24 грудня Генеральний прокурор України Віктор Пшонка назвав два десятки прізвищ урядовців попереднього та нинішнього складу Кабміну, проти яких цього року порушені кримінальні справи за корупційними статтями. Зробив це на підтвердження своїх слів, що, мовляв, прокуратура працює об’єктивно, не розбираючи, хто під чиїм прапором приходив до влади. Однак перелік підозрюваних та обвинувачених змушує замислитися.
По-перше, в ньому немає жодної людини, з тих, хто нині залишається близьким до Віктора Ющенка. І лише троє посадовців – призначених новим складом уряду.
Останній серед них – Віктор Бондар, екс-губернатор Дніпропетровщини, а нині заступник голови Держмитслужби. Генпрокурор наводить кримінальну справу проти нього як приклад об’єктивності своєї роботи.
«Кажу всім посадовцям, чи з минулого, чи з нового уряду: закон для всіх один. Чіпати державні гроші не можна!» – заявив Віктор Пшонка.
Утім у журналістському середовищі дедалі активніше обговорюється гіпотеза про те, що допит і затримання Бондаря – це був такий собі презент Ющенкові від Януковича за послуги на минулих виборах.
Останні заяви Віктора Бондаря напередодні президентських виборів – це відверта агітація проти Януковича, за Тимошенко:
«Зараз триває змагання між двома групами – донецькою і групою «Вся Україна». Якщо переможе Донецьк, то для нього буде великою фінансовою здобиччю потенціал Дніпропетровська, Харкова, Києва, Львова, Одеси, Запоріжжя. Років на 10 ми можемо забути про шанс обрати ще когось Президентом», говорив Бондар до виборів.
Віктора Бондаря до керівництва Дніпропетровщиною 2006 року привів тодішній президент Віктор Ющенко, і симпатії до Тимошенко не пробачив. Не врятувало навіть підписане Азаровим призначення його на нову посаду, яке мало означати амністію і шанс вписатися в нову владу. Про це заговорили між собою журналісти вже в приміщенні генпрокуратури, після того, як Пшонка заявив про його затримання і допит.
Далі – цікавіше. Такий самий шлях «людина Ющенка – людина Тимошенко – обвинувачений» пройшов екс-міністр МВС Юрій Луценко, екс-міністр охорони довкілля Григорій Філіпчук (у 2004 році – довірена особа Ющенка, у 2007 – вже голова Вінницького штабу БЮТ), Валерій Іващенко (із секретаріату Президента призначений в.о. міністра оборони – так Тимошенко призначала голів відомств без погодження з Президентом). Список можна продовжити.
Більшість із названих Генпрокурором екс-посадовців, які фігурують у кримінальних справах – зараховують до ядра команди Юлії Тимошенко.
Це екс-міністр економіки Богдан Данилишин, екс-віце прем’єр Олександр Турчинов, колишня голова Держказначейства Тетяна Слюз, Євген Корнійчук з Мін’юсту, Олександр Давидов (екс-заступник Мінтрансу, а раніше – екс-пілот Тимошенко), Володимир Работньов (останні роки був заступником міністра транспорту і радником прем’єра Юлії Тимошенко).
Водночас екс-урядовці, яких приводив до влади Ющенко – поза слідством, а дехто й отримує нові посади. Так, серед підозрюваних у корупції – жодного дійсного члена партії «Наша Україна».
У роботі прокуратури простежується вибірковість, у якій помітні інтереси і Ющенка, і Януковича, вважає політолог Олександр Палій. Він пояснює це домовленостями між старим і новим Президентами:
«Не виключаю існування таких домовленостей між Януковичем та Ющенком. Швидше за все, вони були. Враховуючи те, як Ющенко всіма своїми діями допомагав Януковичу здобути крісло Президента. Це поза сумнівом, відбувалося в обмін на якісь обіцянки. Окрім того, Ющенко та його люди сьогодні не становлять жодної загрози новій владі. Екс-президент радше – дискредитує опозицію», говорить політолог.
Окремо серед фігурантів справ, які розслідуються під керівництвом Віктора Пшонки, стоять такі, як Тетяна Рудь (екс-помічниція депутата-регіонала Ірини Горіної, була причетна до діяльності Тендерної палати, а після того очолила Держцінінспекцію), та заступник Мінприроди Богдан Преснер. Ці були прибічниками Партії Регіонів, а тоді стали працювати з Тимошенко. За дивним збігом обставин – невдовзі по зміні влади Генпрокуратура знаходить в їхніх діях ознаки корупції.
Із призначенців Януковича під слідством лише екс-заступник голови Держкомрезерву Микола Сіньковський, але й він – проходить у одній справі з Турчиновим.
Від цієї водоверті прізвищ, справ і ротацій – складається дивне враження: боротьба з опозицією, яка в Україні завжди була нещадною, переходить з екстенсивних методів до інтенсивних: опозиціонери з найбільшим політичним потенціалом та члени їхніх команд один за одним потрапляють під слідство – у розшук – за ґрати. Виборів більше не буде?
По-перше, в ньому немає жодної людини, з тих, хто нині залишається близьким до Віктора Ющенка. І лише троє посадовців – призначених новим складом уряду.
Останній серед них – Віктор Бондар, екс-губернатор Дніпропетровщини, а нині заступник голови Держмитслужби. Генпрокурор наводить кримінальну справу проти нього як приклад об’єктивності своєї роботи.
«Кажу всім посадовцям, чи з минулого, чи з нового уряду: закон для всіх один. Чіпати державні гроші не можна!» – заявив Віктор Пшонка.
Утім у журналістському середовищі дедалі активніше обговорюється гіпотеза про те, що допит і затримання Бондаря – це був такий собі презент Ющенкові від Януковича за послуги на минулих виборах.
Останні заяви Віктора Бондаря напередодні президентських виборів – це відверта агітація проти Януковича, за Тимошенко:
«Зараз триває змагання між двома групами – донецькою і групою «Вся Україна». Якщо переможе Донецьк, то для нього буде великою фінансовою здобиччю потенціал Дніпропетровська, Харкова, Києва, Львова, Одеси, Запоріжжя. Років на 10 ми можемо забути про шанс обрати ще когось Президентом», говорив Бондар до виборів.
Віктора Бондаря до керівництва Дніпропетровщиною 2006 року привів тодішній президент Віктор Ющенко, і симпатії до Тимошенко не пробачив. Не врятувало навіть підписане Азаровим призначення його на нову посаду, яке мало означати амністію і шанс вписатися в нову владу. Про це заговорили між собою журналісти вже в приміщенні генпрокуратури, після того, як Пшонка заявив про його затримання і допит.
Далі – цікавіше. Такий самий шлях «людина Ющенка – людина Тимошенко – обвинувачений» пройшов екс-міністр МВС Юрій Луценко, екс-міністр охорони довкілля Григорій Філіпчук (у 2004 році – довірена особа Ющенка, у 2007 – вже голова Вінницького штабу БЮТ), Валерій Іващенко (із секретаріату Президента призначений в.о. міністра оборони – так Тимошенко призначала голів відомств без погодження з Президентом). Список можна продовжити.
Більшість із названих Генпрокурором екс-посадовців, які фігурують у кримінальних справах – зараховують до ядра команди Юлії Тимошенко.
Це екс-міністр економіки Богдан Данилишин, екс-віце прем’єр Олександр Турчинов, колишня голова Держказначейства Тетяна Слюз, Євген Корнійчук з Мін’юсту, Олександр Давидов (екс-заступник Мінтрансу, а раніше – екс-пілот Тимошенко), Володимир Работньов (останні роки був заступником міністра транспорту і радником прем’єра Юлії Тимошенко).
Водночас екс-урядовці, яких приводив до влади Ющенко – поза слідством, а дехто й отримує нові посади. Так, серед підозрюваних у корупції – жодного дійсного члена партії «Наша Україна».
У роботі прокуратури простежується вибірковість, у якій помітні інтереси і Ющенка, і Януковича, вважає політолог Олександр Палій. Він пояснює це домовленостями між старим і новим Президентами:
«Не виключаю існування таких домовленостей між Януковичем та Ющенком. Швидше за все, вони були. Враховуючи те, як Ющенко всіма своїми діями допомагав Януковичу здобути крісло Президента. Це поза сумнівом, відбувалося в обмін на якісь обіцянки. Окрім того, Ющенко та його люди сьогодні не становлять жодної загрози новій владі. Екс-президент радше – дискредитує опозицію», говорить політолог.
Окремо серед фігурантів справ, які розслідуються під керівництвом Віктора Пшонки, стоять такі, як Тетяна Рудь (екс-помічниція депутата-регіонала Ірини Горіної, була причетна до діяльності Тендерної палати, а після того очолила Держцінінспекцію), та заступник Мінприроди Богдан Преснер. Ці були прибічниками Партії Регіонів, а тоді стали працювати з Тимошенко. За дивним збігом обставин – невдовзі по зміні влади Генпрокуратура знаходить в їхніх діях ознаки корупції.
Із призначенців Януковича під слідством лише екс-заступник голови Держкомрезерву Микола Сіньковський, але й він – проходить у одній справі з Турчиновим.
Від цієї водоверті прізвищ, справ і ротацій – складається дивне враження: боротьба з опозицією, яка в Україні завжди була нещадною, переходить з екстенсивних методів до інтенсивних: опозиціонери з найбільшим політичним потенціалом та члени їхніх команд один за одним потрапляють під слідство – у розшук – за ґрати. Виборів більше не буде?