Київ – Норвегія готова поділитися з Україною досвідом енергозбереження та використання відновлюваних енергоносіїв. Норвезькі компанії з відновлюваної енергетики вже виходять на український ринок. Про це йшлося на сьогоднішній науково-практичній конференції в Києві, до якої, окрім посольства Норвегії в Україні, долучилися урядовці, представники бізнесу та експерти обох держав. Однак використання норвезького досвіду в українській енергетиці може наштовхнутися на чималі перешкоди.
Норвегія є найбільшим експортером нафти та газу в Європі, проте 63 відсотки енергії отримує з відновлюваних джерел. Україна купує нафтопродукти, однак із відновлюваних джерел виробляє лише один відсоток енергії.
Утім, Норвегія зацікавлена поділитися з Україною своїм досвідом та інвестувати в її енергетику, говорить посол Норвегії в Україні Олаф Берстад.
«Добровільна участь у енергозбереженні не працює, і ми застосовуємо економічні важелі – позитивні й негативні. Передовсім – ринкові ціни на електроенергію. Це важко, але це спонукає економити, – пояснює посол. – Друге: субсидії в нас заборонені. Натомість є акцизи, штрафи за нерозумне використання енергії. При цьому ми виробляємо та експортуємо втричі більше енергії, аніж Україна споживає. Ми експортуємо багато нафти та газу, проте основа нашої енергосистеми – гідроенергетика, біомаса та переробка відходів».
За словами Олафа Берстада, за такого підходу до відновлюваних джерел звертаються не лише великі підприємства та держави, а й окремі родини. За його словами, вартість енергоносіїв у Норвегії не є фіксованою, ціна за кіловат-години частково залежить від того, який запас води мають гідростанції, та від цін на біомасу. Тому після кожного стрибка цін норвежці вкладають кошти в теплонасоси та вітрогенератори.
Корупція та бізнесове лобі перешкоджають реформувати енергетику
В Україні діє понад десять законів, покликаних стимулювати ощадливе ставлення до ресурсів та розвиток альтернативної енергетики, ухвалені зелені тарифи, а кожен регіон має власну програму енергозбереження, наголошують у Національному агентстви з ефективного використання енергоресурсів. Всі ці документи має поєднати Державна програма енергоефективності, яку розробляє агентство на замовлення уряду. Вона передбачає, що до 2030 року Україна кожен третій кіловат вироблятиме з альтернативних джерел.
Проте реальним крокам у цьому напрямку перешкоджає корупція та лобі великого українського бізнесу, зауважує заступник голови Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу Михайло Волинець.
«Хто найбільше інвестує в Україну? Кіпр! Це гроші українських олігархів, які не зацікавлені модернізувати виробництва, – каже він. – Причина в тому, що вони легко отримують доступ до металургійних комбінатів, вугільних шахт, отримують надприбутки, а потім ці гроші йдуть в офшори та повертаються до України у невеликій кількості».
Альтернативою такому підходу мають стати інвестиції та технології, які Україна може отримати від Норвегії та інших європейських держав, вважає Михайло Волинець.
Норвезька модель: відходи – основне пальне, газ – про запас
Щоб наблизитися до рівня, на якому використовує відновлювані джерела енергії Норвегія, самих лише технологій недостатньо, вважає радник міністра житлово-комунального господарства, президент асоціації МАТЕК Дмитро Чубенко. Він говорить, що спершу потрібно змінити ставлення до відходів.
«Ми ходимо по тому, що інші використовують як джерело енергії. У Норвегії це виглядає так: передовсім треба переробити сміття. При цьому маємо велику кількість енергії, яка закриває масу фонових проблем: опалення, підігрів води, виробництво електроенергії. Далі використовується біомаса – на ті потреби, на які не вистачає енергії сміття. І лише потім використовують дорожчий газ», – зазначив Дмитро Чубенко.
Між тим, на український ринок активно виходять норвезькі компанії, які спеціалізуються на енергетичному аудиті та альтернативній енергетиці. Цього року за їхньої участі стартували кількадесят проектів енергозаощадження у Херсоні, Дніпропетровську та інших містах.
Утім, Норвегія зацікавлена поділитися з Україною своїм досвідом та інвестувати в її енергетику, говорить посол Норвегії в Україні Олаф Берстад.
«Добровільна участь у енергозбереженні не працює, і ми застосовуємо економічні важелі – позитивні й негативні. Передовсім – ринкові ціни на електроенергію. Це важко, але це спонукає економити, – пояснює посол. – Друге: субсидії в нас заборонені. Натомість є акцизи, штрафи за нерозумне використання енергії. При цьому ми виробляємо та експортуємо втричі більше енергії, аніж Україна споживає. Ми експортуємо багато нафти та газу, проте основа нашої енергосистеми – гідроенергетика, біомаса та переробка відходів».
За словами Олафа Берстада, за такого підходу до відновлюваних джерел звертаються не лише великі підприємства та держави, а й окремі родини. За його словами, вартість енергоносіїв у Норвегії не є фіксованою, ціна за кіловат-години частково залежить від того, який запас води мають гідростанції, та від цін на біомасу. Тому після кожного стрибка цін норвежці вкладають кошти в теплонасоси та вітрогенератори.
Корупція та бізнесове лобі перешкоджають реформувати енергетику
В Україні діє понад десять законів, покликаних стимулювати ощадливе ставлення до ресурсів та розвиток альтернативної енергетики, ухвалені зелені тарифи, а кожен регіон має власну програму енергозбереження, наголошують у Національному агентстви з ефективного використання енергоресурсів. Всі ці документи має поєднати Державна програма енергоефективності, яку розробляє агентство на замовлення уряду. Вона передбачає, що до 2030 року Україна кожен третій кіловат вироблятиме з альтернативних джерел.
Проте реальним крокам у цьому напрямку перешкоджає корупція та лобі великого українського бізнесу, зауважує заступник голови Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу Михайло Волинець.
«Хто найбільше інвестує в Україну? Кіпр! Це гроші українських олігархів, які не зацікавлені модернізувати виробництва, – каже він. – Причина в тому, що вони легко отримують доступ до металургійних комбінатів, вугільних шахт, отримують надприбутки, а потім ці гроші йдуть в офшори та повертаються до України у невеликій кількості».
Альтернативою такому підходу мають стати інвестиції та технології, які Україна може отримати від Норвегії та інших європейських держав, вважає Михайло Волинець.
Норвезька модель: відходи – основне пальне, газ – про запас
Щоб наблизитися до рівня, на якому використовує відновлювані джерела енергії Норвегія, самих лише технологій недостатньо, вважає радник міністра житлово-комунального господарства, президент асоціації МАТЕК Дмитро Чубенко. Він говорить, що спершу потрібно змінити ставлення до відходів.
«Ми ходимо по тому, що інші використовують як джерело енергії. У Норвегії це виглядає так: передовсім треба переробити сміття. При цьому маємо велику кількість енергії, яка закриває масу фонових проблем: опалення, підігрів води, виробництво електроенергії. Далі використовується біомаса – на ті потреби, на які не вистачає енергії сміття. І лише потім використовують дорожчий газ», – зазначив Дмитро Чубенко.
Між тим, на український ринок активно виходять норвезькі компанії, які спеціалізуються на енергетичному аудиті та альтернативній енергетиці. Цього року за їхньої участі стартували кількадесят проектів енергозаощадження у Херсоні, Дніпропетровську та інших містах.