Прага – Російські лідери часто наполягають на тому, що Росія має «сферу особливих інтересів» у країнах колишнього Радянського Союзу. Захист російських громадян у Південній Осетії був офіційною причиною вторгнення Росії до Грузії два роки тому. Але нині Росія не поспішає захищати інтереси своїх громадян у Киргизстані, де триває етнічне насильство, яке спрямоване проти узбеків, але створює небезпеку для всіх народів, що населяють цю центральноазійську країну. Чому Росія зволікає тепер із захистом своїх «співвітчизників»?
Зі спалахом етнічного насильства в Киргизстані тимчасова влада в Бішкеку звернулася до Росії за допомогою, бо зупинити його самостійно киргизька влада була неспроможна. Але Москва не поспішає на допомогу. Президент Дмитро Медведєв виключив можливість односторонньої інтервенції, заявивши, що потрібна участь Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), котра, крім Росії, включає Вірменію, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан.
Західні країни закликають до припинення насильства, але також не поспішають надавати допомогу в надісланні миротворців.
На думку російського оглядача, редактора журналу «Росія в глобальній політиці», Федора Лук’янова, ситуація в Киргизстані створює для Кремля одночасно і можливість, і виклик. «Фактично, визнається, що ніхто інший не може стабілізувати Киргизстан. Для Росії це серйозне випробування. Ми хотіли мати відповідальність і вплив. Гаразд, прошу дуже», – зауважує російський оглядач.
Але втрутитись у конфлікт, який уже забрав життя майже 200 осіб і загрожує у будь-який момент перекинутися на сусідні країни, є складним рішенням для Росії.
Якщо грузинська операція, що тривала практично тиждень, посилала сигнал про те, що Росія готова втрутитися у справи за кордоном, то нинішня ситуація демонструє обмеження російських сил.
Дуже багато «але» затягують рішення Росії
Як пояснює Пол Квін-Джадж, директор центральноазійських програм Міжнародної кризової групи, російські війська не мають досвіду такого роду операцій, бо їхній досвід базується на подіях дворічної давності в Грузії. «Це конфлікт, який не має кордонів, без військової форми. Можна собі уявити, як російський генерал може на це відреагувати – короткою і грубою атакою», – зауважив Квін-Джадж.
Віктор Літовкін, московський військовий аналітик, в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що, навіть об’єднавши зусилля з іншими країнами військового союзу ОДКБ, Росія не буде готова до проведення тривалих і затратних миротворчих операцій.
«Можливості миротворчих сил ОДКБ набагато менші, ніж сили НАТО, які зараз розташовані в Афганістані. І відомо, що і НАТО не вдається зробити там усе, що вони б хотіли», – говорить російський оглядач.
Ще однією проблемою, на думку експертів, залишається ставлення до конфлікту сусідніх держав, адже втрутившись у нього, Росія ризикує виступити на боці когось одного зі своїх союзників і створити небезпечний прецедент.
Західні країни закликають до припинення насильства, але також не поспішають надавати допомогу в надісланні миротворців.
На думку російського оглядача, редактора журналу «Росія в глобальній політиці», Федора Лук’янова, ситуація в Киргизстані створює для Кремля одночасно і можливість, і виклик. «Фактично, визнається, що ніхто інший не може стабілізувати Киргизстан. Для Росії це серйозне випробування. Ми хотіли мати відповідальність і вплив. Гаразд, прошу дуже», – зауважує російський оглядач.
Але втрутитись у конфлікт, який уже забрав життя майже 200 осіб і загрожує у будь-який момент перекинутися на сусідні країни, є складним рішенням для Росії.
Якщо грузинська операція, що тривала практично тиждень, посилала сигнал про те, що Росія готова втрутитися у справи за кордоном, то нинішня ситуація демонструє обмеження російських сил.
Дуже багато «але» затягують рішення Росії
Як пояснює Пол Квін-Джадж, директор центральноазійських програм Міжнародної кризової групи, російські війська не мають досвіду такого роду операцій, бо їхній досвід базується на подіях дворічної давності в Грузії. «Це конфлікт, який не має кордонів, без військової форми. Можна собі уявити, як російський генерал може на це відреагувати – короткою і грубою атакою», – зауважив Квін-Джадж.
Віктор Літовкін, московський військовий аналітик, в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що, навіть об’єднавши зусилля з іншими країнами військового союзу ОДКБ, Росія не буде готова до проведення тривалих і затратних миротворчих операцій.
«Можливості миротворчих сил ОДКБ набагато менші, ніж сили НАТО, які зараз розташовані в Афганістані. І відомо, що і НАТО не вдається зробити там усе, що вони б хотіли», – говорить російський оглядач.
Ще однією проблемою, на думку експертів, залишається ставлення до конфлікту сусідніх держав, адже втрутившись у нього, Росія ризикує виступити на боці когось одного зі своїх союзників і створити небезпечний прецедент.