Прага – Європейські газети вважають, що з вето Президента Януковича на новий Податковий кодекс далеко не все зрозуміло, зокрема, стосовно збереження пільг для малого бізнесу та можливого зменшення повноважень податкових органів. Аналітики також вважають, що полагодження газової суперечки між Росією та Україною щодо повернення газового боргу «РосУкрЕнерго» Дмитра Фірташа є «кроком назад в європейській енергетичній політиці», бо сумнівне задоволення інтересів непрозорої, підозрілої компанії суперечить європейським інтересам і підриває фінанси самої України. Оглядачі також підводять підсумки річної роботи суду над Іваном Дем’янюком у німецькому Мюнхені.
Чеська «Днес» повідомила у середу не лише про загрозу сильних морозів наприкінці тижня, а й інформує, що чеська поліція нарешті впіймала лідера української мафії Валерія Притоку, якого Інтерпол розшукував ось уже 20 років. Заарештований українець, як пише «Днес», належить до найвищого керівництва російськомовної мафії на теренах Чехії. Видання також повідомляє, що затриманий Притока раніше працював в українській міліції і за викраденими документами прибув до Чехії, де постійно змінював місце перебування. Також наголошується, що «українська Генеральна прокуратура вже прислала до Чехії подання на видачу Валерія Притоки Україні», однак, за твердженнями чеської поліції, «заарештований міг здійснити низку злочинів на чеській території», тому саме тут очікується тривале розслідування. «Днес» також зауважила, з посиланнями на експертів, що «десятки подібних злочинців переховуються на території Чехії».
Впливова лондонська «Файненшел Таймз» вважає, що вето Президента Януковича на новий Податковий кодекс України є свідченням «схиляння його перед вимогами малого бізнесу». «Протести підприємців, найбільші в Україні за останні роки, є новими ознаками зростання народного невдоволення правлінням Януковича», – наголошує газета з Лондона. Тут також зауважено, устами оглядача Романа Олеарчика, що «хоча Янукович закликав Верховну Раду переглянути стосунки між платниками податків та податковою владою, все ж не зрозуміло, як буде з пільгами малого бізнесу, чи вони будуть збережені на попередньому рівні, чи лише частково пристосовані до умов нового закону».
Інша лондонська газета – «Телеґраф» – помістила великий матеріал про перебіг (впродовж одного року) судового процесу в Мюнхені над імовірним наглядачем нацистської «фабрики смерті» в концтаборі Собібур у Польщі, уродженим в Україні Іваном Дем’янюком. Головна героїня статті, 62-річна Гелен Гайд, директор жіночої школи в Англії, виступає позивачем на суді в Мюнхені, бо її кузина, батьки й брат котрої загинули в таборі Собібур, відмовилася від цієї ролі. Гелен Гайд хоче, щоб Дем’янюк обов’язково був засуджений у Мюнхені, і молить Бога, щоб 90-річний підсудний не помер до вироку суду. Вміщено також коментар до цієї статті одного британця, який сумнівається у нинішньому правосудді і зауважує, що «Дем’янюк уцілів під час Голодомору 1932-33 років, коли комуністи заморили в Україні мільйони (мав 11 років), був насильно взятий 20-річним до радянського війська, яке було перед цим знаряддям нищення мільйонів українців, потрапив у полон до нацистів, де, ймовірно, змушений був служити, щоб уникнути смерті, а тепер його хочуть покарати... І це закриє справу??? Я б не зарікався».
Російська «Время новостей» наводить факти про те, що на суді в Мюнхені «головним речовим доказом є посвідчення СС за номером 1393 із фотографією Івана Дем’янюка. Згідно з цим документом, підсудний був охоронцем у таборі смерті Собібур. Нацистський аусвайс, за твердженнями адвоката Ґюнтера Мауля, передав ізраїльським спецслужбам колишній генерал КГБ на прізвище Руденко. «Оскільки у роки «холодної війни» радянський чекіст працював лише з підробленими і фальшивими документами, – наголосив Мауль,– то навіть ізраїльська влада не визнала достовірності цього аусвайсу». Обвинувачення на суді мовчить з цього приводу. Ще одним доказом вини Дем’янюка у Мюнхені виступають покази покійного вже охоронця Собібуру Антона Солоніна, які він дав у 1947-48 роках на допитах у НКВС. Газета зауважує тут, що адвокат Дем’янюка Ульріх Буш «не визнає ці вицвілі документи НКВС на тій підставі, що радянське відомство широко застосовувало тортури», а «живих свідків служби Дем’янюка в Собібурі немає». Експерти сумніваються у реальному завершенні цього процесу та й російська газета також зауважує, що «час грає не на користь обвинувачення».
Лондонська «Файненшел Таймз» інформує про полагодження газової суперечки щодо повернення «Нафтогазом України» боргів за понад 12 мільярдів кубічних метрів газу сумнозвісній російсько-українській компанії «РосУкрЕнерго». Про це домовилися Росія і Україна. Газета наводить оцінки аналітиків, що таке «полагодження» завдало «великого удару фінансово заклопотаному «Нафтогазу». «Файненшел Таймз» також цитує відомих західних енергетичних аналітиків, котрі не лише вважають, що задоволення інтересів «РосУкрЕнерго» – «це великий крок назад, якщо сумнівна «РосУкрЕнерго» знову повернеться, бо європейці бажають ясності і передбачуваності у постачанні енергії», але й саму позицію української влади в цьому питанні характеризують як «чисто антиукраїнську, направлену на захист інтересів «РосУкрЕнерго» і на ослаблення державної компанії «Нафтогаз України».
Впливова лондонська «Файненшел Таймз» вважає, що вето Президента Януковича на новий Податковий кодекс України є свідченням «схиляння його перед вимогами малого бізнесу». «Протести підприємців, найбільші в Україні за останні роки, є новими ознаками зростання народного невдоволення правлінням Януковича», – наголошує газета з Лондона. Тут також зауважено, устами оглядача Романа Олеарчика, що «хоча Янукович закликав Верховну Раду переглянути стосунки між платниками податків та податковою владою, все ж не зрозуміло, як буде з пільгами малого бізнесу, чи вони будуть збережені на попередньому рівні, чи лише частково пристосовані до умов нового закону».
Інша лондонська газета – «Телеґраф» – помістила великий матеріал про перебіг (впродовж одного року) судового процесу в Мюнхені над імовірним наглядачем нацистської «фабрики смерті» в концтаборі Собібур у Польщі, уродженим в Україні Іваном Дем’янюком. Головна героїня статті, 62-річна Гелен Гайд, директор жіночої школи в Англії, виступає позивачем на суді в Мюнхені, бо її кузина, батьки й брат котрої загинули в таборі Собібур, відмовилася від цієї ролі. Гелен Гайд хоче, щоб Дем’янюк обов’язково був засуджений у Мюнхені, і молить Бога, щоб 90-річний підсудний не помер до вироку суду. Вміщено також коментар до цієї статті одного британця, який сумнівається у нинішньому правосудді і зауважує, що «Дем’янюк уцілів під час Голодомору 1932-33 років, коли комуністи заморили в Україні мільйони (мав 11 років), був насильно взятий 20-річним до радянського війська, яке було перед цим знаряддям нищення мільйонів українців, потрапив у полон до нацистів, де, ймовірно, змушений був служити, щоб уникнути смерті, а тепер його хочуть покарати... І це закриє справу??? Я б не зарікався».
Російська «Время новостей» наводить факти про те, що на суді в Мюнхені «головним речовим доказом є посвідчення СС за номером 1393 із фотографією Івана Дем’янюка. Згідно з цим документом, підсудний був охоронцем у таборі смерті Собібур. Нацистський аусвайс, за твердженнями адвоката Ґюнтера Мауля, передав ізраїльським спецслужбам колишній генерал КГБ на прізвище Руденко. «Оскільки у роки «холодної війни» радянський чекіст працював лише з підробленими і фальшивими документами, – наголосив Мауль,– то навіть ізраїльська влада не визнала достовірності цього аусвайсу». Обвинувачення на суді мовчить з цього приводу. Ще одним доказом вини Дем’янюка у Мюнхені виступають покази покійного вже охоронця Собібуру Антона Солоніна, які він дав у 1947-48 роках на допитах у НКВС. Газета зауважує тут, що адвокат Дем’янюка Ульріх Буш «не визнає ці вицвілі документи НКВС на тій підставі, що радянське відомство широко застосовувало тортури», а «живих свідків служби Дем’янюка в Собібурі немає». Експерти сумніваються у реальному завершенні цього процесу та й російська газета також зауважує, що «час грає не на користь обвинувачення».
Лондонська «Файненшел Таймз» інформує про полагодження газової суперечки щодо повернення «Нафтогазом України» боргів за понад 12 мільярдів кубічних метрів газу сумнозвісній російсько-українській компанії «РосУкрЕнерго». Про це домовилися Росія і Україна. Газета наводить оцінки аналітиків, що таке «полагодження» завдало «великого удару фінансово заклопотаному «Нафтогазу». «Файненшел Таймз» також цитує відомих західних енергетичних аналітиків, котрі не лише вважають, що задоволення інтересів «РосУкрЕнерго» – «це великий крок назад, якщо сумнівна «РосУкрЕнерго» знову повернеться, бо європейці бажають ясності і передбачуваності у постачанні енергії», але й саму позицію української влади в цьому питанні характеризують як «чисто антиукраїнську, направлену на захист інтересів «РосУкрЕнерго» і на ослаблення державної компанії «Нафтогаз України».