Сімферополь – У четвер у Криму – свято. 20 січня виповнюється 20 років з дня проведення загальнокримського референдуму про відновлення на півострові автономної республіки. Хоча День автономії – не вихідний, але відзначається офіційно, і протягом дня у Сімферополі проходить багато святкових заходів.
20 січня 1991 року, ще за часів існування Радянського Союзу, а також монополії КПРС та всевладдя КДБ, понад 93% мешканців Кримської області і міста Севастополя висловилися за відновлення на півострові Кримської АРСР «як суб’єкта Союзу РСР і члена Союзного договору». Нинішні керівники кримського парламенту назвали 20-у річницю автономії головною подією 2011 року і повідомили, що святкування будуть тривалими.
У четвер у Верховній Раді Криму проходить урочисте засідання і роздача нагород, деякі проросійські організації проводять у Сімферополі святкову ходу, а молоді «регіонали» – конкурс на найкращий малюнок на паркані на тему «Мій рідний Крим».
Разом з тим активісти Народного фронту «Севастополь – Крим – Росія» у четвер знову виходять на акцію протесту. Координатор Фронту Валерій Подьячий заявив Радіо Свобода, що результати цього референдуму досі не реалізовані. За його словами, на момент проведення в Криму референдуму «СРСР і де-юре, і де-факто існував». А тому відновлена Кримська АРСР, «безперечно, стала суб’єктом Союзу РСР».
Валерій Подьячий нагадав, що Державна дума Російської Федерації у 1996 році денонсувала Біловезьку угоду і визнала існування Союзу, «навіть якщо у цьому Союзі, крім неї, поки що нікого немає». (При цьому він не згадав, що менш як через місяць Держдума пояснила, що то були її суто політичні заяви, які не мали юридичної сили.) Він також заявляє, що за результатами загальнокримського референдуму «Крим має бути з Росією в одній державі, і ніяк інакше».
Оглядачі ж звертають увагу, що на акції і на підтримку нинішньої автономії, і проти неї приходить небагато людей.
Сенс Кримської автономії: лише б не було війни
У численних публікаціях в місцевій пресі експерти головним досягненням останніх 20 років називають мирне співіснування автономного Криму в унітарній Україні. Саме автономія дала змогу уникнути в Криму повторення подій, що відбувалися на початку 1990-х років у Придністров’ї і Закавказзі.
Разом з тим, як вважають деякі оглядачі, автономія не в повній мірі виконала інше завдання – інтеграцію кримських татар та відновлення їхніх прав після депортації і ліквідації попередньої кримської автономії, яка мала ознаки кримськотатарської. Відомо, що у січні 1991 року кримські татари на заклик Організації кримськотатарського національного руху, яку тоді очолював Мустафа Джемілєв, бойкотували всекримський референдум і довго не визнавали такого роду автономії.
Тоді головним аргументом було те, що не всі репатріанти повернулися з місць депортації. Нині ж автономний статус так і не гарантує розвиток кримськотатарської мови, культури, освіти, не ліквідовує мовну і релігійну нерівність, каже один з лідерів Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Саме тому усі ці роки репатріанти домагалися наповнення Автономної Республіки Крим кримськотатарським змістом.
У четвер у Верховній Раді Криму проходить урочисте засідання і роздача нагород, деякі проросійські організації проводять у Сімферополі святкову ходу, а молоді «регіонали» – конкурс на найкращий малюнок на паркані на тему «Мій рідний Крим».
Разом з тим активісти Народного фронту «Севастополь – Крим – Росія» у четвер знову виходять на акцію протесту. Координатор Фронту Валерій Подьячий заявив Радіо Свобода, що результати цього референдуму досі не реалізовані. За його словами, на момент проведення в Криму референдуму «СРСР і де-юре, і де-факто існував». А тому відновлена Кримська АРСР, «безперечно, стала суб’єктом Союзу РСР».
Валерій Подьячий нагадав, що Державна дума Російської Федерації у 1996 році денонсувала Біловезьку угоду і визнала існування Союзу, «навіть якщо у цьому Союзі, крім неї, поки що нікого немає». (При цьому він не згадав, що менш як через місяць Держдума пояснила, що то були її суто політичні заяви, які не мали юридичної сили.) Він також заявляє, що за результатами загальнокримського референдуму «Крим має бути з Росією в одній державі, і ніяк інакше».
Оглядачі ж звертають увагу, що на акції і на підтримку нинішньої автономії, і проти неї приходить небагато людей.
Сенс Кримської автономії: лише б не було війни
У численних публікаціях в місцевій пресі експерти головним досягненням останніх 20 років називають мирне співіснування автономного Криму в унітарній Україні. Саме автономія дала змогу уникнути в Криму повторення подій, що відбувалися на початку 1990-х років у Придністров’ї і Закавказзі.
Разом з тим, як вважають деякі оглядачі, автономія не в повній мірі виконала інше завдання – інтеграцію кримських татар та відновлення їхніх прав після депортації і ліквідації попередньої кримської автономії, яка мала ознаки кримськотатарської. Відомо, що у січні 1991 року кримські татари на заклик Організації кримськотатарського національного руху, яку тоді очолював Мустафа Джемілєв, бойкотували всекримський референдум і довго не визнавали такого роду автономії.
Тоді головним аргументом було те, що не всі репатріанти повернулися з місць депортації. Нині ж автономний статус так і не гарантує розвиток кримськотатарської мови, культури, освіти, не ліквідовує мовну і релігійну нерівність, каже один з лідерів Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Саме тому усі ці роки репатріанти домагалися наповнення Автономної Республіки Крим кримськотатарським змістом.