Російський олігарх Роман Абрамович оголосив про рішення передати акції Першого каналу бізнесмену Юрію Ковальчуку, якого вважають близьким приятелем нинішнього голови уряду й колишнього президента Росії Володимира Путіна.
Спостерігачі у російській столиці звертають увагу на те, що гроші, заплачені Ковальчуком за акції Першого, значно поступаються його реальній вартості. Проте й Роман Абрамович придбав свого часу акції Першого каналу за безцінь.
Коли Абрамович став власником акцій Першого, Росію залишив тодішній їхній власник Борис Березовський. На відміну від Абрамовича, який практично ніколи не втручався у політику каналу, всі доручення влади старанно виконував глава Першого Костянтин Ернст: Березовський був реальним куратором політики каналу, а його соратник Бадрі Патаркацишвілі здійснював оперативне керівництво. Саме це й допомогло зробити з мало кому відомого чиновника Володимира Путіна нового президента країни. Однак спрацюватися зі власним висуванцем Березовський не зміг. І тут на сцену запросили його партнера Романа Абрамовича.
Це не бізнес, а довіра
Володіти акціями Першого – це не бізнес. Це довіра, яка дозволяє займатися іншим бізнесом. А інший бізнес при такій довірі приносить доходи, які дозволяють знову і знову ставати довіреною особою – таке ось замкнуте коло лояльності.
Чому цю довіру втратив Абрамович, а набув Ковальчук, пояснювати не доводиться. Роман Абрамович довгі роки був довіреною особою єльцинської «сім'ї», на матчах «Челсі» можна було помітити найближчих родичів першого президента. Але в 2011 році Володимиру Путіну потрібна своя людина на чолі інформаційної імперії. Він не те, щоб проти «сім'ї», але ще не знає, за нього чи ні клан ветеранів. І ризикувати першою кнопкою другий президент не хоче. Саме тому він робить фактичним власником каналу не найвпливовішого олігарха країни, але людину, якій він може беззастережно довіряти і бізнес якої пов'язаний насамперед з майбутньою роллю Путіна в державі.
Питання навіть не в тому, що, обираючи Ковальчука, Путін вирішує забезпечити собі президентство-2012: такі рішення не по телевізору ухвалюються. Питання в тому, що телевізор повинен оголосити будь-яке рішення путінським. Ось чому замість Абрамовича необхідний Ковальчук.
Чи означає це, що Перший канал зміниться? Та ні, звичайно, ніхто не зацікавлений у таких змінах. Владі якраз і потрібно, щоб усе залишалося так, як було. Що змінювати, коли і так усе чудово? Хіба що Путіна у програмі «Час» стане трохи більше, ніж Медведєва? Але це помітять хіба що фахівці з кремленології.
Абрамович поступився Першим каналом не тому, що влада хоче змін, а тому, що вона не хоче несподіванок.
Віталій Потрников – журналіст Радіо Свобода.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Спостерігачі у російській столиці звертають увагу на те, що гроші, заплачені Ковальчуком за акції Першого, значно поступаються його реальній вартості. Проте й Роман Абрамович придбав свого часу акції Першого каналу за безцінь.
Коли Абрамович став власником акцій Першого, Росію залишив тодішній їхній власник Борис Березовський. На відміну від Абрамовича, який практично ніколи не втручався у політику каналу, всі доручення влади старанно виконував глава Першого Костянтин Ернст: Березовський був реальним куратором політики каналу, а його соратник Бадрі Патаркацишвілі здійснював оперативне керівництво. Саме це й допомогло зробити з мало кому відомого чиновника Володимира Путіна нового президента країни. Однак спрацюватися зі власним висуванцем Березовський не зміг. І тут на сцену запросили його партнера Романа Абрамовича.
Це не бізнес, а довіра
Володіти акціями Першого – це не бізнес. Це довіра, яка дозволяє займатися іншим бізнесом. А інший бізнес при такій довірі приносить доходи, які дозволяють знову і знову ставати довіреною особою – таке ось замкнуте коло лояльності.
Чому цю довіру втратив Абрамович, а набув Ковальчук, пояснювати не доводиться. Роман Абрамович довгі роки був довіреною особою єльцинської «сім'ї», на матчах «Челсі» можна було помітити найближчих родичів першого президента. Але в 2011 році Володимиру Путіну потрібна своя людина на чолі інформаційної імперії. Він не те, щоб проти «сім'ї», але ще не знає, за нього чи ні клан ветеранів. І ризикувати першою кнопкою другий президент не хоче. Саме тому він робить фактичним власником каналу не найвпливовішого олігарха країни, але людину, якій він може беззастережно довіряти і бізнес якої пов'язаний насамперед з майбутньою роллю Путіна в державі.
Питання навіть не в тому, що, обираючи Ковальчука, Путін вирішує забезпечити собі президентство-2012: такі рішення не по телевізору ухвалюються. Питання в тому, що телевізор повинен оголосити будь-яке рішення путінським. Ось чому замість Абрамовича необхідний Ковальчук.
Чи означає це, що Перший канал зміниться? Та ні, звичайно, ніхто не зацікавлений у таких змінах. Владі якраз і потрібно, щоб усе залишалося так, як було. Що змінювати, коли і так усе чудово? Хіба що Путіна у програмі «Час» стане трохи більше, ніж Медведєва? Але це помітять хіба що фахівці з кремленології.
Абрамович поступився Першим каналом не тому, що влада хоче змін, а тому, що вона не хоче несподіванок.
Віталій Потрников – журналіст Радіо Свобода.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.