Сімферополь – Місцеві вибори в Криму за оцінками більшості учасників виборчого процесу проходили не чесно, не прозоро і не справедливо. Втім, вони закінчилися, але так і не були оскаржені жодним із їхніх критиків. Зараз іде формування нової кримської влади на місцях. І якщо законодавчий супровід, організація, перебіг виборчої кампанії, кажу як свідок, є однією великою поганою новиною, то за результатами цих виборів у Криму все ж можна побачити й кілька маленьких, але важливих для автономії хороших вісток.
Перша з них стосується результату на виборах найбільшої та найорганізованішої прокремлівської політичної сили – партії «Руська єдність». Вона постала торішньої осені як об’єднання цілої низки проросійських організацій півострова на кошти кримської бізнесової «групи Воронка», коріння якої лежить у кримінальних 90-х роках, і за ініціативи давнього «московського куратора» Криму, депутата Державної думи Росії Костянтина Затуліна.
Попри те, що партія «Руська єдність» офіційно з’явилася в Криму безпосередньо перед початком виборів, рекламну і пропагандистську кампанію однойменний всекримський рух проводив із кінця минулого року. Потужна, затратна і системна кампанія «Руської єдності» велася за всіма правилами класики виборчого піару. Широке використання візуальних носіїв реклами, масова «джинса» в кримських мас-медіа, залучення громадських організацій, в тому числі молодіжних, робота з виборцями за принципом «від дверей до дверей» – все це, в результаті, дало жалюгідні 4,02 відсотка голосів на виборах до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Затулін не впорався із завданням
За неофіційними даними, перед Костянтином Затуліним стояло завдання досягти 20% для «Руської єдності». А її лідер Сергій Аксьонов публічно говорив про 35%. Одним підсумком такого провалу став ще більший розкол і ще більша маргіналізація російського націоналістичного руху Криму, аніж це було до створення «Російської єдності».
Іншим результатом може стати остаточне зниження впливу Костянтина Затуліна у «кримських справах» у Кремлі. Це вже друга поразка депутата Держдуми, після того, як торік він брутально покритикував призначення послом Росії в Україні Михайла Зурабова.
Звичайно, ситуація, що виникла після фіаско «Руської єдності», дає шанс для інших проросійських радикалів на кшталт партії «Родина». Але й вона має у своєму «активі» ще більш ганебні 0,2 відсотка голосів кримських виборців.
Саме тому виграє тут насамперед кримське суспільство – зосередитися не на штучно інспірованих цивілізаційних, мовних і релігійних суперечках, а на проблемах пошуку міжетнічного і міжконфесійного діалогу, нових шляхів розвитку кримської економіки і залучення іноземних інвестицій для модернізації занепалої інфраструктури.
Кримськотатарський аспект
Ще однією обнадійливою новиною є підсумки голосування за два кримськотатарські виборчі проекти – Народний рух України (в партнерстві з Меджлісом кримськотатарського народу) та Української селянської демократичної партії (в партнерстві з організацією «Міллі Фірка»). Перший отримав понад 7% голосів кримчан, чим майже на відсоток покращив результат місцевих виборів 2006 року, а другий, попри амбітні заяви лідера Васві Абдураїмова та «зелену вулицю», організовану владою, отримав трохи менше 1%.
Враховуючи тиск, який чинився на Меджліс з боку влади після того, як 3 серпня його керівники відмовилися прийти на зустріч із Президентом Віктором Януковичем, результат НРУ є не просто електоральним успіхом. Він знімає будь-які сумніви у питанні, хто представляє насправді інтереси кримських татар, а також із ким слід і владі, і міжнародним структурам вести діалог для розв’язання проблем раніше депортованих та врегулювання міжетнічних і міжрелігійних суперечок в регіоні.
Правда, лідер «Міллі Фірка» Васві Абдураїмов, який ще не так давно називав Віктора Януковича «народним президентом», а Партію регіонів – «шансом і надією Криму», тепер заявляє про зговір Меджлісу з владою і стверджує, що «регіонали» все змахлювали.
Важливим також є ідеологічний вибір кримськотатарського народу. Проєвропейські, проукраїнські, ліберальні і помірковано-націоналістичні орієнтири Меджлісу підтримало у 7 разів більше кримських татар, аніж проросійські, ісламістські і сепаратистські ідеї «Міллі Фірка».
Перший номер виборчого списку НРУ-Меджлісу Рефат Чубаров зазначив, що спроби розколоти кримськотатарський народ провалилися. Він також заявив, що кримськотатарські депутати не будуть класичною опозицією і готові підтримувати владу у тих її діях, які йдуть на користь усьому кримському суспільству й критикуватимуть ті, які шкодять.
Все це вселяє надію на відновлення конструктивного діалогу між владою і кримськими татарами та налагодження системної роботи з подолання наслідків депортації і геноциду кримськотатарського народу, в тому числі – політико-правових.
Надія на «регіоналів»?
І, зрештою, третє. Попри те, що і «Руська єдність», і Рух-«Меджліс» заявили, що вибори в Криму пройшли хоч і складно, але загалом без суттєвих порушень, тим не менш питання і сумніви щодо їхньої чесності, прозорості і справедливості залишаються. Нова кримська влада зацікавлена у своїй легітимізації не лише всередині країни чи в очах Москви, але й на Заході. І тому саме зараз нова кримська влада, як очікується, буде більш відкрита не тільки до західних інвестицій в економіку півострова, але й до співпраці в гуманітарній і політичній сфері.
Зростає вірогідність того, що в Сімферополі нарешті буде відкрита дипломатична місія США та «Європейський дім», знайдеться приміщення для польського консульства у Севастополі. Напевно, інтерес до співпраці в рамках програми ЄС «Східне партнерство» нарешті підкріпиться стабільністю та організаційною спроможністю нової кримської влади.
Звичайно, тут багато чого залежатиме від самих західних партнерів, їхньої наполегливості і цілеспрямованості. Та й цей період відносної стабільності і відкритості Криму навряд чи буде тривалим – максимум до весни. Перервати його можуть або можливі парламентські вибори в Україні, або ж російський «апокаліпсис» – вибори президента Росії.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Попри те, що партія «Руська єдність» офіційно з’явилася в Криму безпосередньо перед початком виборів, рекламну і пропагандистську кампанію однойменний всекримський рух проводив із кінця минулого року. Потужна, затратна і системна кампанія «Руської єдності» велася за всіма правилами класики виборчого піару. Широке використання візуальних носіїв реклами, масова «джинса» в кримських мас-медіа, залучення громадських організацій, в тому числі молодіжних, робота з виборцями за принципом «від дверей до дверей» – все це, в результаті, дало жалюгідні 4,02 відсотка голосів на виборах до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Затулін не впорався із завданням
За неофіційними даними, перед Костянтином Затуліним стояло завдання досягти 20% для «Руської єдності». А її лідер Сергій Аксьонов публічно говорив про 35%. Одним підсумком такого провалу став ще більший розкол і ще більша маргіналізація російського націоналістичного руху Криму, аніж це було до створення «Російської єдності».
Іншим результатом може стати остаточне зниження впливу Костянтина Затуліна у «кримських справах» у Кремлі. Це вже друга поразка депутата Держдуми, після того, як торік він брутально покритикував призначення послом Росії в Україні Михайла Зурабова.
Звичайно, ситуація, що виникла після фіаско «Руської єдності», дає шанс для інших проросійських радикалів на кшталт партії «Родина». Але й вона має у своєму «активі» ще більш ганебні 0,2 відсотка голосів кримських виборців.
Саме тому виграє тут насамперед кримське суспільство – зосередитися не на штучно інспірованих цивілізаційних, мовних і релігійних суперечках, а на проблемах пошуку міжетнічного і міжконфесійного діалогу, нових шляхів розвитку кримської економіки і залучення іноземних інвестицій для модернізації занепалої інфраструктури.
Кримськотатарський аспект
Ще однією обнадійливою новиною є підсумки голосування за два кримськотатарські виборчі проекти – Народний рух України (в партнерстві з Меджлісом кримськотатарського народу) та Української селянської демократичної партії (в партнерстві з організацією «Міллі Фірка»). Перший отримав понад 7% голосів кримчан, чим майже на відсоток покращив результат місцевих виборів 2006 року, а другий, попри амбітні заяви лідера Васві Абдураїмова та «зелену вулицю», організовану владою, отримав трохи менше 1%.
Враховуючи тиск, який чинився на Меджліс з боку влади після того, як 3 серпня його керівники відмовилися прийти на зустріч із Президентом Віктором Януковичем, результат НРУ є не просто електоральним успіхом. Він знімає будь-які сумніви у питанні, хто представляє насправді інтереси кримських татар, а також із ким слід і владі, і міжнародним структурам вести діалог для розв’язання проблем раніше депортованих та врегулювання міжетнічних і міжрелігійних суперечок в регіоні.
Правда, лідер «Міллі Фірка» Васві Абдураїмов, який ще не так давно називав Віктора Януковича «народним президентом», а Партію регіонів – «шансом і надією Криму», тепер заявляє про зговір Меджлісу з владою і стверджує, що «регіонали» все змахлювали.
Важливим також є ідеологічний вибір кримськотатарського народу. Проєвропейські, проукраїнські, ліберальні і помірковано-націоналістичні орієнтири Меджлісу підтримало у 7 разів більше кримських татар, аніж проросійські, ісламістські і сепаратистські ідеї «Міллі Фірка».
Перший номер виборчого списку НРУ-Меджлісу Рефат Чубаров зазначив, що спроби розколоти кримськотатарський народ провалилися. Він також заявив, що кримськотатарські депутати не будуть класичною опозицією і готові підтримувати владу у тих її діях, які йдуть на користь усьому кримському суспільству й критикуватимуть ті, які шкодять.
Все це вселяє надію на відновлення конструктивного діалогу між владою і кримськими татарами та налагодження системної роботи з подолання наслідків депортації і геноциду кримськотатарського народу, в тому числі – політико-правових.
Надія на «регіоналів»?
І, зрештою, третє. Попри те, що і «Руська єдність», і Рух-«Меджліс» заявили, що вибори в Криму пройшли хоч і складно, але загалом без суттєвих порушень, тим не менш питання і сумніви щодо їхньої чесності, прозорості і справедливості залишаються. Нова кримська влада зацікавлена у своїй легітимізації не лише всередині країни чи в очах Москви, але й на Заході. І тому саме зараз нова кримська влада, як очікується, буде більш відкрита не тільки до західних інвестицій в економіку півострова, але й до співпраці в гуманітарній і політичній сфері.
Зростає вірогідність того, що в Сімферополі нарешті буде відкрита дипломатична місія США та «Європейський дім», знайдеться приміщення для польського консульства у Севастополі. Напевно, інтерес до співпраці в рамках програми ЄС «Східне партнерство» нарешті підкріпиться стабільністю та організаційною спроможністю нової кримської влади.
Звичайно, тут багато чого залежатиме від самих західних партнерів, їхньої наполегливості і цілеспрямованості. Та й цей період відносної стабільності і відкритості Криму навряд чи буде тривалим – максимум до весни. Перервати його можуть або можливі парламентські вибори в Україні, або ж російський «апокаліпсис» – вибори президента Росії.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.