Рим – За останні роки кількість іммігрантів в Італії сягнула 5 мільйонів осіб, що становить понад 7 відсотків від загального населення. Більшість із цих іноземців працюють легально, але виконують низькокваліфіковані роботи. Вони задіяні переважно у сфері обслуговування, соціальної опіки і на будівництві. Половина мігрантів заробляє щомісяця 800-1200 євро. Такий портрет італійської імміграції випливає з останнього звіту Інституту соціоекономічних досліджень CENSIS.
Статистична характеристика іммігранта все більше відображає негаразди соціально-економічного життя країни, зауважують дослідники феномену.
32 відсотки іноземців працюють нелегально і третина отримує зарплату менше 800 євро на місяць. Половина мігрантів має місце праці з тимчасовим контрактом і майже 25 відсотків працюють на постійній основі. Менше 5 відсотків задіяні у підприємництві, в інтелектуальній та інших спеціалізованих сферах.
Непроста інтеграція
Основне джерело пошуку роботи – інформація через друзів та знайомих. Значно рідше вдається знайти працю через агентства із працевлаштування, церковні осередки чи профспілки. Для переважної більшості іммігрантів виконувана робота не сприяє підвищенню їхнього соціального статусу. Лише п’ята частина із 16 тисяч опитаних людей заявила, що робота допомагає їм просуватися в кар’єрі і сприяє поліпшенню рівня життя.
Говорячи про труднощі тривалого перебування на чужині, частина людей, проживши тут в середньому 10 років, нарікає, що раніше італійська влада і суспільство були прихильнішими до мігрантів.
Щоб покращувати процес інтеграції, нещодавно у Римі іноземні журналісти з італійськими колегами створили телевізійний інтернет-проект «Нова імміграція». Його координатор, хорватська журналістка Саня Михалійнач зазначає: «Ідея створити веб-телебачення, яке висвітлює виключно імміграційну проблематику, виникла з метою повернути попередній імідж Італії – країни, яка приймає іноземців, і що не все так негативно, як інформують місцеві медіа. Ми не беремося вести якусь політичну чи інформаційну боротьбу. Ми боремося проти стереотипів і необізнаності».
Вихідці з України
Половина мігрантів – вихідці з європейських країн. Після румунів, албанців, марокканців і китайців, українці на Апеннінах є п’ятою найчисельнішою громадою. Офіційно їх понад 150 тисяч. Українська імміграція в Італії все ще має жіноче обличчя, оскільки представники жіночої статі становлять 85 відсотків від загальної кількості вихідців з України.
Останнім часом, хоч і повільно, але проявляються й інші тенденції. Дослідниця феномену, викладач Міланського університету Олена Герасименкo повідомила Радіо Свобода: «Протягом років завдяки візам для об’єднання родини на Апеннінах збільшилася присутність чоловіків із України. За офіційними даними, на 2003 рік цей показник сягав близько 14 відсотків, а на сьогодні він виріс до 20 відсотків. Також постійно більшає неповнолітніх громадян українського походження».
Спільнота українців відома в Італії як така, що не створює проблем місцевій владі, а її представники легко знаходять місце в італійському суспільстві. Про це минулого тижня зауважив навіть голова палати депутатів італійського парламенту Джанфранко Фіні під час зустрічі з українським спікером Володимиром Литвином на Кіпрі в рамках Європейської конференції керівників парламентів. Як додав пан Фіні, українська громада може бути посередником у питаннях поглиблення українсько-італійських відносин.
32 відсотки іноземців працюють нелегально і третина отримує зарплату менше 800 євро на місяць. Половина мігрантів має місце праці з тимчасовим контрактом і майже 25 відсотків працюють на постійній основі. Менше 5 відсотків задіяні у підприємництві, в інтелектуальній та інших спеціалізованих сферах.
Непроста інтеграція
Основне джерело пошуку роботи – інформація через друзів та знайомих. Значно рідше вдається знайти працю через агентства із працевлаштування, церковні осередки чи профспілки. Для переважної більшості іммігрантів виконувана робота не сприяє підвищенню їхнього соціального статусу. Лише п’ята частина із 16 тисяч опитаних людей заявила, що робота допомагає їм просуватися в кар’єрі і сприяє поліпшенню рівня життя.
Говорячи про труднощі тривалого перебування на чужині, частина людей, проживши тут в середньому 10 років, нарікає, що раніше італійська влада і суспільство були прихильнішими до мігрантів.
Щоб покращувати процес інтеграції, нещодавно у Римі іноземні журналісти з італійськими колегами створили телевізійний інтернет-проект «Нова імміграція». Його координатор, хорватська журналістка Саня Михалійнач зазначає: «Ідея створити веб-телебачення, яке висвітлює виключно імміграційну проблематику, виникла з метою повернути попередній імідж Італії – країни, яка приймає іноземців, і що не все так негативно, як інформують місцеві медіа. Ми не беремося вести якусь політичну чи інформаційну боротьбу. Ми боремося проти стереотипів і необізнаності».
Вихідці з України
Половина мігрантів – вихідці з європейських країн. Після румунів, албанців, марокканців і китайців, українці на Апеннінах є п’ятою найчисельнішою громадою. Офіційно їх понад 150 тисяч. Українська імміграція в Італії все ще має жіноче обличчя, оскільки представники жіночої статі становлять 85 відсотків від загальної кількості вихідців з України.
Останнім часом, хоч і повільно, але проявляються й інші тенденції. Дослідниця феномену, викладач Міланського університету Олена Герасименкo повідомила Радіо Свобода: «Протягом років завдяки візам для об’єднання родини на Апеннінах збільшилася присутність чоловіків із України. За офіційними даними, на 2003 рік цей показник сягав близько 14 відсотків, а на сьогодні він виріс до 20 відсотків. Також постійно більшає неповнолітніх громадян українського походження».
Спільнота українців відома в Італії як така, що не створює проблем місцевій владі, а її представники легко знаходять місце в італійському суспільстві. Про це минулого тижня зауважив навіть голова палати депутатів італійського парламенту Джанфранко Фіні під час зустрічі з українським спікером Володимиром Литвином на Кіпрі в рамках Європейської конференції керівників парламентів. Як додав пан Фіні, українська громада може бути посередником у питаннях поглиблення українсько-італійських відносин.