Нью-Йорк – До Сполучених Штатів з офіційним візитом прибув голова КНР Ху Цзіньтао. У Вашингтоні приготували широку програму традиційної гостинності: від прийняття у Білому домі до виступу у Національному клубі преси.
Китайського лідера приймають, як належиться приймати главу великої держави. Китай став індустріальним велетнем і посідає нині друге після Америки місце у світі за обсягом економіки – 5 трильйонів доларів. У той же час, як зазначає газета The New York Times, за способом правління Китай залишається «моделлю авторитарної рішучості», з його державними корпораціями, закритими для зовнішньої конкуренції.
Напередодні візиту Ху Цзіньтао державний секретар США Гілларі Клінтон наголосила, що в Китаї «порушуються права людини», й обережно натякала на напруження у відносинах: «Америка й Китай сягнули важливого перехрестя, коли вибір наших подальших шляхів... формуватиме траєкторію стосунків. В останні два роки адміністрація президента (Барака) Обами створила можливості для глибшої, ширшої й стабільної співпраці, тож дальший рух залежить від нас обох, щоб від позитивних слів переходити до дієвої співпраці».
Але наскільки впливовим є Ху Цзіньтао, щоб сприяти розрядці напруження? The New York Times висловлює поважні сумніви, адже наступного року компартія може його не переобрати.
Прагненню до співпраці перешкоджають розбіжності
Для Америки Китай – важливий торговельний партнер, але Вашингтон роками безуспішно вимагає від Пекіна дозволу на вільний курс обміну його валюти замість штучно здешевлювати китайський експорт.
Цими днями Тімоті Ґайтнер, міністр фінансів США, попередив: «Якщо Китай не дозволить якомога швидше вільного курсу своєї валюти, він ризикує посилити інфляцію, що ми вже спостерігаємо, а це зашкодить його економічному розвиткові».
Причини напруження у відносинах не лише економічні. Китай відмовляється тримати на короткому повідку свого клієнта й союзника – Північну Корею у зв’язку з воєнними провокаціями проти Південної Кореї.
Армійське командування, що користується певною автономією у Пекіні, досить стримано приймало цими днями міністра оборони США Роберта Ґейтса, який намагався переконати господарів у тому, що «спільні зусилля, співробітництво і діалог... щодо питань безпеки відповідають обопільним інтересам двох держав». Між тим, китайські генерали під час візиту Ґейтса провели випробування новітнього винищувача 5-го покоління, не попередивши про це навіть власний уряд у Пекіні.
Єдине, чого досягнув Ґейтс там, він сформулював коротко: «Ми рішуче погоджуємося, що для того, щоб запобігти непорозумінням, нерозумінню або прорахункам, треба, щоб зв’язки військових з військовими були міцними, послідовними і не залежали від напрямків політичних вітрів. США і Китай – дві великі держави світу, і ми визнаємо велику відповідальність і можливості глибшої, ширшої та стабільної співпраці».
Напередодні візиту Ху Цзіньтао державний секретар США Гілларі Клінтон наголосила, що в Китаї «порушуються права людини», й обережно натякала на напруження у відносинах: «Америка й Китай сягнули важливого перехрестя, коли вибір наших подальших шляхів... формуватиме траєкторію стосунків. В останні два роки адміністрація президента (Барака) Обами створила можливості для глибшої, ширшої й стабільної співпраці, тож дальший рух залежить від нас обох, щоб від позитивних слів переходити до дієвої співпраці».
Але наскільки впливовим є Ху Цзіньтао, щоб сприяти розрядці напруження? The New York Times висловлює поважні сумніви, адже наступного року компартія може його не переобрати.
Прагненню до співпраці перешкоджають розбіжності
Для Америки Китай – важливий торговельний партнер, але Вашингтон роками безуспішно вимагає від Пекіна дозволу на вільний курс обміну його валюти замість штучно здешевлювати китайський експорт.
Цими днями Тімоті Ґайтнер, міністр фінансів США, попередив: «Якщо Китай не дозволить якомога швидше вільного курсу своєї валюти, він ризикує посилити інфляцію, що ми вже спостерігаємо, а це зашкодить його економічному розвиткові».
Причини напруження у відносинах не лише економічні. Китай відмовляється тримати на короткому повідку свого клієнта й союзника – Північну Корею у зв’язку з воєнними провокаціями проти Південної Кореї.
Армійське командування, що користується певною автономією у Пекіні, досить стримано приймало цими днями міністра оборони США Роберта Ґейтса, який намагався переконати господарів у тому, що «спільні зусилля, співробітництво і діалог... щодо питань безпеки відповідають обопільним інтересам двох держав». Між тим, китайські генерали під час візиту Ґейтса провели випробування новітнього винищувача 5-го покоління, не попередивши про це навіть власний уряд у Пекіні.
Єдине, чого досягнув Ґейтс там, він сформулював коротко: «Ми рішуче погоджуємося, що для того, щоб запобігти непорозумінням, нерозумінню або прорахункам, треба, щоб зв’язки військових з військовими були міцними, послідовними і не залежали від напрямків політичних вітрів. США і Китай – дві великі держави світу, і ми визнаємо велику відповідальність і можливості глибшої, ширшої та стабільної співпраці».