Варшава – У Польщі тривають святкові заходи, присвячені 30-річчю профспілки «Солідарність». У цих урочистостях беруть участь легендарні учасники «оксамитових революцій» в Центральній Європі. У понеділок учасником низки заходів був голова Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу. Учасники урочистостей переконані в актуальності уроків польської «Солідарності» для сучасної Європи.
Один із головних заходів відзначень 30-річчя «Солідарності» – конференція «Народження свободи», організована представництвом Європейської комісії у Польщі. Промовистим прологом до конференційних дискусій став виступ голови Європейської комісії.
Жозе Мануель Баррозу назвав польську «Солідарність» імпульсом до демократичної революції в країнах колишнього соціалістичного табору. Він наголосив, що без «Солідарності» не було б Європейського Союзу в його теперішніх кордонах. Мовляв, саме 30 років тому створювалися передумови для вступу центральноєвропейських країн у ЄС.
«Рух «Солідарності» – це не тільки розділ у підручниках історії. Він значно важливіший, він стає частиною нашої спільної європейської ідентичності», – зазначив Баррозу.
Голова Європейської комісії звернув увагу на те, що польський досвід солідарної діяльності дуже важливий для теперішньої Європи саме тепер, коли світ долає економічну кризу. Мовляв, солідарність потрібна Європі в подоланні кризи у зоні євро, в реалізації скоординованої політики щодо сусідів, а також у галузі енергетики.
«Сьогодні, через 30 років після виникнення «Солідарності» у Ґданську, солідарність – це важливий елемент сучасних європейських проектів», – зауважив Баррозу.
Профспілка, яка надихала сусідів
Думки голови Європейської комісії підхопили відомі учасники антикомуністичної опозиції з країн Центральної Європи. Перший некомуністичний міністр закордонних справ НДР Маркус Мецкель зазначив, що завдяки «Солідарності» у «бетоні комуністичної системи» виникли тріщини. Він вважає, що саме завдяки польській профспілці східні німці, які не мали аналогічних рухів, повірили в можливість змін.
Підписант чехословацької «Хартії-77» Александр Вондра наголосив, що «Солідарність» для нього та його колег була джерелом натхнення. Мовляв, завдяки польській профспілці чеські опозиціонери знали, що в боротьбі з комуністичним режимом вони не самотні.
Проте, як кажуть діячі польської «Солідарності», сьогодні героїчна історія профспілки як ніколи актуальна для самих поляків. Легендарна ініціаторка страйку працівників ґданського трамвайного депо Генрика Кшивонос вважає, що досвід «Солідарності» – це рецепт для оздоровлення польського політичного життя, де нині панують чвари.
«Потрібно цінувати те, що ми самі створили, цінувати чудову солідарність між людьми, її потрібно плекати, – каже вона. – Я думаю, що більшість поляків – це розумні людини, що все нормалізується».
Жозе Мануель Баррозу назвав польську «Солідарність» імпульсом до демократичної революції в країнах колишнього соціалістичного табору. Він наголосив, що без «Солідарності» не було б Європейського Союзу в його теперішніх кордонах. Мовляв, саме 30 років тому створювалися передумови для вступу центральноєвропейських країн у ЄС.
«Рух «Солідарності» – це не тільки розділ у підручниках історії. Він значно важливіший, він стає частиною нашої спільної європейської ідентичності», – зазначив Баррозу.
Голова Європейської комісії звернув увагу на те, що польський досвід солідарної діяльності дуже важливий для теперішньої Європи саме тепер, коли світ долає економічну кризу. Мовляв, солідарність потрібна Європі в подоланні кризи у зоні євро, в реалізації скоординованої політики щодо сусідів, а також у галузі енергетики.
«Сьогодні, через 30 років після виникнення «Солідарності» у Ґданську, солідарність – це важливий елемент сучасних європейських проектів», – зауважив Баррозу.
Профспілка, яка надихала сусідів
Думки голови Європейської комісії підхопили відомі учасники антикомуністичної опозиції з країн Центральної Європи. Перший некомуністичний міністр закордонних справ НДР Маркус Мецкель зазначив, що завдяки «Солідарності» у «бетоні комуністичної системи» виникли тріщини. Він вважає, що саме завдяки польській профспілці східні німці, які не мали аналогічних рухів, повірили в можливість змін.
Підписант чехословацької «Хартії-77» Александр Вондра наголосив, що «Солідарність» для нього та його колег була джерелом натхнення. Мовляв, завдяки польській профспілці чеські опозиціонери знали, що в боротьбі з комуністичним режимом вони не самотні.
Проте, як кажуть діячі польської «Солідарності», сьогодні героїчна історія профспілки як ніколи актуальна для самих поляків. Легендарна ініціаторка страйку працівників ґданського трамвайного депо Генрика Кшивонос вважає, що досвід «Солідарності» – це рецепт для оздоровлення польського політичного життя, де нині панують чвари.
«Потрібно цінувати те, що ми самі створили, цінувати чудову солідарність між людьми, її потрібно плекати, – каже вона. – Я думаю, що більшість поляків – це розумні людини, що все нормалізується».