Київ – Сьогодні в Ірпені, що під Києвом, стартує фестиваль повстанської й патріотичної пісні «Гайдамака». Організатори присвятили його 20-річчю «Студентської революції на граніті» та всім борцям за незалежність. У концерті звучатиме музика Тараса Чубая, гуртів «Тартак», ТНМК, «Гайдамаки» та інших. Відомий своєю патріотичною позицією лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський. Кілька років тому він співав, що «не хоче бути героєм України», пізніше вірив, що «одна лише надія – на повстанців». Тепер Сашко «уперто вірить, що так буде не завжди».
– Завтра «Тартак» співатиме патріотичних пісень. Наскільки українці потребують таких заходів?
– Звичайно, не вистачає патріотизму. Про це свідчить хоча б те, що ми ще не збудували країну, яку хоче більшість населення України. Але є брак патріотизму справжнього, непідкупного, нефальшивого.
– А в чому має проявлятися цей патріотизм?
– Я думаю, що критеріями визначення є той факт, чи готова людина інтереси держави чи народу ставити вище власних приватних інтересів.
– З того часу, як ти співав пісню «Я не хочу» змінилась влада. Чи не з’явилось у тебе бажання стати героєм?
– Влада змінилась двічі з того часу. Спочатку з Кучми на Ющенка, тепер Ющенка замінив Янукович. На жаль, жодного разу ще не було такого, щоб ця пісня хоч якимось чином втратила свою актуальність. Дуже хочеться, щоб коли-небудь прийшов той момент, коли я, виконуючи цю пісню десь на концерті, міг сказати: от колись ця пісня була актуальною, а тепер все змінилося, і нарешті кожен прагне стати героєм України.
– Сашко, зараз в українських піснях багато чути песимізму. Твій рецепт, що варто робити, щоб руки не опускались, коли розчаровуєшся.
– Навіть коли мої пісні здаються песимістичними, вони завжди мають промінь надії. У тій же пісні «Я не хочу» у третьому куплеті сказано, що треба робити, щоб змінилась ситуація.
У пісні «Не кажучи нікому» сказано, що хай уже наші хлопці, які боролись за Україну і загинули, але головне те, що їхня фізична смерть не означає смерті духовної. Доки ми намагаємось наслідувати їхні прагнення до волі української держави, доти можна буде говорити, що їхня ідея жива.
У нашому житті все залежить від нас. Поки ми будемо думати, хто нам хтось зробить добро, доти ми будемо мати те, на що заслуговуємо.
– Сашко Положинський є справжнім патріотом?
– Не хочу говорити про справжній чи не справжній, але я себе вважаю патріотом України. Вважаю, що здатен доволі часто ставити вищі інтереси на перший план, а приватні інтереси узгоджувати з інтересами суспільства та інтересами інших людей, які є поруч мене.
– Звичайно, не вистачає патріотизму. Про це свідчить хоча б те, що ми ще не збудували країну, яку хоче більшість населення України. Але є брак патріотизму справжнього, непідкупного, нефальшивого.
– А в чому має проявлятися цей патріотизм?
– Я думаю, що критеріями визначення є той факт, чи готова людина інтереси держави чи народу ставити вище власних приватних інтересів.
– З того часу, як ти співав пісню «Я не хочу» змінилась влада. Чи не з’явилось у тебе бажання стати героєм?
– Влада змінилась двічі з того часу. Спочатку з Кучми на Ющенка, тепер Ющенка замінив Янукович. На жаль, жодного разу ще не було такого, щоб ця пісня хоч якимось чином втратила свою актуальність. Дуже хочеться, щоб коли-небудь прийшов той момент, коли я, виконуючи цю пісню десь на концерті, міг сказати: от колись ця пісня була актуальною, а тепер все змінилося, і нарешті кожен прагне стати героєм України.
– Сашко, зараз в українських піснях багато чути песимізму. Твій рецепт, що варто робити, щоб руки не опускались, коли розчаровуєшся.
– Навіть коли мої пісні здаються песимістичними, вони завжди мають промінь надії. У тій же пісні «Я не хочу» у третьому куплеті сказано, що треба робити, щоб змінилась ситуація.
У пісні «Не кажучи нікому» сказано, що хай уже наші хлопці, які боролись за Україну і загинули, але головне те, що їхня фізична смерть не означає смерті духовної. Доки ми намагаємось наслідувати їхні прагнення до волі української держави, доти можна буде говорити, що їхня ідея жива.
У нашому житті все залежить від нас. Поки ми будемо думати, хто нам хтось зробить добро, доти ми будемо мати те, на що заслуговуємо.
– Сашко Положинський є справжнім патріотом?
– Не хочу говорити про справжній чи не справжній, але я себе вважаю патріотом України. Вважаю, що здатен доволі часто ставити вищі інтереси на перший план, а приватні інтереси узгоджувати з інтересами суспільства та інтересами інших людей, які є поруч мене.