Лондон – У Англіканській церкві, котра у Великій Британії державна, бо її голова – монарх є водночас і головою держави, останнім часом відбуваються події, що становлять загрозу для її єдності. Нині реальною є перспектива розколу церкви. У центрі проблеми – жінки. Духовні лідери готують реформу, яка дозволить жінкам ставати єпископами. Але традиційне крило виступає категорично проти цього. Його представники погрожують, що значне число священиків і вірних можуть залишити Англіканську церкву і перейти до Римо-католицької.
Цими днями відбулися великі дебати в Англіканській церкві, після яких члени її керівного органу – Загального синоду – відмовилися далі відкладати просування закону, що дозволить жінкам ставати єпископами. Дискусії щодо цього тривають уже кілька років по тому, як 1994 року жінкам було дозволено рукопокладатися в англіканські священики. Відтоді у священики посвятилося кілька тисяч жінок, а рух за право жінки стати єпископом набував усе більшої підтримки.
Член Синоду Роуз Гадсон-Вілкін висловила задоволення цим рішенням. «У церкві вже є понад три тисячі жінок-священиків, і ми граємо у ній величезну роль, – наголошує вона. – Тож не можна далі утримувати ситуацію, за якої церква, яка належить нам усім, керується лише чоловіками».
Реформатори наполягають, що у сучасному світі рівних прав жінки, дискримінація у цій ділянці є анахронізмом, тоді як традиціоналісти заявляють, що жінка-єпископ – це порушення усіх канонів. При цьому вони посилаються на те, що Христос призначив апостолами лише чоловіків.
Духовний лідер церкви архиєпископ Кантерберійський Рован Вільямс намагався знайти компроміс, який дав би гарантії незгодним із нововведенням і дозволив їм залишитися у лоні церкви. Гарантії полягали в тому, щоб у єпископатах, на чолі яких стоятимуть жінки, був і єпископ-чоловік, який вів би душпастирську діяльність для незгодних. Хоча ця поправка набрала більшість у двох палатах Синоду – Палаті єпископів і Палаті мирян, незначна більшість третьої палати – Палати духовенства – проголосувала проти на тих підставах, що запровадження «паралельного» єпископа-чоловіка принижувало б статус єпископа-жінки.
Каноник Крис Саттон, який належить до ортодоксального крила церкви, висловив розчарування відхиленням компромісу. «Вся ідея поправки полягала в тому, щоб забезпечити рівність усіх охочих бути єпископами, і це вже було погоджено. Треба далі шукати шлях усередині нашої системи, який гарантував би рівність без того, щоб якісь єпископи були меншевартісними», – зауважує Саттон.
Загроза для єдності
Раніше незгодні вже попереджали, що багато священиків і мирян можуть перейти до Римо-католицької церкви, скориставшися із пропозиції, яку їм зробив Папа Римський Іван Павло II, коли 1994 року жінкам було дозволено рукопокладатися у священики, Англіканську церкву залишило близько 450 духовних осіб.
Після того, як Синод вирішив просувати далі цю реформу, тепер її мусять розглянути місцеві церковні асамблеї. Якщо вони підтримають ідею, то закон повернеться до Загального синоду 2012 року для подальшої розробки й остаточного схвалення. Для цього в кожній із трьох палат треба буде набрати дві третини голосів, що далеко не гарантовано, якщо врахувати, що восени відбудуться перевибори Синоду. Але якщо цей бар’єр закон подолає, він пройде парламентську процедуру. Перша жінка може бути призначена єпископом 2014 року.
Член Синоду Роуз Гадсон-Вілкін висловила задоволення цим рішенням. «У церкві вже є понад три тисячі жінок-священиків, і ми граємо у ній величезну роль, – наголошує вона. – Тож не можна далі утримувати ситуацію, за якої церква, яка належить нам усім, керується лише чоловіками».
Реформатори наполягають, що у сучасному світі рівних прав жінки, дискримінація у цій ділянці є анахронізмом, тоді як традиціоналісти заявляють, що жінка-єпископ – це порушення усіх канонів. При цьому вони посилаються на те, що Христос призначив апостолами лише чоловіків.
Духовний лідер церкви архиєпископ Кантерберійський Рован Вільямс намагався знайти компроміс, який дав би гарантії незгодним із нововведенням і дозволив їм залишитися у лоні церкви. Гарантії полягали в тому, щоб у єпископатах, на чолі яких стоятимуть жінки, був і єпископ-чоловік, який вів би душпастирську діяльність для незгодних. Хоча ця поправка набрала більшість у двох палатах Синоду – Палаті єпископів і Палаті мирян, незначна більшість третьої палати – Палати духовенства – проголосувала проти на тих підставах, що запровадження «паралельного» єпископа-чоловіка принижувало б статус єпископа-жінки.
Каноник Крис Саттон, який належить до ортодоксального крила церкви, висловив розчарування відхиленням компромісу. «Вся ідея поправки полягала в тому, щоб забезпечити рівність усіх охочих бути єпископами, і це вже було погоджено. Треба далі шукати шлях усередині нашої системи, який гарантував би рівність без того, щоб якісь єпископи були меншевартісними», – зауважує Саттон.
Загроза для єдності
Раніше незгодні вже попереджали, що багато священиків і мирян можуть перейти до Римо-католицької церкви, скориставшися із пропозиції, яку їм зробив Папа Римський Іван Павло II, коли 1994 року жінкам було дозволено рукопокладатися у священики, Англіканську церкву залишило близько 450 духовних осіб.
Після того, як Синод вирішив просувати далі цю реформу, тепер її мусять розглянути місцеві церковні асамблеї. Якщо вони підтримають ідею, то закон повернеться до Загального синоду 2012 року для подальшої розробки й остаточного схвалення. Для цього в кожній із трьох палат треба буде набрати дві третини голосів, що далеко не гарантовано, якщо врахувати, що восени відбудуться перевибори Синоду. Але якщо цей бар’єр закон подолає, він пройде парламентську процедуру. Перша жінка може бути призначена єпископом 2014 року.