Київ – У Росії стався інцидент, пов’язаний із викриттям підступів клятого Заходу проти почилого в бозі Радянського Союзу. Колишнього Президента Сполучених Штатів Білла Клінтона і колишню прем’єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер звинуватили у... розвалі цієї потужної держави...
Таке звинувачення вийшло з-під пера колишнього Міністра оборони Росії, справжнього, очевидно, патріота Росії Ігоря Родіонова, який відомий тим, що саме під його керівництвом 9 квітня 1989 року сталася так звана «ніч саперних лопаток», коли радянські війська у вкрай брутальний спосіб розігнали протестний мітинг в Тбілісі. Під час того дійства загинуло 19 мешканців столиці Грузії. Правда, апологети генерала твердять, що він нібито був проти введення війська, але факт лишається фактом: вояки увійшли, а керував ними саме Родіонов.
Так ось, тепер військовий пенсіонер Ігор Родіонов майже через двадцять років після розвалу дорогого його серцю Союзу раптом опублікував у сумнозвісній російській газеті «Завтра» статтю під назвою «Зона російських інтересів», в якій і пролунали згадані звинувачення. Але вигулькнув єхидний політолог Дмитро Орєшкін, взяв і написав на Родіонова «куди слід». А «куди слід» сьогодні – це, як відомо, до Комісії при Президентові Росії в протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії. Комісію створили 19 травня 2009 року.
Нарікання Орєшкіна, який, до речі, є членом Ради при Президентові Росії зі сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і з прав людини, викликали широке цитування виступів Тетчер і Клінтона, в яких вони нібито розповідають про діяльність Заходу, спрямовану на розвал СРСР.
Політолог поставив під сумнів реальність цитованих виступів вищезгаданих політичних діячів. Адже автор статті не навів джерел, звідки він взяв ці цитати.
Родіонов згадав виступ Тетчер в Американському нафтовому інституті у листопаді 1991 року. Але ніде в офіційних джерелах не вказано, що британська прем`єрка відвідувала цей інститут не лише 1991 року, а й взагалі будь-коли. Так само Орєшкін не знайшов згадок і про виступ Клінтона, на якого Родіонов посилається.
Ось політолог і вирішив перевірити. У своєму зверненні до поважної Комісії з протидії фальсифікаціям добродій Орєшкін просить повідомити, «чи існують насправді наведені паном Родіоновим висловлювання пані Тетчер і пана Клінтона».
Він також просить оцінити: «якщо вони (висловлювання – Ю.Л) не існують, чи можна вважати приписувані відомим політичним діячам Заходу вигадані висловлювання фальсифікацією сучасної історії?».
Своє послання пан Орєшкін зробив ще в березні, але відповіді так і не дочекався. Терпіння його луснуло і нині він оприлюднив свого листа до поважної Комісії з питань фальсифікації на сторінках «Новой газеты».
«Комплімент» радянській економіці від Тетчер
Певна річ, ні Тетчер, ні Клінтон не були прихильниками СРСР. Звісно, вони могли критикувати його, а Тетчер навіть мобілізувати ресурси своїх держав на боротьбу з радянською загрозою, не економічною, як твердить Родіонов, а військовою. (Клінтон не міг приєднатися у мобілізації ресурсів до Тетчер, оскільки 1991 року він не був Президентом США, а лише губернатором штату Арканзас).
Але уявити, що керівниця уряду Великої Британії робила компліменти радянській економіці, просто неможливо.
«Завдяки плановій політиці і своєрідному поєднанню моральних і матеріальних стимулів, Радянському Союзу вдалося досягти високих економічних показників», – це нібито слова від Тетчер, наведені Родіоновим.
Висловлювання про моральні і матеріальні стимули є з лексикону радянських пропагандистів брежнєвського пізнього застою. Найкращими показниками радянської економіки були напівпорожні магазини з, як правило, вкрай неякісними товарами радянського виробництва – хоч розбийся, але не доведеш, що у нікчемності совкової економічної моделі винен Захід.
Не сумніваюся, що вищезгадана Комісія так і не дасть відповіді Дмитрум Орєшкіну. Бо вона ж протидіє фальсифікаціям на шкоду Росії. Слід припустити, що фальсифікації на користь Росії вона привітає. З точки зору сьогоднішніх можновладців, викриття Заходу є добром.
Ця історія на варта була б виїденого яйця, але ж такий підхід характерний для сьогоднішніх російських пропагандистів. Вони брешуть і навіть не дбають про те, щоб їм вірили. То Київ звинуватять в тому, що він тирить газ. При цьому жодного звернення до судів від російської держави не було. То розповідають, що грузини перебили ледь не весь Цхінвалі. А потім з’ясовується, що під час війни там загинуло не так багато населення. То раптом звинувачують балтійські країни в порушенні прав росіян. При цьому самі гноблені росіяни не поспішають виїздити з «фашистських» Латвії, Литви й Естонії.
Путін колись казав, що розвал Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою двадцятого століття. То для чого ж іти його шляхом? Він же розвалився, зокрема тому, що постійно брехав.
А чи не керівники сучасної Росії хочуть повторити помилки своїх політичних попередників?
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Так ось, тепер військовий пенсіонер Ігор Родіонов майже через двадцять років після розвалу дорогого його серцю Союзу раптом опублікував у сумнозвісній російській газеті «Завтра» статтю під назвою «Зона російських інтересів», в якій і пролунали згадані звинувачення. Але вигулькнув єхидний політолог Дмитро Орєшкін, взяв і написав на Родіонова «куди слід». А «куди слід» сьогодні – це, як відомо, до Комісії при Президентові Росії в протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії. Комісію створили 19 травня 2009 року.
Нарікання Орєшкіна, який, до речі, є членом Ради при Президентові Росії зі сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і з прав людини, викликали широке цитування виступів Тетчер і Клінтона, в яких вони нібито розповідають про діяльність Заходу, спрямовану на розвал СРСР.
Політолог поставив під сумнів реальність цитованих виступів вищезгаданих політичних діячів. Адже автор статті не навів джерел, звідки він взяв ці цитати.
Родіонов згадав виступ Тетчер в Американському нафтовому інституті у листопаді 1991 року. Але ніде в офіційних джерелах не вказано, що британська прем`єрка відвідувала цей інститут не лише 1991 року, а й взагалі будь-коли. Так само Орєшкін не знайшов згадок і про виступ Клінтона, на якого Родіонов посилається.
Ось політолог і вирішив перевірити. У своєму зверненні до поважної Комісії з протидії фальсифікаціям добродій Орєшкін просить повідомити, «чи існують насправді наведені паном Родіоновим висловлювання пані Тетчер і пана Клінтона».
Він також просить оцінити: «якщо вони (висловлювання – Ю.Л) не існують, чи можна вважати приписувані відомим політичним діячам Заходу вигадані висловлювання фальсифікацією сучасної історії?».
Своє послання пан Орєшкін зробив ще в березні, але відповіді так і не дочекався. Терпіння його луснуло і нині він оприлюднив свого листа до поважної Комісії з питань фальсифікації на сторінках «Новой газеты».
«Комплімент» радянській економіці від Тетчер
Певна річ, ні Тетчер, ні Клінтон не були прихильниками СРСР. Звісно, вони могли критикувати його, а Тетчер навіть мобілізувати ресурси своїх держав на боротьбу з радянською загрозою, не економічною, як твердить Родіонов, а військовою. (Клінтон не міг приєднатися у мобілізації ресурсів до Тетчер, оскільки 1991 року він не був Президентом США, а лише губернатором штату Арканзас).
Але уявити, що керівниця уряду Великої Британії робила компліменти радянській економіці, просто неможливо.
«Завдяки плановій політиці і своєрідному поєднанню моральних і матеріальних стимулів, Радянському Союзу вдалося досягти високих економічних показників», – це нібито слова від Тетчер, наведені Родіоновим.
Висловлювання про моральні і матеріальні стимули є з лексикону радянських пропагандистів брежнєвського пізнього застою. Найкращими показниками радянської економіки були напівпорожні магазини з, як правило, вкрай неякісними товарами радянського виробництва – хоч розбийся, але не доведеш, що у нікчемності совкової економічної моделі винен Захід.
Не сумніваюся, що вищезгадана Комісія так і не дасть відповіді Дмитрум Орєшкіну. Бо вона ж протидіє фальсифікаціям на шкоду Росії. Слід припустити, що фальсифікації на користь Росії вона привітає. З точки зору сьогоднішніх можновладців, викриття Заходу є добром.
Ця історія на варта була б виїденого яйця, але ж такий підхід характерний для сьогоднішніх російських пропагандистів. Вони брешуть і навіть не дбають про те, щоб їм вірили. То Київ звинуватять в тому, що він тирить газ. При цьому жодного звернення до судів від російської держави не було. То розповідають, що грузини перебили ледь не весь Цхінвалі. А потім з’ясовується, що під час війни там загинуло не так багато населення. То раптом звинувачують балтійські країни в порушенні прав росіян. При цьому самі гноблені росіяни не поспішають виїздити з «фашистських» Латвії, Литви й Естонії.
Путін колись казав, що розвал Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою двадцятого століття. То для чого ж іти його шляхом? Він же розвалився, зокрема тому, що постійно брехав.
А чи не керівники сучасної Росії хочуть повторити помилки своїх політичних попередників?
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.