Київ пропонує Москві спільну експлуатацію на паритетних засадах стратегічно важливого Керч-Єнікальського судноплавного каналу в Керченській протоці, який нині переважно контролює Україна, з тим, щоб Росія визнала державний кордон у протоці за лінією на мапах радянських часів, заявив міністр закордонних справ України.
Водночас, сказав Костянтин Грищенко на зустрічі в четвер у Москві з російським колегою Сергієм Лавровим, у договорі про державний кордон Україна також погодилася б встановити, що прохід цією протокою в Азовське море іноземних військових кораблів чи спеціальних суден був би можливий тільки за спільної згоди обох держав.
При цьому Грищенко наголосив, що українська сторона далі наполягає на дотриманні принципу, що державними кордонами між Україною і Росією мають стати адміністративні межі радянських часів між тодішніми радянськими республіками, як вони позначені на виданих в СРСР мапах.
Український міністр додав, що російських партнерів поки не вдалося переконати в цьому.
Лавров же в відповідь заявив, що лінія, позначена на радянських мапах у Керченській протоці як кордон між тодішніми УРСР і РРФСР – то взагалі навіть не позначення адміністративного кордону, а просто лінія, проведена, «щоб зручніше вести було господарську діяльність у цій акваторії».
За словами російського міністра, Росія запропонувала три варіанти вирішення проблеми, які він не став називати.
Раніше з російського боку називалися, зокрема, проведення лінії кордону по середині фарватеру Керч-Єнікальського каналу або визнання всієї Керченської протоки спільними водами двох держав.
В обох із цих випадків Україна втратила б контроль над більшою частиною єдиного глибоководного судноплавного каналу між Чорним і Азовським морями, який нині лежить переважно в водах, які вона вважає своїми відповідно до «радянського» кордону, а також значні грошові надходження від зборів за проходження ним суден, які довелося б ділити з Росією або взагалі скасувати. Такий же результат, як виглядає, матиме й нинішня пропозиція Грищенка.
За нині чинним міждержавним договором 2003 року про співпрацю в використанні Азовського моря і Керченської протоки, зокрема, кожна зі сторін має право запрошувати до Азовського моря військові кораблі й державні судна третіх країн або дозволяти їм вхід тільки за «узгодженням» із іншою стороною, а не за спільною згодою, як пропонує нині український міністр.
Водночас, сказав Костянтин Грищенко на зустрічі в четвер у Москві з російським колегою Сергієм Лавровим, у договорі про державний кордон Україна також погодилася б встановити, що прохід цією протокою в Азовське море іноземних військових кораблів чи спеціальних суден був би можливий тільки за спільної згоди обох держав.
При цьому Грищенко наголосив, що українська сторона далі наполягає на дотриманні принципу, що державними кордонами між Україною і Росією мають стати адміністративні межі радянських часів між тодішніми радянськими республіками, як вони позначені на виданих в СРСР мапах.
Український міністр додав, що російських партнерів поки не вдалося переконати в цьому.
Лавров же в відповідь заявив, що лінія, позначена на радянських мапах у Керченській протоці як кордон між тодішніми УРСР і РРФСР – то взагалі навіть не позначення адміністративного кордону, а просто лінія, проведена, «щоб зручніше вести було господарську діяльність у цій акваторії».
За словами російського міністра, Росія запропонувала три варіанти вирішення проблеми, які він не став називати.
Раніше з російського боку називалися, зокрема, проведення лінії кордону по середині фарватеру Керч-Єнікальського каналу або визнання всієї Керченської протоки спільними водами двох держав.
В обох із цих випадків Україна втратила б контроль над більшою частиною єдиного глибоководного судноплавного каналу між Чорним і Азовським морями, який нині лежить переважно в водах, які вона вважає своїми відповідно до «радянського» кордону, а також значні грошові надходження від зборів за проходження ним суден, які довелося б ділити з Росією або взагалі скасувати. Такий же результат, як виглядає, матиме й нинішня пропозиція Грищенка.
За нині чинним міждержавним договором 2003 року про співпрацю в використанні Азовського моря і Керченської протоки, зокрема, кожна зі сторін має право запрошувати до Азовського моря військові кораблі й державні судна третіх країн або дозволяти їм вхід тільки за «узгодженням» із іншою стороною, а не за спільною згодою, як пропонує нині український міністр.