визнають за собою факти маніпуляцій із договорами, інформацією про умови кредиту та хід його погашення. Про це, зокрема, йдеться у офіційній відповіді «Приватбанку» Радіо Свобода: «Банк завжди йде на переговори із позичальником, зокрема щодо змін умов договору та реструктуризації позики, і не вдається до маніпуляцій із договорами».
Колишні ж працівники банківської системи розповідають, що їх змушували дезінформувати клієнта. Геннадій, колишній економіст відділу кредитування фізичних осіб київського відділення одного з банків, розповів Радіо Свобода, як це відбувалося.
«Щоб покращити роботу відділення, я розробив простеньку програмку для швидкого розрахунку обсягів переплати за кредитом. Але нам наказали в жодному разі не називати точної цифри. Ми мали говорити: «Цифра залежатиме від того, в яких обсягах та наскільки сумлінно ви будете платити». Змінити умови кредитного договору клієнт не має змоги. Текст угоди свідомо робиться на кількох сторінках дуже дрібним шрифтом, тому до кінця його не читає ніхто. А там чимало підводних каменів», – розповідає колишній працівник банку.
«Окрім прихованих комісій за користування кредитом та норми про покладення всіх ризиків на позичальника, там є пункт, який взагалі порушує закон. Коли клієнт не виконав якусь умову угоди, інформація про нього перестає бути конфіденційною. Зокрема, її надають колекторам», – говорить Геннадій.
Конфлікт банку й позичальника: одинак проти системи?
Юрист із питань кредитів Української Гельсинської спілки Максим Щербатюк вважає, що людина опиняється наодинці з банківською та судовою системою, які формувалися багато років, а відтак, простий громадянин є проти них практично беззахисним.
«З метою забезпечення стабільності банківської системи ведеться певна дискримінація простих людей, які нібито не хочуть повертати гроші. Тож судова система дедалі частіше стає на бік банків», – каже Щербатюк.
Він погоджується з тим, що для влади важливішою є стабільність банківської системи, аніж дотримання прав позичальників. Як вихід, вони мають об’єднуватися та звертатися по допомогу фахівців, як це роблять позичальники розвинених держав, підсумовує юрист.