Словаччина – Заголовок статті вказує на правову норму з часів феодалізму. В перекладі на сучасну українську мову це означає: «Чия влада, того й релігія». Як це виглядало в житті – про це написано дуже багато. Чи доводиться говорити сьогодні про реставрацію деяких норм феодалізму, точніше – неофеодалізму в Україні? Напередодні чергового візиту Московського патріарха Кирила до Києва головний «боярин» Президента України – Прем´єр-міністр Микола Азаров – доручив належно посприяти цьому візиту за державні кошти, незважаючи на закон України про відокремлення церкви від держави.
Якби вже добре знаний в Україні гість із Москви, місіонер «Русского мира» та «единого русского народа» , приїхав до Києва на запрошення українського Президента чи уряду України, то все було б зрозуміло: необхідно подбати, аби такий візит пройшов на достойному рівні. Це в інтересах держави.
Тим часом, патріарх Кирило гостюватиме в столиці України з нагоди 75-ліття з дня народження предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Володимира (Сабодана).
Сам ювіляр, як повідомляє УНІАН, звернувся з листом до Прем´єр-міністра України з проханням, щоб держава фінансово посприяла цьому візиту. Мова, зокрема, йде про:
– обслуговування літака патріарха Кирила;
– безкоштовне обслуговування членів делегації в аеропорту «Бориспіль»;
– транспорт відповідного класу для членів делегацій;
– надання на благодійній основі номерів для проживання гостей
в кращих готелях столиці України тощо.
Прем´єр-міністр Азаров реагував так, як належить головному «боярину царя». Він доручив профільним міністерствам розглянути («за участю представників Української православної церкви») прохання і посприяти у проведені запланованих заходів УПЦ (МП).
Іншими словами, урочистості предстоятеля однієї Церкви зобов´язані, хоча б частково, профінансувати всі платники податків в Україні, незалежно від конфесійної приналежності. Бо така воля тих, які нині в Україні при владі.
Чи не нагадує така практика часи феодалізму?
Президент Янукович, завдяки наполегливості й рішучості Конституційного суду України, здобув воістину «царські» повноваження. Свідченням його влади є, крім іншого, і фешенебельна посілість із царськими хоромами у Межигір´ї біля Києва. Придбано для Януковича ще й спецгелікоптер, щоб зручно і швидко було йому дістатися на роботу на Банкову.
«Канонічним» заважають «розкольники і зрадники» ?
У відношенні Президента до домінуючих в Україні конфесій виразно помітний крен в одну сторону. Звісно, якщо Віктор Янукович прилюдно демонструє свою конфесійну приналежність, і ця демонстрація завдяки прямій телетрансляції не є частиною піару, це нікому не повинно заважати. Президенту справді не варто, як це практикували його попередники на цій посаді, бігати на Різдво чи на Великдень по двох-трьох церквах, щоб показати себе «універсальним» християнином. Але будучи Президентом, як запевняє Янукович, «усіх українців», він, на мою думку, повинен бути рівновіддаленим від усіх домінуючих в Україні християнських конфесій.
На жаль, враження таке, що Янукович засвоїв демагогію «православно-канонічного атеїста» і головного комуніста в одній особі Петра Симонененка, який свого часу визначив, що єдиною «канонічною» церквою в Україні є УПЦ (МП). Натомість ієрархія і віруючі УПЦ (КП), згідно з визначенням Симоненка, – «розкольники», а греко-католики – «зрадники».
Тут справді є щось від феодалізму і... ленінізму.
На жаль, поведінка чинного президента України супроти християнських церков в Україні вказує саме на такий вектор.
Протягом десяти місяців чинний Президент України не знайшов час на зустріч ні з представниками Всеукраїнської ради церков, ні з предстоятелем УПЦ (КП) патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом, ні з главою Української греко-католицької церкви митрополитом Львівським Гузарем. Начебто з ними нема про що говорити. Але ж йдеться про мільйони вірників цих церков. Враження таке, що після виборів голоси віруючих вже не потрібні. Виборців можна трактувати як вичавлений лимон.
Чию «велич» зміцнюють в Україні
На, м´яко кажучи, нетипове відношення Президента до різних конфесій в Україні звернула увагу на початку листопада й Українська асоціація релігійної свободи. В розповсюдженій заяви мовиться, що «особливе відношення представників влади супроти однієї церкви є фактично дискримінацією всіх останніх».
За словами директора Асоціації Віктора Єленського, «місцева влада відмовляє всім конфесіям, крім УПЦ (МП) у виділенні земельної ділянки для спорудження культових будинків» (Українська правда, 11.11.2010, блог О. Медведєва).
На цю заяву реагували представники УПЦ (МП). Мовляв, так говорять «безбожники й атеїсти». Тим часом, цих «безбожників-атеїстів» підтримала Всеукраїнська рада церков, з якою Янукович досі зустрічатися не хоче. Натомість, він, імовірно, вже вчетверте зустрінеться з Патріархом московським Кирилом під час його перебування в Києві.
На початку вересня цього року синод єпископів УГКЦ звернувся до Віктора Януковича з проханням недопустити розпалювання в Україні релігійної ворожнечі, міжконфесійної нетолерантності та обмеження конституційних прав громадян за ознаками релігійних переконань. Приводом для такого звернення послужило небажання міської влади Одеси дозволити виділити в місті земельну ділянку під будівництво єдиного в Одесі греко-католицького храму. Згодом це перетворили в рішення.
Від Президента України, замість відповіді на це звернення ієрархів УГКЦ, – мовчанка. Щоправда, з президентської адміністрації народ почув, мовляв, це не наша справа, бо церква відокремлена від держави, а на рішення одеської міськради вплинути не можемо...
Та, виявляється, що у випадку чергового візиту посла «Русского мира» з Москви до Києва застосовуються інші критерії. Влада вирішила допомогти грошима з державного бюджету забезпечити приватний візит патріарха Кирила до Києва на святкування 75-річчя предстоятеля УПЦ(МП) Володимира.
Отже, пахне трішечки феодалізмом – «кого влада, того й релігія».
Маючи серед своїх овечок такого прихожанина як Віктор Янукович, керівництво УПЦ (МП) всіляко намагатиметься розбудовувати свої відносини з владою за російським зразком. В чому полягає цей зразок, демонструє патріарх Кирило. Красномовно сказав про це і його попередник патріарх Олексій ІІ у червні 1996 року з нагоди п’ятиріччя своєї інтронізації: «Рука об руку с государственной властью церковь будет вести Россию к Величию и Мощи».
Можна не сумніватися, що представники Російської православної церкви за допомогою УПЦ (МП) і разом з Президентом Януковичем ладні хоч сьогодні збільшувати в Україні «велич и мощь»... Росії.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Тим часом, патріарх Кирило гостюватиме в столиці України з нагоди 75-ліття з дня народження предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Володимира (Сабодана).
Сам ювіляр, як повідомляє УНІАН, звернувся з листом до Прем´єр-міністра України з проханням, щоб держава фінансово посприяла цьому візиту. Мова, зокрема, йде про:
– обслуговування літака патріарха Кирила;
– безкоштовне обслуговування членів делегації в аеропорту «Бориспіль»;
– транспорт відповідного класу для членів делегацій;
– надання на благодійній основі номерів для проживання гостей
в кращих готелях столиці України тощо.
Прем´єр-міністр Азаров реагував так, як належить головному «боярину царя». Він доручив профільним міністерствам розглянути («за участю представників Української православної церкви») прохання і посприяти у проведені запланованих заходів УПЦ (МП).
Іншими словами, урочистості предстоятеля однієї Церкви зобов´язані, хоча б частково, профінансувати всі платники податків в Україні, незалежно від конфесійної приналежності. Бо така воля тих, які нині в Україні при владі.
Чи не нагадує така практика часи феодалізму?
Президент Янукович, завдяки наполегливості й рішучості Конституційного суду України, здобув воістину «царські» повноваження. Свідченням його влади є, крім іншого, і фешенебельна посілість із царськими хоромами у Межигір´ї біля Києва. Придбано для Януковича ще й спецгелікоптер, щоб зручно і швидко було йому дістатися на роботу на Банкову.
«Канонічним» заважають «розкольники і зрадники» ?
У відношенні Президента до домінуючих в Україні конфесій виразно помітний крен в одну сторону. Звісно, якщо Віктор Янукович прилюдно демонструє свою конфесійну приналежність, і ця демонстрація завдяки прямій телетрансляції не є частиною піару, це нікому не повинно заважати. Президенту справді не варто, як це практикували його попередники на цій посаді, бігати на Різдво чи на Великдень по двох-трьох церквах, щоб показати себе «універсальним» християнином. Але будучи Президентом, як запевняє Янукович, «усіх українців», він, на мою думку, повинен бути рівновіддаленим від усіх домінуючих в Україні християнських конфесій.
На жаль, враження таке, що Янукович засвоїв демагогію «православно-канонічного атеїста» і головного комуніста в одній особі Петра Симонененка, який свого часу визначив, що єдиною «канонічною» церквою в Україні є УПЦ (МП). Натомість ієрархія і віруючі УПЦ (КП), згідно з визначенням Симоненка, – «розкольники», а греко-католики – «зрадники».
Тут справді є щось від феодалізму і... ленінізму.
На жаль, поведінка чинного президента України супроти християнських церков в Україні вказує саме на такий вектор.
Протягом десяти місяців чинний Президент України не знайшов час на зустріч ні з представниками Всеукраїнської ради церков, ні з предстоятелем УПЦ (КП) патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом, ні з главою Української греко-католицької церкви митрополитом Львівським Гузарем. Начебто з ними нема про що говорити. Але ж йдеться про мільйони вірників цих церков. Враження таке, що після виборів голоси віруючих вже не потрібні. Виборців можна трактувати як вичавлений лимон.
Чию «велич» зміцнюють в Україні
На, м´яко кажучи, нетипове відношення Президента до різних конфесій в Україні звернула увагу на початку листопада й Українська асоціація релігійної свободи. В розповсюдженій заяви мовиться, що «особливе відношення представників влади супроти однієї церкви є фактично дискримінацією всіх останніх».
За словами директора Асоціації Віктора Єленського, «місцева влада відмовляє всім конфесіям, крім УПЦ (МП) у виділенні земельної ділянки для спорудження культових будинків» (Українська правда, 11.11.2010, блог О. Медведєва).
На цю заяву реагували представники УПЦ (МП). Мовляв, так говорять «безбожники й атеїсти». Тим часом, цих «безбожників-атеїстів» підтримала Всеукраїнська рада церков, з якою Янукович досі зустрічатися не хоче. Натомість, він, імовірно, вже вчетверте зустрінеться з Патріархом московським Кирилом під час його перебування в Києві.
На початку вересня цього року синод єпископів УГКЦ звернувся до Віктора Януковича з проханням недопустити розпалювання в Україні релігійної ворожнечі, міжконфесійної нетолерантності та обмеження конституційних прав громадян за ознаками релігійних переконань. Приводом для такого звернення послужило небажання міської влади Одеси дозволити виділити в місті земельну ділянку під будівництво єдиного в Одесі греко-католицького храму. Згодом це перетворили в рішення.
Від Президента України, замість відповіді на це звернення ієрархів УГКЦ, – мовчанка. Щоправда, з президентської адміністрації народ почув, мовляв, це не наша справа, бо церква відокремлена від держави, а на рішення одеської міськради вплинути не можемо...
Та, виявляється, що у випадку чергового візиту посла «Русского мира» з Москви до Києва застосовуються інші критерії. Влада вирішила допомогти грошима з державного бюджету забезпечити приватний візит патріарха Кирила до Києва на святкування 75-річчя предстоятеля УПЦ(МП) Володимира.
Отже, пахне трішечки феодалізмом – «кого влада, того й релігія».
Маючи серед своїх овечок такого прихожанина як Віктор Янукович, керівництво УПЦ (МП) всіляко намагатиметься розбудовувати свої відносини з владою за російським зразком. В чому полягає цей зразок, демонструє патріарх Кирило. Красномовно сказав про це і його попередник патріарх Олексій ІІ у червні 1996 року з нагоди п’ятиріччя своєї інтронізації: «Рука об руку с государственной властью церковь будет вести Россию к Величию и Мощи».
Можна не сумніватися, що представники Російської православної церкви за допомогою УПЦ (МП) і разом з Президентом Януковичем ладні хоч сьогодні збільшувати в Україні «велич и мощь»... Росії.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.