Київ – Більшість квітів в Україні – імпортовані. Експерти не беруться підрахувати точну кількість завезених квітів від загального обсягу квіткової продукції, адже левова частка імпорту здійснюється у тіні. За різними даними, відсоток привізних квітів коливається від 60 до 90 відсотків, і лише решта – це квіти, вирощені в українській землі. Що заважає Україні виробляти власну квіткову продукцію? І чи заважає імпорт роботі українських виробників?
В Україні квітами засаджено 100 гектарів землі, розповіла Ірина Слободянюк, президент «Союзу українських квіткарів». Для порівняння, в 15 разів менших за територією Нідерландах, що славляться на весь світ пахучою продукцією, під квітами – 500 тисяч гектарів.
«На 90 відсотках українських квіткових площ вирощують троянди, – зазначає фахівець. – Якщо підрахувати врожайність цих квітів і поділити на кількість населення України, то вийде – приблизно по чотири українські троянди на людину».
Інших сортів в Україні масово не вирощують, зауважує Ірина Слободянюк. «Все, що вирощують – наприклад, еустому, лілію – це все дрібниці, лише маленький відсоток від усіх квітів, які українці споживають, – каже вона. – Та ж хризантема, яку ми всі так любимо – вона вся привезена, вона не виробляється в Україні».
Розвивати українське квітникарство перешкоджають економічні причини, вважає доцент кафедри садівництва і фітодизайну Університету біоресурсів і природокористування Людмила Крупкіна. «Був період, коли квітникарство було на дуже великому рівні розвинуто в Україні, працювали і теплиці і господарства, і вирощувалось все, і висаджувалось, – зауважує науковець. – А зараз в Україні нічого не вигідно вирощувати, в нас зараз вигідніше завезти, ніж щось своє виростити».
Треба вкласти в кожен гектар близько 1,5 мільйонів євро
За даними аналітичного центру «Академія», для того, щоб побудувати нову теплицю і впровадити передові технології (краплинний полив, систему повітрообміну), треба вкласти в кожен гектар близько півтора мільйона євро. Реконструкція існуючих потужностей обійдеться дешевше. Хоча, щоб відтворити старі теплиці, де вже давно повністю порушені комунікації, теж треба досить великі кошти.
Водночас, експерт із квітникарства Людмила Крупкіна говорить, що, можливо, і не потрібно так багато коштів на відновлення теплиць, як підраховують, але чомусь в країні ніхто не хоче цим займатися. Більшість надають перевагу імпортованим квітам, бо це дешевше і швидше, ніж виростити квітку з насінини тут. Як наслідок, імпорт просто нищить вітчизняного виробника.
Однак Олена Букало, генеральний директор компанії «Украфлора», висловлює переконання, що імпорт українському виробникові квітів не заважає. Ця фірма одночасно і завозить квіти, і вирощує – вже 7 років – власні троянди. Але відтоді компанія кількість імпорту не зменшила. Адже, за словами Олени Букало, порівнювати імпортовану і вітчизняну продукцію просто не можна.
«Що б ми, українські виробники, не казали, – так, ми навчились добре виробляти троянди, – але сторічний досвід виробництва квітів у Європі або кліматичні умови, які є в Еквадору та Колумбії, не можна порівнювати з можливостями України, – наголошує директор «Украфлори». – Тому ця імпортована продукція і внутрішня не конкурує між собою. Одна група квітів лишень підтримує іншу».
Українські виробники не вирощують квітів, а лишень «довирощують» іноземні саджанці – фахівець
Натомість доцент Університету біоресурсів і природокористування, Людмила Крупкіна говорить, що такі компанії, як «Украфлора» не стільки вирощують, скільки «довирощують» те, що купили за кордоном. За її словами, для того, щоб завезти вже квітучу розсаду, потрібні дуже великі вантажні об’єми. Українські квіткові фірмі цього собі дозволити не можуть. Тож квіткарі завозять ще дуже малі, щойно розпікіровані рослинки в палетках (невеличкі пластинки, на які вміщується 500 рослинок). І таким чином можна завезти дуже велику кількість рослин в одній машині. А потім їх дорощують, і з однієї машини виходить 10 машин вже продукції.
Людмила Крупкіна вважає, що за кліматичними умовами Україна є дуже сприятливою для квітникарства і може вирощувати «будь-які квіти, які за якістю не будуть поступатися іноземним». Але для цього, на її думку, треба запровадити національну програму з розвитку цієї галузі.
«На 90 відсотках українських квіткових площ вирощують троянди, – зазначає фахівець. – Якщо підрахувати врожайність цих квітів і поділити на кількість населення України, то вийде – приблизно по чотири українські троянди на людину».
Інших сортів в Україні масово не вирощують, зауважує Ірина Слободянюк. «Все, що вирощують – наприклад, еустому, лілію – це все дрібниці, лише маленький відсоток від усіх квітів, які українці споживають, – каже вона. – Та ж хризантема, яку ми всі так любимо – вона вся привезена, вона не виробляється в Україні».
Розвивати українське квітникарство перешкоджають економічні причини, вважає доцент кафедри садівництва і фітодизайну Університету біоресурсів і природокористування Людмила Крупкіна. «Був період, коли квітникарство було на дуже великому рівні розвинуто в Україні, працювали і теплиці і господарства, і вирощувалось все, і висаджувалось, – зауважує науковець. – А зараз в Україні нічого не вигідно вирощувати, в нас зараз вигідніше завезти, ніж щось своє виростити».
Треба вкласти в кожен гектар близько 1,5 мільйонів євро
За даними аналітичного центру «Академія», для того, щоб побудувати нову теплицю і впровадити передові технології (краплинний полив, систему повітрообміну), треба вкласти в кожен гектар близько півтора мільйона євро. Реконструкція існуючих потужностей обійдеться дешевше. Хоча, щоб відтворити старі теплиці, де вже давно повністю порушені комунікації, теж треба досить великі кошти.
Водночас, експерт із квітникарства Людмила Крупкіна говорить, що, можливо, і не потрібно так багато коштів на відновлення теплиць, як підраховують, але чомусь в країні ніхто не хоче цим займатися. Більшість надають перевагу імпортованим квітам, бо це дешевше і швидше, ніж виростити квітку з насінини тут. Як наслідок, імпорт просто нищить вітчизняного виробника.
Однак Олена Букало, генеральний директор компанії «Украфлора», висловлює переконання, що імпорт українському виробникові квітів не заважає. Ця фірма одночасно і завозить квіти, і вирощує – вже 7 років – власні троянди. Але відтоді компанія кількість імпорту не зменшила. Адже, за словами Олени Букало, порівнювати імпортовану і вітчизняну продукцію просто не можна.
«Що б ми, українські виробники, не казали, – так, ми навчились добре виробляти троянди, – але сторічний досвід виробництва квітів у Європі або кліматичні умови, які є в Еквадору та Колумбії, не можна порівнювати з можливостями України, – наголошує директор «Украфлори». – Тому ця імпортована продукція і внутрішня не конкурує між собою. Одна група квітів лишень підтримує іншу».
Українські виробники не вирощують квітів, а лишень «довирощують» іноземні саджанці – фахівець
Натомість доцент Університету біоресурсів і природокористування, Людмила Крупкіна говорить, що такі компанії, як «Украфлора» не стільки вирощують, скільки «довирощують» те, що купили за кордоном. За її словами, для того, щоб завезти вже квітучу розсаду, потрібні дуже великі вантажні об’єми. Українські квіткові фірмі цього собі дозволити не можуть. Тож квіткарі завозять ще дуже малі, щойно розпікіровані рослинки в палетках (невеличкі пластинки, на які вміщується 500 рослинок). І таким чином можна завезти дуже велику кількість рослин в одній машині. А потім їх дорощують, і з однієї машини виходить 10 машин вже продукції.
Людмила Крупкіна вважає, що за кліматичними умовами Україна є дуже сприятливою для квітникарства і може вирощувати «будь-які квіти, які за якістю не будуть поступатися іноземним». Але для цього, на її думку, треба запровадити національну програму з розвитку цієї галузі.