Луганськ – У Луганську стартував проект «Європейське обличчя Луганщини». Місцевий благодійний фонд «Світло серця» за підтримки міжнародного фонду «Відродження» хоче дослідити внесок вихідців із європейський країн у розвиток регіону. Планується, що результатом дослідження стане виставка, яку презентують на день міста, 11 вересня, а також книга, котра нараховуватиме близько 50 європейських постатей. Дані шукатимуть в архівах, музеях, бібліотеках. Серед відомих особистостей вже називають німецького промисловця, австрійського диригента і чеського вчителя гімнастики.
Проект «Європейське обличчя Луганщини» триватиме до жовтня. Над ним працюватимуть історики та архівознавці. У досліджені також візьме участь експерт із Німеччини Мартін-Пауль Бухгольц, знавець історії та архітектури України. Нещодавно він захистив магістерську роботу, присвячену подіям Другої світової війни на теренах Східної України. Протягом року пан Бухгольц викладатиме німецьку мову у луганському університеті і паралельно долучатиметься до проекту.
«Дуже радий брати участь у цьому проект, – каже він, – для мене це дослідження цікаве, я хотів би знайти більше інформації про історію регіону. А Луганщині цей проект дасть змогу встановити зв’язок з Європою».
Капіталістів приваблювала дешева робоча сила
Координатори дослідження не виключають, що саме співвітчизників пана Бухгольця найбільше потрапить у поле їхнього зору. Наприкінці 19-го – початку 20 століття німецькі капіталісти активно вкладали гроші у промисловість Луганщини. Найвідоміший із них промисловець і фінансист Густав Гартман, який у Луганську збудував паровозобудівний завод (нинішній «Луганськтепловоз»).
Своє слово у розвитку регіону сказали й бельгійці. У Лисичанську вони заснували содове виробництво, яке й досі існує. Бельгійцям також належали копальні у тій місцевості, де згодом рубав вугілля Олексій Стаханов. Тож, дослідникам буде над чим попрацювати.
Історик Володимир Семистяга таку цікавість до регіону західноєвропейських капіталістів пояснює дуже просто. «1914 рік, на початок війни, на терені Луганської області це був бельгійський, французький, німецький капітал, – зауважує історик. – Це пояснюється не тому, що вони гарно до нас ставилися, а тому що тут була дешева робоча сила, тому що тут було вугілля, як паливо. Шахти – це взагалі іноземний капітал. Навіть російського було надзвичайно мало».
Чеський фізкультурник привіз на Луганщину футбол
Інформація про «Європейське обличчя Луганщини» поширилася в інтернет-мережі. Дехто з луганців запропонував згадати чеського вчителя Генріха Држевиковського, адже саме він, за архівними даними, першим «познайомив» Луганщину з футболом.
«Точна дата, коли футбол з’явився у Луганську – осінь 1908 рік. У цей час із відпустки повернувся з Праги вчитель гімнастики міністерського училища заводу Гартмана чех Генріх Држевиковський, і ось він із Праги привіз футбольний м’яч», – пояснив автор довідників з історії луганського футболу Валерій Репкін.
Між тим до книги потраплять не лише постаті минулого, а й сучасники. На думку дослідників, цього заслуговує, наприклад, австрійський диригент Курт Шмідт, який проміняв Відень на Луганськ, і вже декілька років працює з луганським симфонічним оркестром.
«Дуже радий брати участь у цьому проект, – каже він, – для мене це дослідження цікаве, я хотів би знайти більше інформації про історію регіону. А Луганщині цей проект дасть змогу встановити зв’язок з Європою».
Капіталістів приваблювала дешева робоча сила
Координатори дослідження не виключають, що саме співвітчизників пана Бухгольця найбільше потрапить у поле їхнього зору. Наприкінці 19-го – початку 20 століття німецькі капіталісти активно вкладали гроші у промисловість Луганщини. Найвідоміший із них промисловець і фінансист Густав Гартман, який у Луганську збудував паровозобудівний завод (нинішній «Луганськтепловоз»).
Своє слово у розвитку регіону сказали й бельгійці. У Лисичанську вони заснували содове виробництво, яке й досі існує. Бельгійцям також належали копальні у тій місцевості, де згодом рубав вугілля Олексій Стаханов. Тож, дослідникам буде над чим попрацювати.
Історик Володимир Семистяга таку цікавість до регіону західноєвропейських капіталістів пояснює дуже просто. «1914 рік, на початок війни, на терені Луганської області це був бельгійський, французький, німецький капітал, – зауважує історик. – Це пояснюється не тому, що вони гарно до нас ставилися, а тому що тут була дешева робоча сила, тому що тут було вугілля, як паливо. Шахти – це взагалі іноземний капітал. Навіть російського було надзвичайно мало».
Чеський фізкультурник привіз на Луганщину футбол
Інформація про «Європейське обличчя Луганщини» поширилася в інтернет-мережі. Дехто з луганців запропонував згадати чеського вчителя Генріха Држевиковського, адже саме він, за архівними даними, першим «познайомив» Луганщину з футболом.
«Точна дата, коли футбол з’явився у Луганську – осінь 1908 рік. У цей час із відпустки повернувся з Праги вчитель гімнастики міністерського училища заводу Гартмана чех Генріх Држевиковський, і ось він із Праги привіз футбольний м’яч», – пояснив автор довідників з історії луганського футболу Валерій Репкін.
Між тим до книги потраплять не лише постаті минулого, а й сучасники. На думку дослідників, цього заслуговує, наприклад, австрійський диригент Курт Шмідт, який проміняв Відень на Луганськ, і вже декілька років працює з луганським симфонічним оркестром.