Голова парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Анатолій Гриценко про проблеми української безпеки
– Пане Гриценко, з Вашої точки зору, що найбільше загрожує безпеці України?
– Насправді, коли говорять про безпеку, це не країна, це не держава, це людина.
Те, що люди зараз відчувають, мабуть, те саме, що й ми з Вами. Тільки вийдемо на вулицю – 40 градусів. Немає де сховатися, страшно щось купити поїсти, немає впевненості, що це закінчиться дуже швидко.
Причому подивіться, як тіпає насправді увесь світ. У цьому році як щось пороблено. Поряд Чехія, Польща, Німеччина – заливає. Пакистан – ніколи не було, а залило, 800 чоловік загинуло. У Росії пожежі постійно. Перу, Чилі – мінус 23, де тварини гинуть, бо ніколи там навіть хлівів не було.
Тобто, є серйозні речі, які пов’язані з природою, з викликами, а це впливає на здоров’я. І тут, до речі, є роль державної машини або її немає, тому що відповідні сили й засоби МНС, Міноборони й інших структур повинні бути готові.
– Наприкінці минулого тижня відбулося позачергове засідання РНБО. Йшлося саме про боротьбу з природною стихією, саме про протипожежну безпеку.
Як можна оцінювати готовність України? Зараз дуже багато говорять про те, що військові повинні займатися цими заходами.
– Абсолютно правильно говорять. Я не думаю, що це засідання РНБО мало серйозне, змістовне навантаження. Скоріше, це був такий публічний крок, щоб показати, що не може Президент бути у відпустці близько 40 днів, коли в країні в багатьох областях пожежі, і люди страждають. Це перше.
Друге. Треба, щоб міністр був на своєму місці. Зараз немає міністра з надзвичайних ситуацій. Будь-який в.о. – це тимчасова людина. Саме так його і сприймають.
Третє. Ви вже про це сказали – військові повинні допомагати. Коли я був міністром, було відпрацьовано сценарій застосування ЗСУ і окремий сценарій був – це надання допомоги місцевому населенню, місцевій владі на випадок надзвичайного лиха, надзвичайних ситуацій неважливо техногенного чи природного характеру.
І останній рік, коли був міністром, 2007 рік, так само: пожежі Дніпропетровщина, Донецька область, Крим, буревій на Волині, фосфор на Львівщині. Всюди військові стояли поряд, і люди бачили, що це люди у формі, які допомагають у мирний час. Це вкрай важливо. Зараз таких повідомлень я практично не чую.
– Я з Вашого дозволу тоді зацитую повідомлення.
«Станом на 7 серпня у зв’язку з надзвичайною ситуацією природного характеру, яка склалася на території України внаслідок сухої та спекотної погоди, організоване цілодобове чергування оперативної групи Генерального штабу та об’єднаного оперативного командування ЗСУ. Оперативна група створена відповідно до наказу начальника Генерального штабу, генерал-лейтенанта Григорія Педченка».
– Це трошки інше. Чергова група може собі сидіти в бункері і займатися своїми справами. Я говорю про реальні сили і засоби, людей у формі, в пагонах, з технікою, які допомагають нашому населенню.
Те ж саме було, до речі, позаминулого року, коли 6 областей заливало водою. І я тоді, вже не будучи на посаді, дзвонив і питав: чому військові не стоять поряд? У командира бригади написано в його документах, як повинен діяти. Не залучають.
Я думаю, що одна з причин – це відсутність, як завжди, як кажуть, коштів. Немає навіть пального. Але саме для того треба, щоб працював уряд і Президент як Верховний головнокомандувач, щоб усе це було, тому що ці лиха не припиняються, як ми бачимо. Значить, треба серйозно допомагати людям. І армія повинна допомогти у мирний час.
– Тобто, Ви маєте на увазі те, що армія має допомагати не лише у боротьбі з пожежами у військових лісгоспах або на військових складах, не дай Боже, а й в, нібито, мирних…?
– Абсолютно в мирний час, так само, як це робилося й раніше.
Якщо зима, якщо замерзають люди, тоді є спеціальні машини, які дозволяють налагодити тепло-, енергопостачання людям. Треба організувати харчування? Швидко організовується харчування, доставка води, польові кухні. Все це є. І якраз це ще є, його ще не розікрали, достатньо польових кухонь – їх понад 10 тисяч. Значить, ці всі речі треба організувати.
– Стосовно їжі, то лікарі кажуть, що їсти зараз треба якомога менше, головне – пити. Це не чорний жарт. Але так є.
Між тим керівник Міністерства оборони, який поки що ще є, в суботу був на Харківщині. Там не зовсім сприятлива ситуація в Лозовій. Обіцяє міністр оборони, що все буде добре і не допустять пожежі.
–Ну, що я можу? Постукати по дереву, щоб так і було.
Насправді питання вибухопожежобезпеки повинні бути в полі зору першої особи. Навіть 2007 рік ми оголошували як окремий рік пріоритетного забезпечення заходів з недопущення вибухів на базах арсеналів і пожеж. І їх не було.
Було багато зроблено. І ця робота, очевидно, продовжується зараз. Я просто не перевіряв. Поставлені в тому числі відеокамери на всіх арсеналах для того, щоб можна було спостерігати навіть з приміщення Генштабу чи з командування сухопутних військ, що там відбувається. Це дуже важливо, щоб не було такого, як було в тій же Лозовій чи ще раніше в Запорізькій області. Тому я тільки можу побажати, щоб так і було, як хоче цього абсолютно щиро, я думаю, міністр оборони.
– Те, що хоче міністр оборони, то це одна справа. Як зробити так, щоб прибрати ці боєприпаси якомога швидше, щоб люди не боялися. Тому що реально населення Харківщини мало не в шоковому стані: загориться чи не загориться?!
–Все, що було найбільш небезпечне (я маю на увазі системи залпового вогню, відповідні реактивні снаряди) було вивезене протягом останніх років від крупних населених пунктів, від атомних електростанцій станцій. Це зроблено.
Друге. Не треба підігрівати психоз, тому що є чимало серйозних арсеналів, збудованих ще за радянських часів, які готувалися для того, щоб витримати навіть ядерний вибух. І там умови зберігання такі, що місцева влада може пересвідчитися в будь-який момент, і вона це робить. Міністерство оборони відкриває ці арсенали для того, щоб можна було перевірити.
Є неспокійні місця. І ось тут роль уряду. Міністерство оборони – раз, Міністерство промислової політики – два, Національне космічне агентство – три. Чому два останніх? Тому що в них у підпорядкуванні підприємства хімії, спецхімії, а саме вони можуть здійснювати заходи з утилізації цих надлишкових боєприпасів, у частини яких вже вичерпаний термін зберігання.
А інша частина, абсолютно зрозуміло, непотрібна ЗСУ. Цю роботу може організувати тільки уряд. Як він організує? Побачимо. Але те, що у бюджеті на утилізацію надлишкових боєприпасів виділено чисто копійки і потенціал нашої спецхімії, її підприємств використовується навіть на четверту частину, то це факт.
– Міністр оборони заявив, що на саперні роботи в Лозовій виділено понад 20 мільйонів гривень. З Вашої точки зору, як професіонала, це малі гроші – не малі?
– З чим порівнювати? Є теорія конфліктів. Це не щось таке далеке. Так от, упередити будь-який конфлікт, включаючи пожежу, в десятки разів дешевше, ніж потім локалізовувати.
Коли Ви говорите про Лозову, там відбулася вже пожежа, там були вибухи два роки. Чому? З'ясувалося, що навіть у пожежного танку, який мав би гасити пожежу, була тільки одна заправка пального. І все.
Тому, мабуть, було б дешевше забезпечити і пожежними танками, і пальним для того, щоб не допустити такої пожежі, а не потім вкладати десятки мільйонів, про що Ви зараз говорите, на локалізацію цього всього. Це не ефективно. Тим більше, що це не сприяє спокою людей, які вже відчули на собі ті наслідки.
У мене також є родичі в Лозовій. Вони дзвонили, і вони були просто на грані психічного зриву.
– Наші харківські кореспонденти повідомляють про новий танк пожежний розроблений.
– Це не складна техніка. Її розробляють в тому числі й на львівському заводі, і купують і інші держави. На основу колишнього бойового танку ставиться відповідне оснащення, яке дозволяє безпечно для екіпажу виконувати ці важливі завдання. Тому я тільки підтримую…
Дуже серйозна проблема – це енергетична залежність. Я і у вашій студії неодноразово говорив про те, що насправді нам газ ззовні не потрібен взагалі. В України достатньо ресурсів для того, щоб обійтися без імпорту газу.
– Ми не можемо обійтися без нього, бо інакше будемо штрафи платити.
–Інша справа – це те, які угоди підписали. А я говорю про те, що у нас достатньо енергетичних ресурсів, якщо врахувати і вугілля, і гідроенергетику, і атомну енергетику, потенціал, енергозбереження і все решта.
Але в програмі економічних реформ Януковича немає ні слова про параметри енергозбереження, про зменшення обсягу газу, який ми закуповуємо зараз у Російській Федерації, і більшу частку наших власних енергоресурсів. Чому? Тому що практично всі крупні мільярдери відбулися у газовій сфері, саме на газі вони заробляють. А якщо порахувати, то справді газу власного видобутку плюс інші джерела достатньо, щоб покрити і ЖКГ, навіть таке збиткове, яке є зараз, а тим більше, якщо підемо шляхом енергозбереження, і теплокомунальні всі витрати, а решта – хай товариші, які володіють крупними підприємствами: «Міттал Стіл», Фірташ, Пінчук, Ахметов чи хто-завгодно, – то хай собі їдуть і домовляться, купують газ на ринку. Це не завдання для Президента, для прем’єра – повзати на колінах і потім «здавати» флот, «здавати» всі інші речі.
Оце ключове – енергозбереження. Енергозбереження, мені здається, повинно бути однією з основних, якщо не основною темою. І тільки шляхом енергозбереження, зменшення витрат на «комуналку», якість комунальних послуг і тільки після цього можна ставити питання про підвищення тарифів.
А коли нам у квітні місяці і Микола Янович Азаров, і Віктор Федорович Янукович в один голос розказували, що ніякого підвищення тарифів для населення не буде, бо ми підписали договір з Росією в Харкові, а тепер, виходить, буде, причому сьогодні дали повідомлення, що не один раз, а два рази буде підвищення: на 50%, потім ще раз на 50%, то це чистий обман. Тоді виникає питання: для чого «здали» флот, для чого в Криму Росія буде ще до безкінечності базуватися?
– На даний момент це риторичне запитання.
–Воно не риторичне, тому що воно має свої наслідки. Тому що доки буде Чорноморський флот Росії, доти не буде Президента України, буде президент половини України.
Я в себе на блозі навіть написав так (з сарказмом, але там є велика частка правди): Україна перетворюється з суверенної держави у такий собі південно-західний територіальний округ федеральний Російської Федерації. І не Президент Янукович, а буде такий префект, навіть не генерал-губернатор. Тому це питання насправді і енергетичної, і інших форм безпеки…
– Насправді, коли говорять про безпеку, це не країна, це не держава, це людина.
Те, що люди зараз відчувають, мабуть, те саме, що й ми з Вами. Тільки вийдемо на вулицю – 40 градусів. Немає де сховатися, страшно щось купити поїсти, немає впевненості, що це закінчиться дуже швидко.
Причому подивіться, як тіпає насправді увесь світ. У цьому році як щось пороблено. Поряд Чехія, Польща, Німеччина – заливає. Пакистан – ніколи не було, а залило, 800 чоловік загинуло. У Росії пожежі постійно. Перу, Чилі – мінус 23, де тварини гинуть, бо ніколи там навіть хлівів не було.
Тобто, є серйозні речі, які пов’язані з природою, з викликами, а це впливає на здоров’я. І тут, до речі, є роль державної машини або її немає, тому що відповідні сили й засоби МНС, Міноборони й інших структур повинні бути готові.
– Наприкінці минулого тижня відбулося позачергове засідання РНБО. Йшлося саме про боротьбу з природною стихією, саме про протипожежну безпеку.
Як можна оцінювати готовність України? Зараз дуже багато говорять про те, що військові повинні займатися цими заходами.
– Абсолютно правильно говорять. Я не думаю, що це засідання РНБО мало серйозне, змістовне навантаження. Скоріше, це був такий публічний крок, щоб показати, що не може Президент бути у відпустці близько 40 днів, коли в країні в багатьох областях пожежі, і люди страждають. Це перше.
Друге. Треба, щоб міністр був на своєму місці. Зараз немає міністра з надзвичайних ситуацій. Будь-який в.о. – це тимчасова людина. Саме так його і сприймають.
Третє. Ви вже про це сказали – військові повинні допомагати. Коли я був міністром, було відпрацьовано сценарій застосування ЗСУ і окремий сценарій був – це надання допомоги місцевому населенню, місцевій владі на випадок надзвичайного лиха, надзвичайних ситуацій неважливо техногенного чи природного характеру.
І останній рік, коли був міністром, 2007 рік, так само: пожежі Дніпропетровщина, Донецька область, Крим, буревій на Волині, фосфор на Львівщині. Всюди військові стояли поряд, і люди бачили, що це люди у формі, які допомагають у мирний час. Це вкрай важливо. Зараз таких повідомлень я практично не чую.
– Я з Вашого дозволу тоді зацитую повідомлення.
«Станом на 7 серпня у зв’язку з надзвичайною ситуацією природного характеру, яка склалася на території України внаслідок сухої та спекотної погоди, організоване цілодобове чергування оперативної групи Генерального штабу та об’єднаного оперативного командування ЗСУ. Оперативна група створена відповідно до наказу начальника Генерального штабу, генерал-лейтенанта Григорія Педченка».
– Це трошки інше. Чергова група може собі сидіти в бункері і займатися своїми справами. Я говорю про реальні сили і засоби, людей у формі, в пагонах, з технікою, які допомагають нашому населенню.
Те ж саме було, до речі, позаминулого року, коли 6 областей заливало водою. І я тоді, вже не будучи на посаді, дзвонив і питав: чому військові не стоять поряд? У командира бригади написано в його документах, як повинен діяти. Не залучають.
Я думаю, що одна з причин – це відсутність, як завжди, як кажуть, коштів. Немає навіть пального. Але саме для того треба, щоб працював уряд і Президент як Верховний головнокомандувач, щоб усе це було, тому що ці лиха не припиняються, як ми бачимо. Значить, треба серйозно допомагати людям. І армія повинна допомогти у мирний час.
– Тобто, Ви маєте на увазі те, що армія має допомагати не лише у боротьбі з пожежами у військових лісгоспах або на військових складах, не дай Боже, а й в, нібито, мирних…?
– Абсолютно в мирний час, так само, як це робилося й раніше.
Якщо зима, якщо замерзають люди, тоді є спеціальні машини, які дозволяють налагодити тепло-, енергопостачання людям. Треба організувати харчування? Швидко організовується харчування, доставка води, польові кухні. Все це є. І якраз це ще є, його ще не розікрали, достатньо польових кухонь – їх понад 10 тисяч. Значить, ці всі речі треба організувати.
– Стосовно їжі, то лікарі кажуть, що їсти зараз треба якомога менше, головне – пити. Це не чорний жарт. Але так є.
Між тим керівник Міністерства оборони, який поки що ще є, в суботу був на Харківщині. Там не зовсім сприятлива ситуація в Лозовій. Обіцяє міністр оборони, що все буде добре і не допустять пожежі.
–
Поставлені відеокамери на всіх арсеналах для того, щоб можна було спостерігати навіть з приміщення Генштабу чи з командування сухопутних військ, що там відбувається.
Насправді питання вибухопожежобезпеки повинні бути в полі зору першої особи. Навіть 2007 рік ми оголошували як окремий рік пріоритетного забезпечення заходів з недопущення вибухів на базах арсеналів і пожеж. І їх не було.
Було багато зроблено. І ця робота, очевидно, продовжується зараз. Я просто не перевіряв. Поставлені в тому числі відеокамери на всіх арсеналах для того, щоб можна було спостерігати навіть з приміщення Генштабу чи з командування сухопутних військ, що там відбувається. Це дуже важливо, щоб не було такого, як було в тій же Лозовій чи ще раніше в Запорізькій області. Тому я тільки можу побажати, щоб так і було, як хоче цього абсолютно щиро, я думаю, міністр оборони.
– Те, що хоче міністр оборони, то це одна справа. Як зробити так, щоб прибрати ці боєприпаси якомога швидше, щоб люди не боялися. Тому що реально населення Харківщини мало не в шоковому стані: загориться чи не загориться?!
–
Все, що було найбільш небезпечне було вивезене протягом останніх років від крупних населених пунктів, від атомних електростанцій станцій. У бюджеті на утилізацію надлишкових боєприпасів виділено чисто копійки і потенціал нашої спецхімії, її підприємств використовується на четверту частину.
Друге. Не треба підігрівати психоз, тому що є чимало серйозних арсеналів, збудованих ще за радянських часів, які готувалися для того, щоб витримати навіть ядерний вибух. І там умови зберігання такі, що місцева влада може пересвідчитися в будь-який момент, і вона це робить. Міністерство оборони відкриває ці арсенали для того, щоб можна було перевірити.
Є неспокійні місця. І ось тут роль уряду. Міністерство оборони – раз, Міністерство промислової політики – два, Національне космічне агентство – три. Чому два останніх? Тому що в них у підпорядкуванні підприємства хімії, спецхімії, а саме вони можуть здійснювати заходи з утилізації цих надлишкових боєприпасів, у частини яких вже вичерпаний термін зберігання.
А інша частина, абсолютно зрозуміло, непотрібна ЗСУ. Цю роботу може організувати тільки уряд. Як він організує? Побачимо. Але те, що у бюджеті на утилізацію надлишкових боєприпасів виділено чисто копійки і потенціал нашої спецхімії, її підприємств використовується навіть на четверту частину, то це факт.
– Міністр оборони заявив, що на саперні роботи в Лозовій виділено понад 20 мільйонів гривень. З Вашої точки зору, як професіонала, це малі гроші – не малі?
– З чим порівнювати? Є теорія конфліктів. Це не щось таке далеке. Так от, упередити будь-який конфлікт, включаючи пожежу, в десятки разів дешевше, ніж потім локалізовувати.
Коли Ви говорите про Лозову, там відбулася вже пожежа, там були вибухи два роки. Чому? З'ясувалося, що навіть у пожежного танку, який мав би гасити пожежу, була тільки одна заправка пального. І все.
Тому, мабуть, було б дешевше забезпечити і пожежними танками, і пальним для того, щоб не допустити такої пожежі, а не потім вкладати десятки мільйонів, про що Ви зараз говорите, на локалізацію цього всього. Це не ефективно. Тим більше, що це не сприяє спокою людей, які вже відчули на собі ті наслідки.
У мене також є родичі в Лозовій. Вони дзвонили, і вони були просто на грані психічного зриву.
– Наші харківські кореспонденти повідомляють про новий танк пожежний розроблений.
– Це не складна техніка. Її розробляють в тому числі й на львівському заводі, і купують і інші держави. На основу колишнього бойового танку ставиться відповідне оснащення, яке дозволяє безпечно для екіпажу виконувати ці важливі завдання. Тому я тільки підтримую…
Дуже серйозна проблема – це енергетична залежність. Я і у вашій студії неодноразово говорив про те, що насправді нам газ ззовні не потрібен взагалі. В України достатньо ресурсів для того, щоб обійтися без імпорту газу.
– Ми не можемо обійтися без нього, бо інакше будемо штрафи платити.
–
У нас достатньо енергетичних ресурсів. Хай товариші, які володіють крупними підприємствами: «Міттал Стіл», Фірташ, Пінчук, Ахметов чи хто-завгодно, то хай собі їдуть і домовляться, купують газ на ринку. Це не завдання для Президента, для прем’єра – повзати на колінах і потім «здавати» флот.
Але в програмі економічних реформ Януковича немає ні слова про параметри енергозбереження, про зменшення обсягу газу, який ми закуповуємо зараз у Російській Федерації, і більшу частку наших власних енергоресурсів. Чому? Тому що практично всі крупні мільярдери відбулися у газовій сфері, саме на газі вони заробляють. А якщо порахувати, то справді газу власного видобутку плюс інші джерела достатньо, щоб покрити і ЖКГ, навіть таке збиткове, яке є зараз, а тим більше, якщо підемо шляхом енергозбереження, і теплокомунальні всі витрати, а решта – хай товариші, які володіють крупними підприємствами: «Міттал Стіл», Фірташ, Пінчук, Ахметов чи хто-завгодно, – то хай собі їдуть і домовляться, купують газ на ринку. Це не завдання для Президента, для прем’єра – повзати на колінах і потім «здавати» флот, «здавати» всі інші речі.
Оце ключове – енергозбереження. Енергозбереження, мені здається, повинно бути однією з основних, якщо не основною темою. І тільки шляхом енергозбереження, зменшення витрат на «комуналку», якість комунальних послуг і тільки після цього можна ставити питання про підвищення тарифів.
А коли нам у квітні місяці і Микола Янович Азаров, і Віктор Федорович Янукович в один голос розказували, що ніякого підвищення тарифів для населення не буде, бо ми підписали договір з Росією в Харкові, а тепер, виходить, буде, причому сьогодні дали повідомлення, що не один раз, а два рази буде підвищення: на 50%, потім ще раз на 50%, то це чистий обман. Тоді виникає питання: для чого «здали» флот, для чого в Криму Росія буде ще до безкінечності базуватися?
– На даний момент це риторичне запитання.
–
Україна перетворюється з суверенної держави у такий собі південно-західний територіальний округ Російської Федерації. І не Президент Янукович, а буде такий префект, навіть не генерал-губернатор.
Я в себе на блозі навіть написав так (з сарказмом, але там є велика частка правди): Україна перетворюється з суверенної держави у такий собі південно-західний територіальний округ федеральний Російської Федерації. І не Президент Янукович, а буде такий префект, навіть не генерал-губернатор. Тому це питання насправді і енергетичної, і інших форм безпеки…