Прага – У Сполучених Штатах лунають заклики переглянути політику щодо України. Нинішній американський підхід обтяжений стереотипами минулого, переконаний директор відділу Росії та Євразії Центру за американський прогрес у Вашингтоні Семюел Чарап. На шпальтах впливового журналу Foreign Affairs американський політолог пропонує переосмислити ставлення до Євразії, включно з Україною, дбаючи, зокрема, не тільки про питання безпеки та енергетики, але також про співпрацю в галузях економіки й культури. Про своє бачення Семюел Чарап розповів Радіо Свобода.
– Ви вважаєте, що відома теза Збіґнєва Бжезинського про те, що без України Росія не зможе бути імперією, вже застаріла. На чому ґрунтується Ваше переконання?
– Побоювання, що незалежність України, її формальна незалежність перебуває під загрозою, більше не є вагомим, принаймні, для мене.
– Чи Ви не помічаєте останнім часом посилення російського впливу в Україні?
– Я просто розрізняю те, про що писав доктор Бжезинський 16 років тому, і те, що ми бачимо зараз. Нинішні загрози є м’якими загрозами суверенітетові, їх можна побачити, зокрема, і в Сербії, де «Газпром» перебрав контроль над половиною місцевої енергетичної монополії. Це проблема, але це інший тип проблеми. Попередній підхід більше не може бути мотивацією для американської політики.
– За Вашими спостереженнями, тепер у США дискутують, чи варто карати президента Януковича за його кроки в бік Росії, чи, навпаки, беззастережно підтримувати через страх, що критика може підштовхнути його до Москви ще ближче. Але жодна позиція Вам не здається ефективною. Який третій шлях Ви пропонуєте?
– Він починається з базового питання, яке варто ставити, коли США визначають політику щодо будь-якої держави: у чому полягають наші інтереси і як ми їх маємо захищати? Політика щодо Україна має ґрунтуватися на достоїнствах самої України. Це означає багато різних речей, але цей підхід не повинен визначатися тим, що сам Янукович говорить про свої геополітичні пріоритети. Ми маємо постійні інтереси в Україні, незалежно від того, що говорять пани Янукович і Грищенко, і ця політика не може змінитися за ніч.
– Але багато оглядачів вважає, що в американської політики щодо Києва є сталість, адже Білий Дім, незалежно від того, хто там господарює, заявляє про підтримку євроатлантичної інтеграції України і розвитку демократії в ній.
– Я також вірю в те, що один із американських інтересів полягає у тому, щоб Україна повністю інтегрувалася в Європу. Але моя точка зору більше концептуальна, яка згодом матиме і практичне втілення. Американська політика таки змінилася. Коли Януковича обрали, то здавалося, що всі на Заході затамували подих – мовляв, почекаймо і подивімося. Так, Україна має нового Президента, але це далі Україна, так само не змінилися і базові засади, чому США мають чи не мають просувати певну політику.
– Вітаючи Україну з Днем незалежності, державний секретар США Гілларі Клінтон записала майже двохвилинний відеоролик – такої уваги удостоюються далеко не всі держави, які відзначають свої національні свята. Про що це значить?
– Це дуже добре. Тут стурбовані тим, що відбувається в Україні, для цього є підстави. Водночас тут визнають, що після обрання Януковича в нас не було багато чим наповнити американську політику. Ми підтримували амбіції Президента Ющенка вступити до євроатлантичних інститутів – це і була наша політика щодо України. На мою думку, зараз є визнання, що нам потрібне щось більше. І ці обидва чинники призводять до того, що на Україну тепер звертають більше уваги.
– Клінтон обіцяє посилити співпрацю з Україною в рамках програми стратегічного партнерства. У якій це може бути формі?
– Є багато різних форм. Мабуть, вона мала на увазі роботу спільної комісії. Наприклад, у рамках американсько-російської міждержавної комісії створені 18 робочих груп, які вже зустрічалися понад сотню разів. У нашій комісії з Україною є три робочі групи, які засідали три чи чотири рази. Гадаю, що буде добре, якщо робота цієї комісії буде змістовнішою.
– Хоча це прямо не стосується американської державної політики, але в Україні нині присутній важливий американський чинник. Йдеться про роботу юридичної компанії Trout Cacheris, яка на замовлення уряду Азарова перевіряє діяльність уряду Тимошенко. Чи Ви вірите в об’єктивність цієї перевірки?
– Я не знаю достатньо цієї компанії, щоб це коментувати. У будь-якому випадку це завжди непросто, коли діяльність колишнього уряду перевіряють його політичні вороги.
– Ви вважаєте, що відома теза Збіґнєва Бжезинського про те, що без України Росія не зможе бути імперією, вже застаріла. На чому ґрунтується Ваше переконання?
– Побоювання, що незалежність України, її формальна незалежність перебуває під загрозою, більше не є вагомим, принаймні, для мене.
– Чи Ви не помічаєте останнім часом посилення російського впливу в Україні?
– Я просто розрізняю те, про що писав доктор Бжезинський 16 років тому, і те, що ми бачимо зараз. Нинішні загрози є м’якими загрозами суверенітетові, їх можна побачити, зокрема, і в Сербії, де «Газпром» перебрав контроль над половиною місцевої енергетичної монополії. Це проблема, але це інший тип проблеми. Попередній підхід більше не може бути мотивацією для американської політики.
– За Вашими спостереженнями, тепер у США дискутують, чи варто карати президента Януковича за його кроки в бік Росії, чи, навпаки, беззастережно підтримувати через страх, що критика може підштовхнути його до Москви ще ближче. Але жодна позиція Вам не здається ефективною. Який третій шлях Ви пропонуєте?
– Він починається з базового питання, яке варто ставити, коли США визначають політику щодо будь-якої держави: у чому полягають наші інтереси і як ми їх маємо захищати? Політика щодо Україна має ґрунтуватися на достоїнствах самої України. Це означає багато різних речей, але цей підхід не повинен визначатися тим, що сам Янукович говорить про свої геополітичні пріоритети. Ми маємо постійні інтереси в Україні, незалежно від того, що говорять пани Янукович і Грищенко, і ця політика не може змінитися за ніч.
– Але багато оглядачів вважає, що в американської політики щодо Києва є сталість, адже Білий Дім, незалежно від того, хто там господарює, заявляє про підтримку євроатлантичної інтеграції України і розвитку демократії в ній.
– Я також вірю в те, що один із американських інтересів полягає у тому, щоб Україна повністю інтегрувалася в Європу. Але моя точка зору більше концептуальна, яка згодом матиме і практичне втілення. Американська політика таки змінилася. Коли Януковича обрали, то здавалося, що всі на Заході затамували подих – мовляв, почекаймо і подивімося. Так, Україна має нового Президента, але це далі Україна, так само не змінилися і базові засади, чому США мають чи не мають просувати певну політику.
– Вітаючи Україну з Днем незалежності, державний секретар США Гілларі Клінтон записала майже двохвилинний відеоролик – такої уваги удостоюються далеко не всі держави, які відзначають свої національні свята. Про що це значить?
– Це дуже добре. Тут стурбовані тим, що відбувається в Україні, для цього є підстави. Водночас тут визнають, що після обрання Януковича в нас не було багато чим наповнити американську політику. Ми підтримували амбіції Президента Ющенка вступити до євроатлантичних інститутів – це і була наша політика щодо України. На мою думку, зараз є визнання, що нам потрібне щось більше. І ці обидва чинники призводять до того, що на Україну тепер звертають більше уваги.
– Клінтон обіцяє посилити співпрацю з Україною в рамках програми стратегічного партнерства. У якій це може бути формі?
– Є багато різних форм. Мабуть, вона мала на увазі роботу спільної комісії. Наприклад, у рамках американсько-російської міждержавної комісії створені 18 робочих груп, які вже зустрічалися понад сотню разів. У нашій комісії з Україною є три робочі групи, які засідали три чи чотири рази. Гадаю, що буде добре, якщо робота цієї комісії буде змістовнішою.
– Хоча це прямо не стосується американської державної політики, але в Україні нині присутній важливий американський чинник. Йдеться про роботу юридичної компанії Trout Cacheris, яка на замовлення уряду Азарова перевіряє діяльність уряду Тимошенко. Чи Ви вірите в об’єктивність цієї перевірки?
– Я не знаю достатньо цієї компанії, щоб це коментувати. У будь-якому випадку це завжди непросто, коли діяльність колишнього уряду перевіряють його політичні вороги.