Дійова особа – Дмитро Чекалкін, перекладач, колишній дипломат, а нині політшоумен
– Сьогодні гість програми – Дмитро Чекалкін.
– Майстер впєндюринга, об’єгорінга і звалінга з бабками.
– Це людина, яка стала відомою завдяки «Операції проФФесор» – серіал, озвучений у 2004 році.
– Сьогодні, між іншим, вийшов російський аналог «Операції проФФесор» з назвою «Бремя новостей».
– Будь-яка копія є гіршою від оригіналу.
–Деякі речі сподобались. Найкращий комплімент – це коли роблять на тебе пародію.
– Давайте спершу послухаємо біографію гостя.
Дмитро Чекалкін, біографічна довідка
Дмитро Чекалкін народився 23 вересня 1964 року у Києві. Закінчив Московський військовий інститут іноземних мов та отримав фах перекладача з арабської та івриту. Працював над кандидатською дисертацією, викладав у рідному вузі.
Коли Україна стала незалежною, його, корінного киянина, запросили працювати до Міністерства закордонних справ України. Працював військовим перекладачем в Алжирі, Египті та Тунісі. Був першим українським дипломатом на Близькому Сході. Чотири роки був консулом та прес-секретарем посольства України в Ізраїлі.
Потім був віце-президентом концерну «ДЕНДІ». Пізніше президентом радіостанції «Київські відомості». Наразі – генеральний директор «ДІВА продакшн».
Дмитро Чекалкін – володар «Золотого мікрофону», лауреат премії «Радіоманія» 2007 і 2008 років. Постійний учасник популярного телевізійного шоу «Золотий Гусак». Автор проектів «Веселі яйця», «Операція проФФесор», «Все геніальне – у тостах» та «Розіграли!».
Дмитро Чекалкін любить подорожувати. Обожнює теніс і плавання.
Улюблені письменники – Чехов, Булгаков, Ільф та Петров, Марк Твен. Разом з дружиною Анною виховує трьох синів.
Роман Скрипін: Проект «Веселі яйця», як я розумію, досі існує.
Дмитро Чекалкін: Так, наші яйця в наших руках. Не якесь там фаберже.
– Вони деполітизувались?
– Чому? Ні! Просто у нас сьогодні сектор обстрілу збільшився.
– Назвіть цей сектор обстрілу.
Я сьогодні ранок почав з такого афоризму, що в житті слів значно більше, ніж у байках. Слава богу, достатньо персонажів
– Ну хто є фігурантами?
– Практично всі.
– Якщо подивитись об’єктивно на те, що відбувається у державі, всіх немає. Вони десь поховались. Зараз вересень почався, може повилазять, а літо було практично мертвим сезоном. Є лише одна домінанта.
– У нас пан Чечетов весь час якісь заяви робив, Азаров. Комуністи щось заявляли. Ми зробили колаж на Симоненка і Жванію. Вони з «Нашою Рашою» – в образах повії та гаїшника, які не поділили клієнта. Ось вони сперечаються, кому більше дістанеться.
– Все ж таки, якщо об’єктивно говорити, раніше було веселіше. Принаймні, були присутні кілька великих чи дрібніших персонажів.
Я люблю казати, що сенс життя в тому, щоб уміти правильно над ним посміятись
– Ми зараз про політику. Над собою завжди можна посміятись. Але вмикаєш телевізор, а там виступає Азаров. Цього досить.
– От бачиш, скільки у нас приводів для сміху. Сміх подовжує життя. Чому у нас продовжують пенсійний вік? Тому що так сміються люди, що жити будуть до другого пришестя.
– Між іншим, тільки жінкам підвищують пенсійний вік.
– Вони можуть сміятись ширше. Можуть тримати посмішку так, щоб помада на вухах лишилась. Тримайте посмішку ширше!
– От Азарова можна цілодобово дивитись і сміятись. Дати йому книжку почитати українською мовою і все.
– Спеціально створили групу в ЮНЕСКО, яка вивчає мову, якою розмовляє Азаров.
– Думаю, якщо далі так піде, то незабаром з’явиться спеціальний курс із вивчення діалекту імені Миколи Яновича.
– Хтось там якусь статтю йому хотів пришити, де «за знущання з української мови з особливим цинізмом». Так чи інакше, але мову Азарова можливо будуть захищати як мову меншини, або Ющенко проголосить її трипільською.
– Так, у школі почнуть викладати. Якщо серйозно, то об’єктів для висміювання, пародіювання, критики…
– Не ту країну назвали Гондурасом. Казали, що країна – це Вона. Країна – це повна Гваделупа Гондурасів.
– Ні, Вона – Україна. Це я про Юлію Володимирівну. Таке маппет-шоу виходить із програми. Я не помітив жвавості насправді, вона зійшла нанівець. В Інтернеті не можна знайти вас. Під час виборчої кампанії звісно була низка проектів, а зараз непомітно.
– Ну, може сьогодні не таке велике соціальне напруження. Зараз літній період.
– Скінчився літній період. Діти у школу без квітів пішли.
– Я подивився російський аналог нашого проекту «Операції проФФесор». Здивувався, що продукт створений досить якісно, але кількість відвідувачів на сайті Youtube – 20-30 тисяч. Тобто зовсім невелика кількість, враховуючи, що у них після цих пожеж резонанс значно більший, ніж у нас був.
– Хто це виробляє? Хтось підпільно з критикою влади?
Путіна питають: А ви любите цирк? Він відповідає: «Да, особенно дрессированных медведей»
– Ще китів, Путін – відомий зоотехнік. Бере аналізи у китів.
– Я якось був у Москві, ми з товаришами сиділи у готелі. Я розповідаю, що російський Інтернет вибухнув новиною про те, що завагітніла собака Путіна. І мільйони росіян – в захваті від самої думки, що хтось-таки … собаку Путіна.
– У нас є прецедент, якщо повертатись до основного профілю Вашої діяльності. Під час передвиборної кампанії ТРК «Україна» замовляла у продакшн-студії цілий серіал «Недоторкані». І він тільки в Youtube лишився, в ефір так і не вийшов.
– Я бачив. Так, він досить якісний, там знімались наші актори, наші знайомі, виконавці.
– Мені також сподобалось. Це було надзвичайно актуально на той момент. Якщо зараз це переглядати, то це сміх крізь сльози, тому що багато що виявилось не те, щоб вдалим передбаченням, а попаданням в десятку. Особливо дії президента, гаранта (як там вони озвучували), саме така поведінка сьогодні демонструється. На Вашу думку, чому «Недоторкані» так і не вийшли в ефір ТРК «Україна»? Хоча це була передвиборна кампанія?
– Через те, що канал ТРК «Україна», його власник – із одного з Президентом регіону. І не хотіли, щоб там якимсь чином завдавати шкоди його іміджу. Решта каналів є залежні насправді, і смикнути можна ліцензію в будь-який момент. Що зараз бачимо на «5 каналі» і ТВі.
– Це не смикнути ліцензію. В принципі, влада не має претензій до телеканалів. Претензії до Нацради з питань телебачення і радіомовлення. І що, якби ТРК «Україна» показала «Недоторканних», то у них також смикнули б ліцензію? Я сумніваюсь.
Якби Ющенка в 2004-му показували і давали йому можливість вільно спілкуватись зі своїм електоратом, то може у нього було б менше прихильників, тому що люди почули б реальний рівень цього політика, зрозуміли б
Так само й тут. Навіщо показувати негатив, коли це може дійсно зменшити електоральну базу?
– Зараз рейтинг у Президента падає. Було 47%, а зараз 27%. Це за півроку.
– Це абсолютно природно. Як на мене, це і мало відбутись. Слава Богу, що люди втратили ілюзії, які в них були стосовно цих персонажів.
– «Недоторканих» не показали, бо боялись показати реального Януковича. Ми його під час передвиборної кампанії реально і не бачили.
– Так, не було дебатів, не було жодних можливостей для спілкування з пресою. Все було як маппет-шоу. Треба віддати належне американським фахівцям, піарникам, які досить вдало зробили з того одіозного персонажа, який казав про «козлов, які заважають нам жити» більш-менш сприятливий сьогодні образ. Я маю на увазі те, що було під час виборчої кампанії. Зараз, коли йдеться про реальні речі, реальні економічні зрушення, в людей відкриваються очі.
– В мене інше питання виникає. Як актори і сценаристи – це ж люди, які не з оточення цих персонажів – як вони так точно показали цей образ і те, що ми бачимо сьогодні в діях реальних? Як можна було так вгадати? Це ж на межі гротеску було?
– Насправді, коли творчі особистості повністю віддаються своїй справі, люди займаються улюбленим видом діяльності, то можна очікувати реальних результатів. Що тут для тебе дивного? Я завжди казав, що студент – це не посудина, яку треба наповнити, а факел, який треба запалити. Людина горить, коли бачить, що в неї виходить якісно робити свою справу. І вона підвищує свій рівень, і можливо сама іноді не очікує таких результатів, які отримує.
– У Вас руки не чухаються зробити щось карколомно красиве? Чи поки не час?
– Кілька є аспектів. Втомилося суспільство від цієї політичної кухні.
– Я не згоден. Якщо б ми увімкнули програму «Вечірній квартал» три роки тому, ми бачили критику і сатиру на всіх. А сьогодні критики і сатири по відношенню до Президента там просто немає. Ми ж з Вами перерахували персонажів, які досить серйозні, але поведінка комічна. І є комічні моменти, які висміюються.
Золоті персонажі для «Вечірнього кварталу» сьогодні – це не лише тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, як вони це і підкреслювали. У нас є не менш комічний персонаж Могильов, у нас є прем’єр Азаров. Чим не персонаж для висміювання? У нас є зрештою Президент, який плутає географічні поняття і багато іншого. Але вони зникли з критики. У нас є присутня Юлія Тимошенко, з неї можна витирати ноги. Але в принципі її і раніше пародіювали, критикували.
– Я, на жаль, не дивився останні програми. Відгуки чув. Мені важко висловити якусь думку остаточну.
– Подивіться, це ж разюча різниця.
Як можна очікувати від каналу, який контролює голова СБУ, що він буде показувати щось нелояльне по відношенню Президента. Це ж смішно...
Люди просто плутають різні поняття. Тому важко сподіватись, що залежні телеканали, залежні від рішення Нацради, від судових органів, які скеровані повністю згори, що вони можуть дозволити собі реальну критику влади. Як не дивно, сьогодні більше критики можна побачити на російському телебаченні. На їхніх місцевих каналах можна побачити більше критики стосовно Путіна і Медведєва, ніж в нас в Україні?
– Як це все називається?
– Повна Гваделупа Гондурасів. Рухаємося в напрямку африкансько-папуаських…
– Що значить рухаємось? Це ж не ми рухаємося добровільно. Нас кудись хтось везе.
– Поки терпець не урветься. Я цитую нашого автора Яна Таксюра, який каже, що взагалі наша національна головна гідність, національне достоїнство – це найдовший у світі терпець. Є такі рядки у нього.
В американців є свобода,
У німців – пиво та бекон,
У французів є висока мода,
В англійців – кращий стадіон.
А українець пересічний
У справі іншій є взірець.
Він має довгий еластичний
Ніде не бачений терпець.
Наприклад, зверху заманеться
Ввести податок на штани —
Терпець вкраїнця не порветься,
Хоч триста літ його тягни.
Або братва введе в оману:
Покличе в банк, а там — бордель.
Вкраїнець свій терпець дістане,
Зітхне — і знову до грабель...
Я чув: начальство задля траншу
Продать хотіло наш терпець.
Не продавайте, я не раджу,
Бо вам усім прийде...
(...несподіваний і дуже
неприємний фінал).
Тобто такий терплячий народ можна побажати будь-якому уряду, як казав колись Іван Степанович Плющ у нашій інтерпретації. Він казав, що за Україною пора вже визнати статус найнейтральнішої у світі держави. Чому? Тому що вона не вмішується навіть у свої внутрішні справи.
Роман Скрипін: Я не можу зрозуміти людей, які живуть з нами в цій країні. Чому так? Якщо Ви можете дати пояснення?
– 70 років була тоталітарна держава. Так сталося, що коли я працював перекладачем закордоном, я завжди дивувався, як на відстані радянського гомосовєтикус можна було побачити таку злякану людину, яка боїться, що цеглина впаде згори, або хтось на неї нападе, чи якийсь несанкціонований контакт. Як там було у Губермана:
Однажды здесь восстал народ
И, став творцом своей судьбы,
Изъел под корень всех господ.
Теперь вокруг одни рабы.
Важко очікувати, що після тотального знищення всієї інтелігенції, усіх нормальних верств суспільства, раптом прокинемося завтра у Британії, яка вже 7 століть живе у більш-менш демократичному суспільстві
– Я десь вже чув, що треба Мойсея, який хай веде 40 років. А тоді вже буде все гаразд. Але вже 20 минуло. Це ж півдороги, і що? Виходить, що Мойсей помінявся і веде знову назад.
– Так, на відміну від тієї Прибалтики, нас 20 років вели партійні персонажі. Той самий Кучма чи Горбулін – це члени ЦК КПРС.
– Так що? Даєш люстрацію?
– Та ні! Виходять начебто не комуністичні персонажі, а подібні Олеся Довгого.
– Олесь Довгий – це син свого тата, в першу чергу. А тато, нагадаю, перебуває у коаліції.
– Це у Михайла Векслера є рядки:
Товарищ, верь! Придет пора
Достатка и правопорядка,
Но до нее – на наших пятках
Напишут наши номера.
– Олесю Довгому коли треба було одягнути вишиванку і піти кудись із Ющенком на урочисті заходи, він був у вишиванці. А зараз що ми маємо? Певна мімікрія відбувається?
– Він співає «Давно не бывал я в Донбассе».
– Не знаю, що він співає. Але він виконує сумлінно свою роботу в той час, коли номінальний мер столиці Черновецький перебуває де? У Швейцарії.
– Він, до речі, коли дізнався, що Янукович досяг пенсійного віку, передав йому кілограм гречки… зі Швейцарії направив у Межигір’я.
– Тому у нас з гречкою буде все гаразд. Азаров пообіцяв, що дешевою гречкою завалить всю країну. Як кажуть німці, і з капустою, і з гречкою все буде гаразд. Де ж ваші памфлети, продукція?
– Воно є. Ми щодня робимо колажі, карикатури. Для того, щоб сьогодні робити телевізійні версії, щось озвучувати, треба вкладати значно більше грошей. Тобто я й так сьогодні за власні кошти підтримую два сайти, вони не дають мені жодного заробітку. А коли робити ще й відео-продукт… Зараз мені на місяць треба вкладати 2-3 тисячі доларів, а за відео це було б на порядок більше, 25-30 тисяч.
Може я це й зробив би, якби розраховував знайти потенційних партнерів, інвесторів, як свого часу знайшов для першого проекту «Веселі яйця».
– Якщо говорити про «Операція проФФесор»…
– Мої колеги, які закінчували разом зі мною військовий інститут іноземних мов, вони мене знайшли, сказали, що чули мої анекдоти, ми тоді почали співати «Веселі яйця» по радіо. Вони мене підтримали, ми зробили 16 серій. Може, й сьогодні я спромігся б це зробити. Але я не переконаний, що є попит у суспільстві, що суспільство не стомилося від цієї політичної кухні.
– Я думаю, що ще трохи і з’явиться попит.
– Так, може за 3-4 місяці ситуація зміниться. Але зараз це буде сприйматиметься як просто якесь замовлення.
– Якраз перед виборами сприймалося як замовлення, тому що з’являлися дуже різноманітні матеріали, але видно було, хто замовник. Видно було, що це БЮТ замовив критику Януковича і Ющенка. Відповідно Ющенко нічого не робив, як і його команда. З іншого боку, були пародійно-сатиричні матеріали на Юлію Тимошенко.
– Всіх цих відео-матеріалів на сайті «Веселі яйця» не було. Ми бачили, що це все заангажовано.
– Між іншим, смішні не самі матеріали були, а те, що вони намагались повторити успіх «Операції проФФесор». Я так розумію, він тоді ніким із політичних сил тоді не замовлялися.
«Операція проФФесор» – це було виключно моє бажання. Тому що ми мали досвід
– Можна сказати, що це було значно вдаліше. Напевне тому, що щиро робилося.
– Ми мали досвід переозвучки вітчизняної кінокласики. Зараз практично щотижня цим займаємося для замовників, які роблять ювілейні фільми для компаній, ювілярів, фізичних осіб. У нас багато було зроблено в цьому сенсі, легко було це робити.
Зараз до мене вранці зателефонував один із наших копірайтерів і запитав, чи може є якесь замовлення, тому что він звільнився з компанії в якій працював. Я відповів, що поки не бачу чогось цікавого, потреби в суспільстві, щоб створити хвилю, як це було свого часу. Може, через два-три місяці ситуація зміниться.
– У мене таке передчуття, що зміниться. Яка взагалі власна оцінка того, що відбувається в країні? Взяти ці півроку, що там взагалі і у Вас безпосередньо?
Збудували вертикаль, а що далі з нею робити?
– Тепер всі українці мають розрахуватися за газ з «РосУкрЕнерго». Тобто не нам винні. Ми завжди купуємо газ двічі, а то й тричі. Я дивлюсь на ці події, але там хтось, щось, якийсь газ, десь, кудись… Юлія Володимирівна так само потрапила в пастку «Нафтогазу» свого часу, як і Віктор Андрійович. Зрештою Віктор Федорович прямує тією самою дорогою.
Все одно ми маємо постійно заплатити комусь за газ, і ще раз заплатити. І потім ще штрафні санкції заплатити. При чому, це робить вже не хтось, не Юлія Володимирівна, а робимо ми з вами. Не лише за рахунок підвищення, там нараховані ще й штрафні санкції. На кілька мільярдів.
– Повертаючись до перших трьох місяців, то було нехай дебільно, зате стабільно. Зараз ціни полізли вгору. Моя мама повернулась із дачі, пішла в магазин і не повірила своїм очам. Як це так? Її два місяці не було, і така інфляція. Настільки все змінилося. Треба очікувати подальшого падіння рейтингу Януковича. Яка перспектива? Чи дійсно можна очікувати від «Сильної України» Тігіпка?
– Вам симпатичний Тігіпко?
Тігіпко не є політична тварина, яка прокидається і засинає з думками про свій рейтинг, про нові політичні шахери-махери
Я з ним разом плаваю у басейні, бачу, скільки він часу витрачає на спорт. Тобто він нормальна людина. А тут, щоб зламати ситуацію, потрібні люди, які були б інфіковані цим. Я більше вірю, що в Анатолія Гриценка є сьогодні міцніший стрижень, більше політичної волі, ніж у Тігіпка.
– Дивіться, Тігіпко і Гриценко… Ви говорите Тігіпко і розраховуєте на нього. Вірите в деякі його здібності.
– Я з ним познайомився, коли він був президентом найбільшого в Україні банку, найуспішнішого за усіма показниками. Тобто це орговик, який дійсно створив серйозну систему, яка витримала всі випробування.
– Ну він не має відношення вже до цього банку.
– Так, але він все ж таки започаткував. Він також зробив ТАС-Комерцбанк, який також нормально продав.
– Він пересидів певний період. Ви казали, що у нас при владі – колишні апаратники ЦК КПРС. А Тігіпко – комсомолець. От і все.
– Я якраз його не зараховував би до такої компартійної еліти. Наскільки я пам’ятаю, він був одним із тих, хто очолював опозицію в комсомолі в останні роки існування. У ньому я вбачаю значно більше європейськості.
Нещодавно 9 мільйонів гривень уряд витратив на те, щоб покращити імідж України на Заході, у світі. А не було потрачено практично жодної копійки, щоб покращити імідж України серед самих українців. Тому що, на жаль, такі персонажі як Тігіпко не домінують в цій ситуації. Тобто потенціал його як управлінця досить великий, але не як політичної істоти, яка буде віддавати всі свої сили.
– На президентських виборах у нього був гідний результат – третє місце.
– Це була досить добра розрахована комбінація. Він не спалився як Яценюк, він вистрелив буквально за два з половиною місяців до виборів.
– Дивлячись як стріляти. Здається, якраз Тігіпку часу не вистачило на кампанію. Яценюк – це вже якісь кампанії. Якою була кампанія Яценюка? Різнокольорові обличчя?
Просто в Тігіпка, як і в Яценюка, у них же немає жодної команди
– Ви кажете, що рейтинг Януковича буде падати й далі. Це зрозуміло. Якщо так далі все буде відбуватись, тенденція буде поглиблюватися, насправді так, рейтинг очевидно буде падати. Не лише через економічні, а й через політичні питання.
Я хотів запитати, а хто далі? Тому що одні відійшли, Юлія Тимошенко втрачає в рейтингу щодня. Зараз ми дуже серйозно говоримо, на неї вже не розраховує її електорат. Тому що після виборів думали, що буде сильна опозиція, а виявилось, що цієї опозиції немає. Цей образ залізної леді штучно створений.
Про Ющенка ми мовчимо, тому що це вже колишній президент, який прийшов і пішов. Хто ж виходить у нас на арену? Ви згадали Тігіпка і Гриценка. Про Гриценка окрема розмова, тому що Гриценко, якщо з ним спілкуватись, не вірить, що в цій країні є нормальні люди. Він говорить, може, правильні речі. Може, й Тігіпко говорить правильні речі. Я від Тігіпка не чув, щоб він сумнівався, що є верстви населення, які б його підтримали. Гриценко сумнівається.
– Ну він може не песиміст, а реально думаюча людина. Я б також не розраховував на те, що раптом з’являться тут мільйони його прихильників. Тому що в нього немає реально важелів сьогодні вплинути на ситуацію. Немає олігархічних структур, які б підтримували його виборчу кампанію, немає власних капіталів. Тому він просто реально оцінює свою сьогоднішню ситуацію. Я також не можу сподіватись, що він на найближчих виборах зможе не те щоб перемогти, а навіть досягти другої чи третьої позиції.
Але ми маємо просто вектор, в напрямку якого треба рухатися. Ми маємо персонажів. Коли кажуть, що суспільство не має орієнтирів, то в якості орієнтирів можна було б привести цих персонажів. І коли порівняти їх із Чечетовим, Азаровим чи Януковичем, то на їхньому тлі Гриценко, Тігіпко і Яценюк виглядають як перспективні політики.
– Про Тігіпка кажуть, що він – сателіт Партії регіонів, а у Яценюка – ненапад з Януковичем.
– Я не виключаю, що якісь домовленості під килимом були досягнуті, навіть назву «праймеріз» обігрують зараз в жартах політичних. Що все робиться виключно для того, щоб створити умовну опозицію, а потім лягти під Партію регіонів.
Але в політичному житті, як і в парламентській боротьбі, як і у війні, всі засоби легальні. Я не виключаю, що ведуться якісь переговори, даються якісь зобов’язання, але так чи інакше, для людей, яким потрібні сьогодні більш-менш нормальні європейські орієнтири, можна їх наводити.
– От я говорив із журналісткою Сонею Кошкіною, вона каже, що років за два тут треба буде або змінити професію, або виїжджати закордон. Ви про себе можете таке сказати?
– Слава Богу, зараз ситуація з телебаченням, його впливом на суспільство трохи змінюється. Сьогодні Інтернетом користується 15-20% населення. Кількість цих користувачів буде збільшуватись. Альтернативні думки можна сьогодні почути в соціальних мережах, які також сьогодні дуже швидко розвиваються.
– Але покриття Інтернетом не є таким великим, як у США чи у західній Європі. Це треба також враховувати. Тобто там зосереджене міське населення.
– У лідерів громадської думки є можливість користуватись, щодня читати «Українську правду», слухати Радіо Свободу.
– Є. Я, наприклад, дуже хотів би, щоб до нас на «Дійову особу» прийшов Віктор Янукович, тому що це надзвичайно цікаво. Але це нереально. Якщо говорити про якийсь баланс, якщо говорити, що є симпатії чи антипатії. То симпатії ні до кого немає, і антипатії, але просто є факти з життя. І ще питання, чи не кликали Вас назад на дипломатичну роботу?
– Час від часу розмови ведуться.
– Щоб Чекалкіна не тероризувати, його треба вислати закордон, я б так сказав.
– Я думаю, що люди, які працюють в МЗС, не збираються мене нейтралізувати. Здебільшого, у нас нормальні стосунки, відносини, я із симпатією ставлюся до того, що ми робимо. Сьогодні буквально був дзвінок звідти. Це вже частина життя, яка давно позаду. Нецікаво.
Я для себе як перекладач, як фахівець у галузі Близького Сходу, арабських країн, Ізраїлю, я пережив той час, коли було настільки яскравим момент в історії, коли на моїх очах практично підписувались мирні угоди. Які були очікування, які були яскраві персонажі.
І зараз повертатись до того... Тим більше, що взагалі роль дипломатії у політичному житті знівельована. Тобто сьогодні це консьєрж-сервіс. Тобто зустріти дружину міністра…
– Так, бо дружина Президента у нас нікуди не їздить. Це неактуально.
– Я маю на увазі всю світову дипломатію. Раніше це був єдиний канал спілкування і для політиків, і для науковців, і для економістів.
Дипломатія втрачає свою роль у сучасному світі
– А хто тоді міністром був?
– Зленко був міністром. І крім хлопця, який робив дірки дироколом у документах, ніхто до цих записок не торкався. Тобто є так звана дипломатія в чорних рукавичках і в білих рукавичках. Консульські працівники реально на своєму місці в тих країнах, де є багато наших співвітчизників. Я коли працював консулом, там щодня стояли черги по 100-120 людей.
– У нас нарешті буде з Ізраїлем безвізовий режим.
– Так все одно. Візи – це не для нас, не для наших співвітчизників. Їм усім потрібні питання легалізації документів, оформлення свідоцтв про народження, про шлюб. Тобто консул одночасно є представником і МЗС, і МВС: видати документи, які були втрачені, ідентифікувати особистість.
Я пам’ятаю, що після свого першого тижня перебування в Ізраїлі у мене в Тель-Авіві два директори колгоспів Херсонської області втопилися. На центральній вулиці там був ресторан «Берізка», де нашій дівчині з Харкова перерізали горло пляшкою. В мене – три трупи, а в мене навіть печатки немає, якою я мав би опечатувати як консул. Згідно консульського статуту, я мав переглянути труну на предмет зайвих предметів. Щоб наркотиків не пересилали.
І я виготовив собі залізну печатку, сам пішов замовив. А потім приїхали з СБУ, і мене трохи не заарештували. Бо я, виявляється, підробив серйозні речі. Тобто я не мав права виробляти цю печатку. Її мали виробити на монетному дворі.
– Тобто у Вас контакти з СБУ вже були.
– Ні, ну вони начебто жартома, мовляв ми ж тебе врятували.
– А зараз немає контактів з СБУ?
– Там багато моїх однокашників. Ми зустрічаємося регулярно.
– Хто ці люди? Це ж не Валерій Хорошковський? Якщо сьогодні дивитися останні новини, то СБУ хоче контролювати мобільного оператора. Приходять і говорять, давайте поставимо устаткування і будемо слухати розмови.
У нашій країні я б не перебільшував роль СБУ. Як кажуть, найбільший ворог нашої української армії – це вона сама
Тобто як у країнах третього світу, як в Аргентини чи Бразилії, у них є інститут почесних консулів. Бізнесмени, які б хотіли пільгами користуватись на придбання автомобілів чи ще якісь речі. Вони за власний кошт відкривають консульства, один співробітник там сидить із печаткою. Він забезпечує нормально роботу.
Не треба такого, як у нас. Там 8 водіїв, охоронців, заврадгоспів… Навіщо це все треба? Ми ж – не ядерна держава сьогодні, слава Богу. Треба реально оцінювати свої потреби, а не роздмухувати цю мережу.
– Персональні плани які у Вас? Ви будете займатись в цій державі цим самим?
– Я як мантру повторюю рядки Іртєньєва:
Люди призваны рождаться
Главным образом затем,
Чтобы жизнью наслаждаться
Вне общественных систем.
Треба насолоджуватись життям, не перейматися українською політикою
Насолоджуватись життям, не перейматися українською політикою.
– У Вас хобі – мандрувати, можу це лише підтримати. Це прекрасно!