Львів – Сьогодні у Львові на площі Ринок відкрили виставку під відкритим небом «Львів 1939–1941», яку можна буде оглянути протягом двох тижнів. Упорядники експозиції, а це українські і польські історики, інститути національної пам’яті України та Польщі, мовою архівних документів і свідчень очевидців – поляків, українців, євреїв, німців, вірмен, росіян – розповідають про криваві і трагічні сторінки в історії Львова. За визначенням науковців, це виставка про кінець старого Львова.
Українці часто називають Львів столицею українськості і патріотизму. А поляки відчувають ностальгію і називають його польським містом Lwów. Євреї кажуть Lemberg і називають містом порятунку багатьох із них та водночас містом трагічних кривавих подій.
Друга світова війна розпочалася на галицькій землі у вересні 1939 року. У довоєнний час Львів був багатокультурним і багатоконфесійним містом.
Тоді тут мешкали понад 150 тисяч поляків, близько 100 тисяч євреїв і 50 тисяч українців. У 1939 році до Львова прибуло, за різними даними, від 30 до 40 тисяч єврейських біженців із центральної Польщі. Власне їхнє життя у місті до німецької окупації було більш-менш спокійним з огляду на Голокост.
«Господарювання» радянської влади виявився кривавим
21 місяць господарювала у Львові більшовицька влада, яка нищила не лише корінне населення, але й традиції та культуру. Радянська, німецька і знову радянська окупації перетворили західноукраїнські землі з, так би мовити, частини Центральної Європи на частину Східної Європи. За радянської влади сюди почали інтенсивно заселяти росіян і російськомовне населення.
З одного боку, так званий «золотий вересень» подарував українцям об’єднання з Великою Україною, але, з іншого боку, абсурд у тому, що цей процес відбувався за планом Сталіна і Кагановича. З ідеологічних міркувань на початку радянська влада проводила очевидну проукраїнську політику: українізували школи, університет, написи були тільки українською. Тобто нова влада намагалась скласти враження, що реалізує національну політику і українці Західної України дочекались справедливості. У цей період страждали заможні поляки і євреї, яких виселяли, конфіскували у них майно.
Насправді ж більшовицька влада проводила лише, так би мовити, вдавану «українізацію», наголосив у коментарі Радіо Свобода історик Василь Расевич. Адже НКВС закатувало тисячі українців ще перед приходом німецьких військ у Львів. За словами науковця, виставка дасть уявлення сучасникам про трагічний період у житті міста у 1939–1941 роках, про який не так часто говорять і доносять правду.
«Потрібно про ці події говорити правду, але у кожного правда своя, яка, на жаль, у нас поділяється за національною ознакою. Тобто кожен представник своєї нації висуває свою версію подій 1939–1941 років, вважає тільки її правильною, – зауважує Василь Расевич. – Тут є багато перетягувань і намагання представити свою націю найбільш постраждалою і переслідуваною. Стосовно 1939 року і до 30 червня 1941 року, то виняток становлять євреї, які вважають цей час певним затишшям перед геноцидом. Це були люди, які втекли з Польщі і врятувались тут від нацистського переслідування. Щодо українців, тут є чимало інтерпретацій. Важливим (період) 1939–1941 років є тим, щоб показати, якою була зовнішня доктрина Радянського Союзу, якою була національна політика в Радянському Союзі, як подавалася історія Радянським Союзом, зокрема, історія про «золотий вересень», про простягнену руку допомоги братам-українцям і білорусам на Заході, про приховану агресію проти Польщі».
Ініціатор виставки, науковець і радник польського посольства в Україні Ольга Гнатюк, розповіла, що українські та польські історики працювали з матеріалами українських, польських, американських архівів, оскільки хотіли подати різні точки зору, показати життя українців, поляків, євреїв у довоєнному Львові і те, як війна змінила долі трьох народів за принципом «поділяй і владарюй».
У Другу світову Львів втратив 80 відсотків корінного населення
Керівник представництва в Україні Американського об'єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу Мейлах Шейхет зазначає, що важливо правдиво і відкрито говорити про трагічні сторінки в історії трьох народів.
«Якраз така виставка і є важлива, щоб показати, як криваве 20-е століття потрапило до рук двох негідників, – каже він. – У своїй жорстокості конкурували дві жорстокості, починаючи від 1939 року. Знищено за два роки соціум, який творився віковічно тут в Галичині. Німецька окупація змінила тільки знаряддя знущання над людством, а все почалося з радянської окупації у 1939 році».
За даними істориків, протягом 1939–1945 років Львів втратив 80 відсотків корінного населення. Львівських євреїв знищив нацистський Голокост. Поляків депортував і багатьох замордував у в’язницях сталінський режим. Від радянського тоталітаризму постраждали тисячі українців, яких вивозили ешелонами у Сибір, вбивали в тюрмах, забирали на примусові роботи в Німеччину.
Виставку «Львів 1939–1941 років» планують представити і у Варшаві та Кракові, а також цю експозицію зможуть побачити мешканці східних областей України.
Друга світова війна розпочалася на галицькій землі у вересні 1939 року. У довоєнний час Львів був багатокультурним і багатоконфесійним містом.
Тоді тут мешкали понад 150 тисяч поляків, близько 100 тисяч євреїв і 50 тисяч українців. У 1939 році до Львова прибуло, за різними даними, від 30 до 40 тисяч єврейських біженців із центральної Польщі. Власне їхнє життя у місті до німецької окупації було більш-менш спокійним з огляду на Голокост.
«Господарювання» радянської влади виявився кривавим
21 місяць господарювала у Львові більшовицька влада, яка нищила не лише корінне населення, але й традиції та культуру. Радянська, німецька і знову радянська окупації перетворили західноукраїнські землі з, так би мовити, частини Центральної Європи на частину Східної Європи. За радянської влади сюди почали інтенсивно заселяти росіян і російськомовне населення.
З одного боку, так званий «золотий вересень» подарував українцям об’єднання з Великою Україною, але, з іншого боку, абсурд у тому, що цей процес відбувався за планом Сталіна і Кагановича. З ідеологічних міркувань на початку радянська влада проводила очевидну проукраїнську політику: українізували школи, університет, написи були тільки українською. Тобто нова влада намагалась скласти враження, що реалізує національну політику і українці Західної України дочекались справедливості. У цей період страждали заможні поляки і євреї, яких виселяли, конфіскували у них майно.
Насправді ж більшовицька влада проводила лише, так би мовити, вдавану «українізацію», наголосив у коментарі Радіо Свобода історик Василь Расевич. Адже НКВС закатувало тисячі українців ще перед приходом німецьких військ у Львів. За словами науковця, виставка дасть уявлення сучасникам про трагічний період у житті міста у 1939–1941 роках, про який не так часто говорять і доносять правду.
«Потрібно про ці події говорити правду, але у кожного правда своя, яка, на жаль, у нас поділяється за національною ознакою. Тобто кожен представник своєї нації висуває свою версію подій 1939–1941 років, вважає тільки її правильною, – зауважує Василь Расевич. – Тут є багато перетягувань і намагання представити свою націю найбільш постраждалою і переслідуваною. Стосовно 1939 року і до 30 червня 1941 року, то виняток становлять євреї, які вважають цей час певним затишшям перед геноцидом. Це були люди, які втекли з Польщі і врятувались тут від нацистського переслідування. Щодо українців, тут є чимало інтерпретацій. Важливим (період) 1939–1941 років є тим, щоб показати, якою була зовнішня доктрина Радянського Союзу, якою була національна політика в Радянському Союзі, як подавалася історія Радянським Союзом, зокрема, історія про «золотий вересень», про простягнену руку допомоги братам-українцям і білорусам на Заході, про приховану агресію проти Польщі».
Ініціатор виставки, науковець і радник польського посольства в Україні Ольга Гнатюк, розповіла, що українські та польські історики працювали з матеріалами українських, польських, американських архівів, оскільки хотіли подати різні точки зору, показати життя українців, поляків, євреїв у довоєнному Львові і те, як війна змінила долі трьох народів за принципом «поділяй і владарюй».
У Другу світову Львів втратив 80 відсотків корінного населення
Керівник представництва в Україні Американського об'єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу Мейлах Шейхет зазначає, що важливо правдиво і відкрито говорити про трагічні сторінки в історії трьох народів.
«Якраз така виставка і є важлива, щоб показати, як криваве 20-е століття потрапило до рук двох негідників, – каже він. – У своїй жорстокості конкурували дві жорстокості, починаючи від 1939 року. Знищено за два роки соціум, який творився віковічно тут в Галичині. Німецька окупація змінила тільки знаряддя знущання над людством, а все почалося з радянської окупації у 1939 році».
За даними істориків, протягом 1939–1945 років Львів втратив 80 відсотків корінного населення. Львівських євреїв знищив нацистський Голокост. Поляків депортував і багатьох замордував у в’язницях сталінський режим. Від радянського тоталітаризму постраждали тисячі українців, яких вивозили ешелонами у Сибір, вбивали в тюрмах, забирали на примусові роботи в Німеччину.
Виставку «Львів 1939–1941 років» планують представити і у Варшаві та Кракові, а також цю експозицію зможуть побачити мешканці східних областей України.
| 1 вересня 1939 року німецькі війська увійшли на територію Польщі. 17 вересня кордони Речі Посполитої перетнула Червона Армія, а 22 вересня вона вступила у Львів. 26–29 жовтня було проведено Народні збори Західної України, які звернулись з проханням приєднати територію Західної України до УРСР. Почались репресії проти української еліти, українських націоналістів, корінних українців не допускали до керівних посад. Совєтизацію проводили при цьому під гаслом українізації. Кінець радянської влади і початок німецької у 1941-му – це масове винищення НКВС українців. А Гестапо пізніше звинуватило в цих убивствах євреїв, й у місті відбулись погроми. |