Прага – У вівторок в Багдаді знову пролилася кров: внаслідок нападу смертника біля військового призовного центру загинули, за останніми повідомленнями, 59 осіб, понад 100 людей поранено. Оглядачі вважають: черговий спалах насильства пов’язаний значною мірою з неспроможністю політичних сил домовитися про формування нового уряду. Який же ж вихід із ситуації?
Останній теракт смертника у Багдаді – найбільший за останні тижні. На думку експертів, цей напад, крім іншого, зайвий раз нагадує про складну внутрішньополітичну ситуацію в Іраку. Там і через півроку після парламентських виборів переможцям виборів не вдається сформувати уряд.
«Ключовою проблемою є те, що має бути сформований не просто уряд, а має бути сформований абсолютно легітимний з точки зору законодавства уряд, який зміг би нести відповідальність за те, що відбувається в країні, – вважає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. – І, власне, з цим виникають сьогодні ключові проблеми, оскільки в результаті виборів позиції двох головних гравців Аяда Аллаві і Нурі аль-Малікі розділились приблизно порівну».
Оглядач Радіо Свобода Ірина Лагуніна каже, що через півроку після парламентських виборів з’ясувалося, що політична боротьба як така, боротьба зріла, осмислена, в Іраку відсутня.
За її словами, складні міжконфесійні взаємини, які зараз переходять із стадії збройного конфлікту в стадію політичного тертя і можливих політичних домовленостей, є і причиною конфлікту, і свідченням слабкості нинішньої іракської влади.
«Ці взаємини пережили таку жахливу фазу громадянської війни з 2006-го до фактично 2009 року, що, звичайно, очікувати від них зрілості й можливості йти на компроміси, на розуміння іншої сторони зараз доволі складно, – зауважує Ірина Лагуніна. – Але саме це не дає сформувати в Іраку хоч якісь діючі інститути влади. Нинішнім безвладдям, яке затягнулось уже на півроку, користуються, звичайно, екстремістські групи, саме тому зараз пішла нова хвиля насильства і нова хвиля терактів самогубців у тому числі».
Як вийти з глухого кута?
Чи можливий вихід із нинішнього глухого кута, коли практично переговори про створення коаліційного уряду заблоковані?
«Сполученим Штатам зараз доведеться трохи переглянути ступінь своєї участі, – вважає Ірина Лагуніна. – І мова йде не стільки про військову допомогу, як це було ще два роки тому, а про здатність США (і не тільки США, а й міжнародної спільноти, і коаліції, і ООН) втрутитися і посадити цих людей за стіл, щоб вони досягли бодай якоїсь згоди хоча б на найвищих щаблях державної влади. Бо без цього цілком може повторитися 2006 рік».
За словами Лагуніної, «достатньо підірвати бодай одну знакову мечеть в Іраку (а таких багато – і сунітських святинь, і шиїтських), щоб знову міжконфесійні сутички набули характеру громадянського конфлікту».
Директор центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос каже, що «в будь-якому разі Аллаві зацікавлений у тому, щоб отримати якусь частину влади». «І в цьому сенсі, якби політики читали наші коментарі, то аль-Малікі варто було б поступитися, або принаймні віддати частину влади, – зауважує експерт. – Можна було б повторити ситуацію, яка свого часу була апробована в Ізраїлі. Там був створений уряд національної єдності, коли півтерміну прем’єр-міністром був представник лівого блоку, а півтерміну – представник правого блоку. Якби в Іраку досягли б такого ж компромісу, то, ймовірно, це був би вихід із ситуації, яка там склалася».
«Ключовою проблемою є те, що має бути сформований не просто уряд, а має бути сформований абсолютно легітимний з точки зору законодавства уряд, який зміг би нести відповідальність за те, що відбувається в країні, – вважає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. – І, власне, з цим виникають сьогодні ключові проблеми, оскільки в результаті виборів позиції двох головних гравців Аяда Аллаві і Нурі аль-Малікі розділились приблизно порівну».
Оглядач Радіо Свобода Ірина Лагуніна каже, що через півроку після парламентських виборів з’ясувалося, що політична боротьба як така, боротьба зріла, осмислена, в Іраку відсутня.
За її словами, складні міжконфесійні взаємини, які зараз переходять із стадії збройного конфлікту в стадію політичного тертя і можливих політичних домовленостей, є і причиною конфлікту, і свідченням слабкості нинішньої іракської влади.
«Ці взаємини пережили таку жахливу фазу громадянської війни з 2006-го до фактично 2009 року, що, звичайно, очікувати від них зрілості й можливості йти на компроміси, на розуміння іншої сторони зараз доволі складно, – зауважує Ірина Лагуніна. – Але саме це не дає сформувати в Іраку хоч якісь діючі інститути влади. Нинішнім безвладдям, яке затягнулось уже на півроку, користуються, звичайно, екстремістські групи, саме тому зараз пішла нова хвиля насильства і нова хвиля терактів самогубців у тому числі».
Як вийти з глухого кута?
Чи можливий вихід із нинішнього глухого кута, коли практично переговори про створення коаліційного уряду заблоковані?
«Сполученим Штатам зараз доведеться трохи переглянути ступінь своєї участі, – вважає Ірина Лагуніна. – І мова йде не стільки про військову допомогу, як це було ще два роки тому, а про здатність США (і не тільки США, а й міжнародної спільноти, і коаліції, і ООН) втрутитися і посадити цих людей за стіл, щоб вони досягли бодай якоїсь згоди хоча б на найвищих щаблях державної влади. Бо без цього цілком може повторитися 2006 рік».
За словами Лагуніної, «достатньо підірвати бодай одну знакову мечеть в Іраку (а таких багато – і сунітських святинь, і шиїтських), щоб знову міжконфесійні сутички набули характеру громадянського конфлікту».
Директор центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос каже, що «в будь-якому разі Аллаві зацікавлений у тому, щоб отримати якусь частину влади». «І в цьому сенсі, якби політики читали наші коментарі, то аль-Малікі варто було б поступитися, або принаймні віддати частину влади, – зауважує експерт. – Можна було б повторити ситуацію, яка свого часу була апробована в Ізраїлі. Там був створений уряд національної єдності, коли півтерміну прем’єр-міністром був представник лівого блоку, а півтерміну – представник правого блоку. Якби в Іраку досягли б такого ж компромісу, то, ймовірно, це був би вихід із ситуації, яка там склалася».