З початку року українську медицину очікує чергове реформування. Про це повідомила перший заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова. За її словами, експеримент з реалізації реформи системи охорони здоров’я триватиме два роки і буде відбуватися у трьох регіонах – у Донецькій, Вінницькій і Дніпропетровській областях. У чому полягає суть реформи системи охорони здоров’я? І що у ній не влаштовує пацієнтів?
Мізерні кошти, які держава нині виділяє на медичну галузь, використовуються неефективно, констатує перший заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова. Через це, на її думку, реформування вітчизняної системи охорони здоров’я полягає у «перебудові медичних закладів і схеми їхнього фінансування».
«Необхідно перерозподілити бюджетні кошти, усунути дублюючі функції – на це витрачається багато даремних коштів. Пацієнт повинен мати доступ до кваліфікованої і оперативної медичної допомоги, незалежно від ступеня важкості своєї хвороби. Друга частина реформування медицини буде пов’язана зі стимулюванням роботи лікарів», – повідомила Ірина Акімова.
Варто починати з лікаря загальної практики
Дніпропетровська міська лікарня №8 , яка братиме участь в експерименті з реформування медичної галузі, належить до спеціалізованих закладів, які надають високотехнологічну і висококваліфіковану допомогу, зауважує головний лікар Оксана Ломза. Зараз у клініку пацієнти звертаються, як кажуть, з вулиці, але це неправильно, наголошує Оксана Ломза. А варто починати з первинного рівня, з лікаря загальної практики, який вже сам скеровує пацієнта.
«Це дозволить нам зекономити не лише кошти, але й час. Ми зможемо надати допомогу більшій кількості пацієнтів. Реформа спрямована на те, щоб рахувати не кількість ліжок у палаті, а кількість випадків одужання, тобто кінцевий результат», – сказала Оксана Ломза.
Нині фінансуються не потреби пацієнтів чи лікарів, а медичні установи
Головна проблема української медицини – хабарництво, переконаний киянин Євген, друг якого нещодавно опинився у реанімації з черепно-мозковою травмою. Поки люди у білих халатах не одержали енної суми грошей, хлопцеві не надавали медичної допомоги.
«Робили томографію черепа і виявили приховані травми голови. Якщо б томографія не була зроблена, то можливо він би помер. Зараз уже все добре. Він іде на поправку. Але прикро те, що наші лікарі без грошей нічого не роблять», – розповів Євген.
В Україні ми маємо стару радянську, так звану планову систему охорони здоров’я, коли фінансуються не потреби пацієнтів чи лікарів, а медичні установи, зазначає член парламентського комітету з питань охорони здоров’я Лілія Григорович.
«Який парадокс! У нас не вистачає лікарів, навіть у місті Києві педіатрів, не кажучи вже про Сумщину чи Чернігівщину. Але за кількістю лікарів на 100 тисяч населення, за площами лікувальних установ – ми попереду Європи всієї, по наданню якісної медичної допомоги – ми позаду Європи всієї, як і по зарплаті лікаря. В ринковій країні – система охорони здоров’я імені Семашка, яка 20 років не реформувалася», – зауважила Лілія Григорович.
Нейрохірург та екс-міністр охорони здоров’я Микола Поліщук теж спробував реформувати медичну галузь у 2005 році, коли його призначили міністром охорони здоров’я. Одна з головних проблем, з якою він стикнувся – брак фінансування. Ускладнює її те, що навіть ці, малі кошти, розподіляють нераціонально.
«У нас сьогодні стаціонарів більше, ніж в Європі. У нас ліжок десь на 60% більше, ніж в Європі. І ми сьогодні фінансуємо ліжко, а не пацієнта. Ми повинні чітко визначити хто і що повинен лікувати. Треба робити структурну перебудову галузі охорони здоров’я, щоб було фінансування потреб пацієнта, а не закладів охорони здоров’я», – сказав Микола Поліщук.
До того ж, фінансування – мізерне
Із десяти гривень, які виділяє держава на охорону здоров’я, на лікування витрачається лише одна. Про це повідомила голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєєва. Решту коштів витрачають на зарплату медикам і комунальні виплати. Причина такої пропорції – мізерне фінансування. Як наслідок – українці живуть у середньому на 13 років менше, ніж у державах Європи.
«У країнах Європейського Союзу частка фінансування галузі охорони здоров’я від ВВП становить щонайменше 10%. А в Україні за всі роки незалежності не отримали навіть 3% фінансування цієї галузі від ВВП. Лише торік фінансування сягнуло 3,5%. Бюджет галузі охорони здоров’я нового року, на жаль, теж виглядає неповноцінним», – наголосила Тетяна Бахтєєва.
Два роки тому МОЗ робило першу спробу реформувати медичну галузь. Тодішній керівник відомства Василь Князевич запропонував створити трирівневу систему медичної допомоги: перший рівень – сімейні лікарі, другий рівень – робота вузькопрофільних лікарів, третій – наукові розробки в лікарнях. Проте через рік його наступник Зиновій Митник заявив, що реформа гальмується через кадрові проблеми і брак фінансування.
«Необхідно перерозподілити бюджетні кошти, усунути дублюючі функції – на це витрачається багато даремних коштів. Пацієнт повинен мати доступ до кваліфікованої і оперативної медичної допомоги, незалежно від ступеня важкості своєї хвороби. Друга частина реформування медицини буде пов’язана зі стимулюванням роботи лікарів», – повідомила Ірина Акімова.
Варто починати з лікаря загальної практики
Дніпропетровська міська лікарня №8 , яка братиме участь в експерименті з реформування медичної галузі, належить до спеціалізованих закладів, які надають високотехнологічну і висококваліфіковану допомогу, зауважує головний лікар Оксана Ломза. Зараз у клініку пацієнти звертаються, як кажуть, з вулиці, але це неправильно, наголошує Оксана Ломза. А варто починати з первинного рівня, з лікаря загальної практики, який вже сам скеровує пацієнта.
«Це дозволить нам зекономити не лише кошти, але й час. Ми зможемо надати допомогу більшій кількості пацієнтів. Реформа спрямована на те, щоб рахувати не кількість ліжок у палаті, а кількість випадків одужання, тобто кінцевий результат», – сказала Оксана Ломза.
Нині фінансуються не потреби пацієнтів чи лікарів, а медичні установи
Головна проблема української медицини – хабарництво, переконаний киянин Євген, друг якого нещодавно опинився у реанімації з черепно-мозковою травмою. Поки люди у білих халатах не одержали енної суми грошей, хлопцеві не надавали медичної допомоги.
«Робили томографію черепа і виявили приховані травми голови. Якщо б томографія не була зроблена, то можливо він би помер. Зараз уже все добре. Він іде на поправку. Але прикро те, що наші лікарі без грошей нічого не роблять», – розповів Євген.
В Україні ми маємо стару радянську, так звану планову систему охорони здоров’я, коли фінансуються не потреби пацієнтів чи лікарів, а медичні установи, зазначає член парламентського комітету з питань охорони здоров’я Лілія Григорович.
«Який парадокс! У нас не вистачає лікарів, навіть у місті Києві педіатрів, не кажучи вже про Сумщину чи Чернігівщину. Але за кількістю лікарів на 100 тисяч населення, за площами лікувальних установ – ми попереду Європи всієї, по наданню якісної медичної допомоги – ми позаду Європи всієї, як і по зарплаті лікаря. В ринковій країні – система охорони здоров’я імені Семашка, яка 20 років не реформувалася», – зауважила Лілія Григорович.
Нейрохірург та екс-міністр охорони здоров’я Микола Поліщук теж спробував реформувати медичну галузь у 2005 році, коли його призначили міністром охорони здоров’я. Одна з головних проблем, з якою він стикнувся – брак фінансування. Ускладнює її те, що навіть ці, малі кошти, розподіляють нераціонально.
«У нас сьогодні стаціонарів більше, ніж в Європі. У нас ліжок десь на 60% більше, ніж в Європі. І ми сьогодні фінансуємо ліжко, а не пацієнта. Ми повинні чітко визначити хто і що повинен лікувати. Треба робити структурну перебудову галузі охорони здоров’я, щоб було фінансування потреб пацієнта, а не закладів охорони здоров’я», – сказав Микола Поліщук.
До того ж, фінансування – мізерне
Із десяти гривень, які виділяє держава на охорону здоров’я, на лікування витрачається лише одна. Про це повідомила голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєєва. Решту коштів витрачають на зарплату медикам і комунальні виплати. Причина такої пропорції – мізерне фінансування. Як наслідок – українці живуть у середньому на 13 років менше, ніж у державах Європи.
«У країнах Європейського Союзу частка фінансування галузі охорони здоров’я від ВВП становить щонайменше 10%. А в Україні за всі роки незалежності не отримали навіть 3% фінансування цієї галузі від ВВП. Лише торік фінансування сягнуло 3,5%. Бюджет галузі охорони здоров’я нового року, на жаль, теж виглядає неповноцінним», – наголосила Тетяна Бахтєєва.
Два роки тому МОЗ робило першу спробу реформувати медичну галузь. Тодішній керівник відомства Василь Князевич запропонував створити трирівневу систему медичної допомоги: перший рівень – сімейні лікарі, другий рівень – робота вузькопрофільних лікарів, третій – наукові розробки в лікарнях. Проте через рік його наступник Зиновій Митник заявив, що реформа гальмується через кадрові проблеми і брак фінансування.