Прага – Футбольний екстремізм, який цими днями охопив Москву, перелякав багатьох і на Заході. Зокрема, тому, що 2018 року в Росії має відбутися Чемпіонат світу з футболу. Коли і чому футбольний фанат перетворюється на екстреміста і йде жорстоко бити тих, хто симпатизує іншій команді, або тих, хто має інший тип обличчя, чи просто виглядає інакше?
На заклики російських екстремістських фанатів бити кавказців московська міліція в середу була змушена затримати щонайменше тисячу осіб.
Однак чи зможе російська влада побороти футбольний екстремізм і гарантувати безпеку і футболістам, і болільникам різних кольорів у 2018 році?
Правозахисники стверджують, що російські болільники мають тісні зв’язки з російськими ультранаціоналістами та неонацистами. Ці фанати беруть собі за зразок британських хуліганів, які у 80-их і 90-их роках тероризували британський футбол. Російські клуби ультрафанатів організуються в різні угруповання, одним із найагресивніших є московська група «Союз». Саме до цієї групи належав фанат московського «Спартака» Єгор Свиридов, який був убитий під час бійки з північними кавказцями.
ФІФА не розуміє російської ситуації
Що можна очікувати за 8 років, коли Росія прийматиме світовий чемпіонат, із такою невтішною погодою в російському футболі? Попри те, що російський президент Дмитро Медвєдєв стверджує, що все під контролем і що всі винуваті будуть покарані, хто сьогодні чи навіть за 8 років може гарантувати поведінку російських фанів чи відповідати за неї?
Експерт соціологічної групи Сова Галина Кожевнікова саме в цьому бачить суть проблеми.
«Ті, хто займається підготовкою Чемпіонату світу, погано уявляють те середовище, з яким вони мають справу. Представники влади, звичайно, домовляються з представниками футбольних організацій фанатів, але ці організації не контролюють своїх фанатів», – каже Кожевнікова.
Речник Всеросійської спілки фанатів Іван Кузнецов констатує, що нема чого боятися. Російські фанати, здебільшого, б'ють мігрантів із південного Кавказу, а іноземним уболівальникам чи гравцям нічого боятися у 2018 році, каже він.
Відповідаючи на запитання Радіо Свобода щодо можливості екстремістських заворушень на світовому кубку, ФІФА висловила переконання, що, працюючи разом із Інтерполом та іншими міжнародними організаціами, російські правоохоронці зможуть гарантувати безпеку всім учасникам чемпіонату.
Неадекватна реакція міліції
Одна іх причин того, чому футбольний екстремізм в Росії зростає, млява реакція міліції. Журналіст «Вєдомостєй» Роман Шлейнов каже, що як тільки збереться групка опозиціонерів, їх одразу арештовують, а з футбольними хуліганами чомусь цього не буває.
Хоча таких свавільних сутичок футбольних фанатів, як минулого тижня, Москва ще не бачила, більшість російських любителів спорту вірять, що їхня країна зможе успішно прийняти світовий чемпіонат.
Редактор газети «Спорт-експрес» Володимир Ґескін вірить, що правоохоронці з часом все ж розберуться з футбольними екстремістами, використовуючи британський досвід.
«Маємо 8 років, щоб цю групу нейтралізувати усілякими способами, звести нанівець їхню пропаганду, посадити тих, кого треба, не пускати їх на стадіони. В англійців були жахливі проблеми з футбольним хуліганством у 80-их і на початку 90-их. Вони ці проблеми розв'язали, тому що в них було бажання це зробити. Я думаю, що це бажання тут існує. Якщо поставити собі мету, то можна досягнути чого завгодно», – каже Ґескін.
Однак чи зможе російська влада побороти футбольний екстремізм і гарантувати безпеку і футболістам, і болільникам різних кольорів у 2018 році?
Правозахисники стверджують, що російські болільники мають тісні зв’язки з російськими ультранаціоналістами та неонацистами. Ці фанати беруть собі за зразок британських хуліганів, які у 80-их і 90-их роках тероризували британський футбол. Російські клуби ультрафанатів організуються в різні угруповання, одним із найагресивніших є московська група «Союз». Саме до цієї групи належав фанат московського «Спартака» Єгор Свиридов, який був убитий під час бійки з північними кавказцями.
ФІФА не розуміє російської ситуації
Що можна очікувати за 8 років, коли Росія прийматиме світовий чемпіонат, із такою невтішною погодою в російському футболі? Попри те, що російський президент Дмитро Медвєдєв стверджує, що все під контролем і що всі винуваті будуть покарані, хто сьогодні чи навіть за 8 років може гарантувати поведінку російських фанів чи відповідати за неї?
Експерт соціологічної групи Сова Галина Кожевнікова саме в цьому бачить суть проблеми.
«Ті, хто займається підготовкою Чемпіонату світу, погано уявляють те середовище, з яким вони мають справу. Представники влади, звичайно, домовляються з представниками футбольних організацій фанатів, але ці організації не контролюють своїх фанатів», – каже Кожевнікова.
Речник Всеросійської спілки фанатів Іван Кузнецов констатує, що нема чого боятися. Російські фанати, здебільшого, б'ють мігрантів із південного Кавказу, а іноземним уболівальникам чи гравцям нічого боятися у 2018 році, каже він.
Відповідаючи на запитання Радіо Свобода щодо можливості екстремістських заворушень на світовому кубку, ФІФА висловила переконання, що, працюючи разом із Інтерполом та іншими міжнародними організаціами, російські правоохоронці зможуть гарантувати безпеку всім учасникам чемпіонату.
Неадекватна реакція міліції
Одна іх причин того, чому футбольний екстремізм в Росії зростає, млява реакція міліції. Журналіст «Вєдомостєй» Роман Шлейнов каже, що як тільки збереться групка опозиціонерів, їх одразу арештовують, а з футбольними хуліганами чомусь цього не буває.
Хоча таких свавільних сутичок футбольних фанатів, як минулого тижня, Москва ще не бачила, більшість російських любителів спорту вірять, що їхня країна зможе успішно прийняти світовий чемпіонат.
Редактор газети «Спорт-експрес» Володимир Ґескін вірить, що правоохоронці з часом все ж розберуться з футбольними екстремістами, використовуючи британський досвід.
«Маємо 8 років, щоб цю групу нейтралізувати усілякими способами, звести нанівець їхню пропаганду, посадити тих, кого треба, не пускати їх на стадіони. В англійців були жахливі проблеми з футбольним хуліганством у 80-их і на початку 90-их. Вони ці проблеми розв'язали, тому що в них було бажання це зробити. Я думаю, що це бажання тут існує. Якщо поставити собі мету, то можна досягнути чого завгодно», – каже Ґескін.