Прага – У Киргизстані, який улітку цього року став першою в Середній Азії парламентською республікою, тривають сумніви, чи матиме успіх її експеримент зі зміною системи влади. Існують занепокоєння, чи можлива невдача зі створенням нового уряду після жовтневих парламентських виборів не призведе до нових заворушень і нової зміни влади десь уже наступної весни.
Минув понад місяць після парламентських виборів у Киргизстані 10 жовтня, але й досі не ясно, яка буде конфігурація нинішньої влади в країні, нова Конституція якої передала саме парламентові чимало колишніх президентських повноважень. Ба більше: чимало хто в новообраній Верховній раді (киргизькою Джогорку кенеш) твердо виступає проти парламентської системи й прагне повернення до твердої президентської влади.
На ринку в Бішкеку продавець, яка назвалася Рахат, каже: вона сподівається, що новий парламент зможе покласти край тривалому періодові непевності і різких регіональних розбіжностей.
«Усі люди хочуть, щоб жилося весело. Такої «безпеки», як зараз, нам не треба. Я брала участь у виборах і обрала «Ата-Джурт». Кажуть, там усі «бакієвські» – та в першу чергу вони не «бакієвські», там усі наші люди. Ми не хочемо ділити людей. Вони мали б добре працювати, я впевнена в цьому», – сказала жіночка на бішкекському базарі.
Партія «Ата-Джурт», у перекладі «Батьківщина», яку називають наближеною до скиненого навесні президента Курманбека Бакієва, і опозиційна до нинішньої влади країни, на виборах здобула найбільше місць. Саме ця партія, та ще одна опозиційна «Ар-Намис» («Гідність»), і виступають проти цьоголітніх конституційних змін, які позбавили президента значної частки повноважень, і можуть спробувати скасувати ці зміни.
Уряд: сформувати і втримати
Жодна з п’яти партій, які пройшли до парламенту, не має переконливої більшості. Президент перехідного періоду Роза Отунбаєва доручила першу спробу формувати коаліцію не найбільшій, але опозиційній «Ата-Джурт», а цілком провладній Соціал-демократичній партії Киргизстану, до якої вона донедавна належала й сама, доки не стала головою держави.
Якщо цій партії це не вдасться за 15 днів, Отунбаєва вже оголосила, що наступною буде друга провладна партія, Соціалістична партія «Ата-Мекен», назва якої теж перекладається як «Батьківщина». І ця партія має стосунок до Отунбаєвої – свого часу саме вона заснувала її.
У разі другої невдачі ініціатива вирішувати, хто далі створюватиме коаліцію, перейде до всього парламенту. А якщо коаліції все не буде через 45 днів, парламент мають розпустити й оголосити дострокові вибори.
Лідер «Ата-Мекен», колишній спікер парламенту Омюрбек Текебаєв, уже казав якось, що на 44-й день політики забудуть про всі свої принципи й суперечки між собою, щоб не допустити перевиборів і залишитися при владі. Він упевнений, що парламентська демократія в Киргизстані втримається, принаймні тим часом.
«Дуже багато хто каже: от, парламентаризм розвалиться, уряд буде часто змінюватися. А я хочу сказати, що за попередніх режимів, президентських, середня тривалість життя уряду не перевищувала десь року-півтора. Я навіть упевнений, що коаліційний уряд поб’є всі рекорди тривалості свого життя», – заявив він.
Російський чинник
Іще однією темою є відносини з Росією. Чотири з п’яти парламентських партій тією чи іншою мірою проросійські, і їхні голови протягом місяця після виборів уже побували в Москві. Єдиним винятком лишається Текебаєв.
Оглядачі вже припускають, що саме ці чотири партії врешті й зможуть домовитися про партнерство, відклавши інші свої розбіжності, хоча дві з них проурядові, а дві нині опозиційні.
Та як би не було, перехід Киргизстану від президентської системи до парламентської є сигналом для Москви, вважає киргизький політолог Орозбек Молдалієв.
«Звичайно, Росії вигідно мати тут одного слухняного президента. Хай навіть не зовсім слухняного – на одного президента можна завжди знайти важелі впливу, можна знайти батіг і пірник, – але не на 120 депутатів. Ста двадцятьма неможливо керувати», – каже він.
На ринку в Бішкеку продавець, яка назвалася Рахат, каже: вона сподівається, що новий парламент зможе покласти край тривалому періодові непевності і різких регіональних розбіжностей.
«Усі люди хочуть, щоб жилося весело. Такої «безпеки», як зараз, нам не треба. Я брала участь у виборах і обрала «Ата-Джурт». Кажуть, там усі «бакієвські» – та в першу чергу вони не «бакієвські», там усі наші люди. Ми не хочемо ділити людей. Вони мали б добре працювати, я впевнена в цьому», – сказала жіночка на бішкекському базарі.
Партія «Ата-Джурт», у перекладі «Батьківщина», яку називають наближеною до скиненого навесні президента Курманбека Бакієва, і опозиційна до нинішньої влади країни, на виборах здобула найбільше місць. Саме ця партія, та ще одна опозиційна «Ар-Намис» («Гідність»), і виступають проти цьоголітніх конституційних змін, які позбавили президента значної частки повноважень, і можуть спробувати скасувати ці зміни.
Уряд: сформувати і втримати
Жодна з п’яти партій, які пройшли до парламенту, не має переконливої більшості. Президент перехідного періоду Роза Отунбаєва доручила першу спробу формувати коаліцію не найбільшій, але опозиційній «Ата-Джурт», а цілком провладній Соціал-демократичній партії Киргизстану, до якої вона донедавна належала й сама, доки не стала головою держави.
Якщо цій партії це не вдасться за 15 днів, Отунбаєва вже оголосила, що наступною буде друга провладна партія, Соціалістична партія «Ата-Мекен», назва якої теж перекладається як «Батьківщина». І ця партія має стосунок до Отунбаєвої – свого часу саме вона заснувала її.
У разі другої невдачі ініціатива вирішувати, хто далі створюватиме коаліцію, перейде до всього парламенту. А якщо коаліції все не буде через 45 днів, парламент мають розпустити й оголосити дострокові вибори.
Лідер «Ата-Мекен», колишній спікер парламенту Омюрбек Текебаєв, уже казав якось, що на 44-й день політики забудуть про всі свої принципи й суперечки між собою, щоб не допустити перевиборів і залишитися при владі. Він упевнений, що парламентська демократія в Киргизстані втримається, принаймні тим часом.
«Дуже багато хто каже: от, парламентаризм розвалиться, уряд буде часто змінюватися. А я хочу сказати, що за попередніх режимів, президентських, середня тривалість життя уряду не перевищувала десь року-півтора. Я навіть упевнений, що коаліційний уряд поб’є всі рекорди тривалості свого життя», – заявив він.
Російський чинник
Іще однією темою є відносини з Росією. Чотири з п’яти парламентських партій тією чи іншою мірою проросійські, і їхні голови протягом місяця після виборів уже побували в Москві. Єдиним винятком лишається Текебаєв.
Оглядачі вже припускають, що саме ці чотири партії врешті й зможуть домовитися про партнерство, відклавши інші свої розбіжності, хоча дві з них проурядові, а дві нині опозиційні.
Та як би не було, перехід Киргизстану від президентської системи до парламентської є сигналом для Москви, вважає киргизький політолог Орозбек Молдалієв.
«Звичайно, Росії вигідно мати тут одного слухняного президента. Хай навіть не зовсім слухняного – на одного президента можна завжди знайти важелі впливу, можна знайти батіг і пірник, – але не на 120 депутатів. Ста двадцятьма неможливо керувати», – каже він.