Львів – Російська православна церква виступала одним із найважливіших чинників русифікації, вважає польський історик, публіцист, опозиціонер, професор Варшавського Університету імені Кардинала Вишинського Богдан Цивінський. Російська імперія нищила місцеві церкви, бо вони поєднували різні культури у суспільстві, творили сприятливе середовище для збереження мови, традиції, національної свідомості.
Відомий у світі історик, громадський діяч Богдан Цивінський говорив у Львові про національні культури та русифікацію у ХІХ столітті, але ці події минулого перегукуються із українськими реаліями.
Професор Богдан Цивінський окреслив кілька ліній русифікації у ХІХ столітті: влада, інтелектуали і церква. Також історик виокремив дві культури – народну та елітарну. Остання становила 20%. Російська імперія на землях Польщі, України, Білорусі, країн Прибалтики та інших держав намагалась вплинути передусім на спосіб мислення населення, використовуючи інтелектуалів; змінити ідентичність; створити єдиний народ з православною церквою московського патріархату.
Російська культура у ХІХ столітті презентувалась як свята, відбувалось насильне злиття національних культур, русифікація інтелектуалів, витіснення мови того чи іншого народу. Однак найбільшу небезпеку для Російської імперії становили місцеві церкви і вона намагалась підпорядкувати їх Російській православній церкві. Як приклад, польський науковець навів історію Греко-католицької церкви в Україні і Білорусі.
Найбільшу небезпеку для російської імперії становила українська Церква
У ХХ столітті в Україні переслідували греко-католиків, заарештовували владик і священиків, вбивали духовенство, закривали церкви, ліквідовували церковні інституції, забирали церковне майно, але головне було приєднати українських священиків до Російської православної церкви. На псевдособорі у 1946 році УГКЦ була ліквідована, її діяльність продовжилась у підпіллі.
«Релігійність була захована, старанно її ховали, але вона була дуже позбавлена релігійних знань. Таки мав рацію теоретик більшовизму Луначарський, який казав, що з релігією, як з цвяхом: чим сильніше б’єш, тим глибше увійде. Я гадаю, що намагання релігійного нав’язування нині нічого нам не зробить», – зазначив Богдан Цивінський.
УГКЦ становила небезпеку для радянської влади, бо зберігала свій обряд, культурну, історичну спадщину, відстоювала незалежність і гідність українського народу. Відтак і нині українські церкви не подобаються російській владі, яка намагається посилити свій вплив в Україні, і водночас українській, яка старається догодити Росії. «Держава бажає контролювати Церкву, тому що боїться її», – такої думки дотримується глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар. За його словами, це відбувається тому, що Церква на соціальному рівні відстоює свободу людини, виховує зрілих, мислячих, відповідальних громадян, а це невигідно державній владі.
Українці мають змінити спосіб мислення
Професор Богдан Цивінський не розділяв великого ентузіазму українців під час виборів у 2004 році.
«Востаннє я був в Україні у 2004 році і їздив усією країною як вар’ят, бо все хотів побачити і головне почути, що думають люди. Коли всі були повні ентузіазму, я зостановлювався, чи не є завчасна ця радість і як бачимо нині, що була таки завчасна. Найважливішою має бути думка звичайних людей», – розповів Радіо Свобода польський історик.
За словами професора, українці мусять цілком змінити спосіб мислення, передусім у культурному вимірі, налагоджувати тіснішу культурну співпрацю з Польщею, бо обидві країни мають релігійну свідомість. Сучасній Україні не потрібна революція, а слід долучатися до загальноєвропейської дискусії. А в Європі, переконаний історик, нових імперій не буде, інакше Європа помре. Молодим українцям професор з Польщі порадив бути гуманістами і філософами.
Професор Богдан Цивінський окреслив кілька ліній русифікації у ХІХ столітті: влада, інтелектуали і церква. Також історик виокремив дві культури – народну та елітарну. Остання становила 20%. Російська імперія на землях Польщі, України, Білорусі, країн Прибалтики та інших держав намагалась вплинути передусім на спосіб мислення населення, використовуючи інтелектуалів; змінити ідентичність; створити єдиний народ з православною церквою московського патріархату.
Російська культура у ХІХ столітті презентувалась як свята, відбувалось насильне злиття національних культур, русифікація інтелектуалів, витіснення мови того чи іншого народу. Однак найбільшу небезпеку для Російської імперії становили місцеві церкви і вона намагалась підпорядкувати їх Російській православній церкві. Як приклад, польський науковець навів історію Греко-католицької церкви в Україні і Білорусі.
Найбільшу небезпеку для російської імперії становила українська Церква
У ХХ столітті в Україні переслідували греко-католиків, заарештовували владик і священиків, вбивали духовенство, закривали церкви, ліквідовували церковні інституції, забирали церковне майно, але головне було приєднати українських священиків до Російської православної церкви. На псевдособорі у 1946 році УГКЦ була ліквідована, її діяльність продовжилась у підпіллі.
«Релігійність була захована, старанно її ховали, але вона була дуже позбавлена релігійних знань. Таки мав рацію теоретик більшовизму Луначарський, який казав, що з релігією, як з цвяхом: чим сильніше б’єш, тим глибше увійде. Я гадаю, що намагання релігійного нав’язування нині нічого нам не зробить», – зазначив Богдан Цивінський.
УГКЦ становила небезпеку для радянської влади, бо зберігала свій обряд, культурну, історичну спадщину, відстоювала незалежність і гідність українського народу. Відтак і нині українські церкви не подобаються російській владі, яка намагається посилити свій вплив в Україні, і водночас українській, яка старається догодити Росії. «Держава бажає контролювати Церкву, тому що боїться її», – такої думки дотримується глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар. За його словами, це відбувається тому, що Церква на соціальному рівні відстоює свободу людини, виховує зрілих, мислячих, відповідальних громадян, а це невигідно державній владі.
Українці мають змінити спосіб мислення
Професор Богдан Цивінський не розділяв великого ентузіазму українців під час виборів у 2004 році.
«Востаннє я був в Україні у 2004 році і їздив усією країною як вар’ят, бо все хотів побачити і головне почути, що думають люди. Коли всі були повні ентузіазму, я зостановлювався, чи не є завчасна ця радість і як бачимо нині, що була таки завчасна. Найважливішою має бути думка звичайних людей», – розповів Радіо Свобода польський історик.
За словами професора, українці мусять цілком змінити спосіб мислення, передусім у культурному вимірі, налагоджувати тіснішу культурну співпрацю з Польщею, бо обидві країни мають релігійну свідомість. Сучасній Україні не потрібна революція, а слід долучатися до загальноєвропейської дискусії. А в Європі, переконаний історик, нових імперій не буде, інакше Європа помре. Молодим українцям професор з Польщі порадив бути гуманістами і філософами.