Львів – 29 листів дітей-сиріт, написаних до митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького, вперше вийшли друком у книжечці «Небо. Святому Миколаю», через руки митрополита Андрея Шептицького» (видавництво «Добра книжка»). У ній передана уся глибина тонкої дитячої душі, але водночас зрозуміло, яким важким було життя дітей без батьків, як ними опікувався особисто митрополит і монаші згромадження.
Невеличку книжечку на півсотні сторінок читаєш водночас з усмішкою і сльозами. Дитячі листи, написані у 20-30-і роки минулого століття Марцельками, Ольгами, Нусями, Васильками, Ганусями, Ірцями, Михасями (так вони себе підписували), дуже теплі і щирі, але у них гірка доля кожної сироти. Ось кілька фрагментів дитячих листів до митрополита.
«Найдорожчі Таточку!
Прошу приїхати до нас, бо я ще Таточка ніколи не бачила. Я сего року перший рік в приюті і всі товаришки говорять, що мають Таточка у Львові, і я лише слухаю та й думаю собі: а ну як Таточко приїде, чи схоче мене взяти за свою дитину? Бо вже кілька літ, як помер мій рідний Тато і тепер не маю нікого...»
«Я Любця. І дуже боюся чорта. Най Таточко приїдуть і мене сховають під плащ, і чорт мене не буде бачити».
«Я ще не умію писати, але пишу кілька слів, щоби сказати, що я Таточка люблю. Бо я не маю нікого. Мама і тато мені померли. А тут я маю всьо і також Таточка. Я нічого не можу післати Таточкові, лишень рогульок і тісточко».
Митрополит просив допомоги для дітей-сиріт у Папи Римського
Маленькі хитруни добре знали, що Святий Миколай неодмінно їм щось передасть через руки улюбленого митрополита Андрея, якого вони називали Таточко. Власне, у радянський час КДБ поширював наклеп щодо митрополита, мовляв, у нього було багато дітей, бо є листи від дітей, розповіла упорядник книжки Оксана Гайова. Тут розміщені і численні світлини про митрополита, який відвідував сиротинці і спілкувався з дітками.
У 1921 році митрополит Андрей Шептицький написав лист до Папи Бенедикта XV та ієрархії США та Канади з проханням про допомогу сиротам. Цей лист опублікований у книжці. Слуга Божий пише про те, що з 1914-го до 1920-го не було року, щоб через Галичину не переходили якісь війська. І вже маємо 20 000 сиріт, писав митрополит Андрей, що нема ними кому зайнятись.
Церква організувала двадцять сиротинців, але не завжди може дати дітям те, що їм потрібно. «Діти, що їх примістили ми по сиротинцях, є часами так пригноблені трагедією їх життя, що сестри, котрі є якби матерями для дітей, мусять не раз місяцями працювати, щоб викликати усміх тих маленьких. Через цілий рік є неможливо виробити атмосферу веселости і щастя. Діти, що мають своїх матерів та вітців, ведуть життя не на багато ліпше, чим сироти».
Ця книжечка дитячих листів до улюбленого митрополита – це ще один штрих до історії Галичини і особливо особи Слуги Божого Андрея Шептицького, якого шанували і любили як дорослі, так і діти, який був дбайливим батьком свого народу.
«Найдорожчі Таточку!
Прошу приїхати до нас, бо я ще Таточка ніколи не бачила. Я сего року перший рік в приюті і всі товаришки говорять, що мають Таточка у Львові, і я лише слухаю та й думаю собі: а ну як Таточко приїде, чи схоче мене взяти за свою дитину? Бо вже кілька літ, як помер мій рідний Тато і тепер не маю нікого...»
«Я Любця. І дуже боюся чорта. Най Таточко приїдуть і мене сховають під плащ, і чорт мене не буде бачити».
«Я ще не умію писати, але пишу кілька слів, щоби сказати, що я Таточка люблю. Бо я не маю нікого. Мама і тато мені померли. А тут я маю всьо і також Таточка. Я нічого не можу післати Таточкові, лишень рогульок і тісточко».
Митрополит просив допомоги для дітей-сиріт у Папи Римського
Маленькі хитруни добре знали, що Святий Миколай неодмінно їм щось передасть через руки улюбленого митрополита Андрея, якого вони називали Таточко. Власне, у радянський час КДБ поширював наклеп щодо митрополита, мовляв, у нього було багато дітей, бо є листи від дітей, розповіла упорядник книжки Оксана Гайова. Тут розміщені і численні світлини про митрополита, який відвідував сиротинці і спілкувався з дітками.
У 1921 році митрополит Андрей Шептицький написав лист до Папи Бенедикта XV та ієрархії США та Канади з проханням про допомогу сиротам. Цей лист опублікований у книжці. Слуга Божий пише про те, що з 1914-го до 1920-го не було року, щоб через Галичину не переходили якісь війська. І вже маємо 20 000 сиріт, писав митрополит Андрей, що нема ними кому зайнятись.
Церква організувала двадцять сиротинців, але не завжди може дати дітям те, що їм потрібно. «Діти, що їх примістили ми по сиротинцях, є часами так пригноблені трагедією їх життя, що сестри, котрі є якби матерями для дітей, мусять не раз місяцями працювати, щоб викликати усміх тих маленьких. Через цілий рік є неможливо виробити атмосферу веселости і щастя. Діти, що мають своїх матерів та вітців, ведуть життя не на багато ліпше, чим сироти».
Ця книжечка дитячих листів до улюбленого митрополита – це ще один штрих до історії Галичини і особливо особи Слуги Божого Андрея Шептицького, якого шанували і любили як дорослі, так і діти, який був дбайливим батьком свого народу.