Прага – Майже кожен п’ятий українець хотів би тимчасово попрацювати за кордоном, а 15 відсотків хотіли б покинути свою батьківщину назавжди. Такі результати нещодавнього опитування міжнародної компанії Gallup, яка досліджувала міграційні процеси у колишньому Радянському Союзі. Українці за своїми прагненнями працювати за кордоном більше нагадують своїх західних сусідів, ніж східних, хоча і зі значною різницею, говорять українські аналітики.
| Хотіли б працювати за кордоном | Хотіли б навчатися за кордоном | Хотіли б виїхати на постійне проживання | |
| Вірменія | 44% | 39% | 39% |
| Молдова | 53% | 30% | 36% |
| Білорусь | 35% | 32% | 20% |
| Киргизстан | 34% | 32% | 18% |
| Казахстан | 30% | 32% | 15% |
| Україна | 21% | 20% | 15% |
| Грузія | 34% | 31% | 14% |
| Азейбарджан | 24% | 19% | 12% |
| Росія | 22% | 24% | 11% |
| Таджикистан | 28% | 25% | 9% |
| Узбекистан | 24% | 30% | 6% |
| Туркменістан | 19% | 24% | 5% |
Серед країн, що постали на теренах колишнього Радянського Союзу, найбільше хочуть поїхати працювати за кордон мешканці Молдови. Понад половина з них, 53% сказали, що вони б поїхали працювати за кордон, якби мали таку можливість. Жителі Вірменії також радо б покинули свою батьківщину, 44% хотіли б виїхати тимчасово, і 39% покинули б рідні кавказькі гори назавжди. Вищі цифри, ніж в Україні щодо потенційної міграції має і сусідня Білорусь, де 35% населення хотіли б тимчасово попрацювати за кордоном, і 20% не хотіли б звідти повертатися.
Українські цифри більше нагадують цифри держав ЄС: 21% висловили бажання виїхати за кордон тимчасово, і 15% українців – на постійне проживання. З подібними настроями можна зіткнутися і в країнах Європейського Союзу, особливо на півночі Європи, де від понад третини до половини данців, шведів, естонців, литовців, латвійців і фінів хотіли б переселитися до інших країн, хоча б тимчасово.
Повернутися з-за кордону заважають візи
Згідно з дослідженнями Євробарометру, в країнах-сусідах, які нещодавно стали членами Європейського Союзу, міграційний потенціал також високий і приблизно дорівнює українському. В середньому, це той самий 21%. Тож на думку провідного українського дослідника, директора Інституту демографії Елли Лібанової, проблема не в тому, що люди хочуть попрацювати за кордоном, а в тому, наскільки просто їм потім повернутися додому, якщо вони цього захочуть.
«Головна відмінність від Євросоюзу полягає в тому, що люди можуть поїхати, повернутися і потім поїхати знову. В Україні, на жаль, ситуація складається по-іншому. Ті, хто їде до Росії працювати, то вони дійсно повертаються, бо до Росії немає проблеми поїхати другий раз, а ті, хто їде до країн ЄС, прагнуть залишитися там і вивезти свої сім’ї», – говорить дослідниця і додає, що через візову проблему реальна еміграція з України збільшується.
Наскільки актуально в такому випадку звучить рекомендація дослідників із компанії Gallup, які радять місцевим урядам надавати допомогу своїм потенційним мігрантам у вивченні мови й здобутті необхідних навичок, щоб знайти кращу роботу за кордоном і повернутися з вищою кваліфікацією?
«Ці рекомендації спираються на досвід країн Середземномор’я. Там дійсно люди їхали до більш розвинених країн, потім поверталися до себе, відкривали власний бізнес чи робили щось інше. Але їхня кваліфікація реально істотно підвищувалася. На жаль, переважна більшість мігрантів із України працює в Європі на робочих місцях, які потребують набагато нижчої кваліфікації, ніж вони вже мають», – зауважує Елла Лібанова.
Тому український демограф наполягає, що українським мігрантам за кордоном найбільше потрібен юридичний захист, бо найбільше вони потерпають від шахрайства працедавців.
«Треба готувати своє населення до того, щоб вони могли захистити свої права за кордоном. А для цього їм потрібно надати знання і відповідну підтримку в посольствах», – підсумовує українська дослідниця Елла Лібанова.