Рим – У давні часи римська аристократія полюбляла облаштовувати літні обійстя серед сільських краєвидів поблизу Рима. Нині розкішні резиденції, зразки архітектурного та ландшафтного мистецтва – улюблені місця для прогулянок столичних мешканців і туристів. Найвідоміший історичний маєток Вілла д’Есте розташована у містечку Тіволі, що за 30 кілометрів від Рима. Парк в італійському стилі прикрашають 500 чудових водограїв.
Лагідне дзюрчання Сотні фонтанчиків уздовж вузької алеї змінює гучний шум каскадів Овального водограю. У глибині парку милують око і слух водяні ігрища величного Фонтана Нептуна і розташованого над ним Фонтана водяного органа. Кожний водограй має свою назву, історію та алегоричне значення. Але про це згодом.
Згадаймо про творця і господаря цього обійстя заможного кардинала Іпполіта II д’Есте, церковного й дипломатичного діяча XVI століття. Представник шляхетної родини після вдалої кар’єри став губернатором міста Тіволі. Амбіції Іпполіта II на цьому не закінчувалися: він плекав сподівання очолити папський престол і заради цієї мети взявся облаштовувати свою резиденцію, щоб у сільському затишку було де і відпочити на самоті, і прийняти шанованих гостей зі столиці чи з-за кордону.
У полоні водяної стихії
У середині XVI століття завдяки мистецькому смаку кардинала і таланту його архітектора Пірро Ліґоріо на пагорбі у Тіволі з’явилися гарний палац, чарівний сад і багато-багато водограїв. Цей архітектурний і садовий комплекс вважають зразком резиденції епохи Відродження.
До парку потрапляєш через палац д’Есте, кімнати котрого від підлоги до стелі яскраво оздоблені. На стінах і склепіннях кольорові візерунки й монументальні фрески з біблійними, алегоричними сюжетами і краєвидами тодішнього міста Тіволі. Зображені річки, струмки, водограї та все інше, пов’язане з водою. Фонтанчики продумані навіть усередині будинку.
«У цьому парку кардинал домінував над водою і створив численні фонтани. Цей чоловік не славився скромністю, він мав сильне его, ставив себе нарівні з Богом. Тому багаті фрески палацу д’Есте на біблійні теми із зображенням водяної стихії мали підтверджувати владний характер господаря і його пристрасть до води», – зазначає співробітниця парку.
Гармонія архітектури і природи
Вийшовши на одну з двох терас будинку, милуюся мальовничою панорамою міста. Ледь-ледь долинає органна мелодія. Це ж той відомий Водограй органа, в якому колись за допомогою водяного пристрою лунали звуки органа. Тепер мелодія вмикається електронним способом. Фасад водограю прикрашений численними орнаментальними мотивами і геральдичними символами у гротескному стилі. Тут перехоплює подих перед фантастичною бароковою конструкцією, яка біля підніжжя гармонійно поєднана з великим овальним басейном.
Поруч із оглядового майданчика відкривається панорама на Рибний садок: три прямокутні ставки, розташовані один за одним, із зеленими газонами й старанно обстриженими кущами довкола. Ці водоймища колись кипіли фореллю, і гості кардинала д’Есте, забавляючись у маєтку, могли рибалити. І донині у ставках розводять багато риби, відвідувачі кидають їм хлібні крихти.
Менш помітний, але напрочуд оригінальний Фонтан Натури. Він буквально вмонтований у стіну парку. Це статуя в образі багатогрудої Діани Ефеської, грецької богині живої природи. Із багатьох її грудей витікають струмки води, що символізує плідну природу і безперервний плин життя.
Згадаймо про творця і господаря цього обійстя заможного кардинала Іпполіта II д’Есте, церковного й дипломатичного діяча XVI століття. Представник шляхетної родини після вдалої кар’єри став губернатором міста Тіволі. Амбіції Іпполіта II на цьому не закінчувалися: він плекав сподівання очолити папський престол і заради цієї мети взявся облаштовувати свою резиденцію, щоб у сільському затишку було де і відпочити на самоті, і прийняти шанованих гостей зі столиці чи з-за кордону.
У полоні водяної стихії
У середині XVI століття завдяки мистецькому смаку кардинала і таланту його архітектора Пірро Ліґоріо на пагорбі у Тіволі з’явилися гарний палац, чарівний сад і багато-багато водограїв. Цей архітектурний і садовий комплекс вважають зразком резиденції епохи Відродження.
До парку потрапляєш через палац д’Есте, кімнати котрого від підлоги до стелі яскраво оздоблені. На стінах і склепіннях кольорові візерунки й монументальні фрески з біблійними, алегоричними сюжетами і краєвидами тодішнього міста Тіволі. Зображені річки, струмки, водограї та все інше, пов’язане з водою. Фонтанчики продумані навіть усередині будинку.
«У цьому парку кардинал домінував над водою і створив численні фонтани. Цей чоловік не славився скромністю, він мав сильне его, ставив себе нарівні з Богом. Тому багаті фрески палацу д’Есте на біблійні теми із зображенням водяної стихії мали підтверджувати владний характер господаря і його пристрасть до води», – зазначає співробітниця парку.
Гармонія архітектури і природи
Вийшовши на одну з двох терас будинку, милуюся мальовничою панорамою міста. Ледь-ледь долинає органна мелодія. Це ж той відомий Водограй органа, в якому колись за допомогою водяного пристрою лунали звуки органа. Тепер мелодія вмикається електронним способом. Фасад водограю прикрашений численними орнаментальними мотивами і геральдичними символами у гротескному стилі. Тут перехоплює подих перед фантастичною бароковою конструкцією, яка біля підніжжя гармонійно поєднана з великим овальним басейном.
Поруч із оглядового майданчика відкривається панорама на Рибний садок: три прямокутні ставки, розташовані один за одним, із зеленими газонами й старанно обстриженими кущами довкола. Ці водоймища колись кипіли фореллю, і гості кардинала д’Есте, забавляючись у маєтку, могли рибалити. І донині у ставках розводять багато риби, відвідувачі кидають їм хлібні крихти.
Менш помітний, але напрочуд оригінальний Фонтан Натури. Він буквально вмонтований у стіну парку. Це статуя в образі багатогрудої Діани Ефеської, грецької богині живої природи. Із багатьох її грудей витікають струмки води, що символізує плідну природу і безперервний плин життя.