Київ – 15 червня не стало видатного українського кінорежисера Юрія Іллєнка. Митець страждав на невиліковну хворобу, останній свій час перебував у селі Прохорівна на Черкащині. Його творчість, тривалий час заборонена в Радянському Союзі, була, однак, широко відомою у всьому світі.
Юрія Іллєнка знали не тільки як видатного режисера, а й як талановитого кінооператора та сценариста. Операторська робота у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» принесла йому світове визнання. Однак митець ніколи не зупинявся на досягнутому.
Український кіноактор Іван Гаврилюк говорить, що режисерські роботи Юрія Іллєнка, серед яких «Криниця для спраглих» та «Білий птах з чорною ознакою», підняли український кінорух на світовий рівень.
«Юра був дуже непростою людиною, складною людиною із дуже твердим характером, – згадує актор. – Я думаю, він зробив більше від усіх в українському кіно, якщо не брати Олександра Петровича Довженка і Сергія Йосиповича Параджанова. Це була Постать. Порівняти з кимось неможливо».
Свій серед чужих
Фільми Іллєнка зазнавали всіляких утисків у СРСР, однак ставали всесвітньо відомими завдяки міжнародним кінофестивалям, де вони виборювали призові місця.
Коли режисера з фільмом «Вечір на Івана Купала» запрошували на фестиваль у Венецію, міністр культури Радянського Союзу стверджував, що такого фільму не існує, а вже згаданий «Білий птах з чорною ознакою» можна було побачити в Токіо, Монреалі, Нью-Йорку, Парижі, Тегерані, але тільки не в УРСР.
За часів незалежності Юрій Іллєнко створив кіностудію «Фест-Земля», де було знято перший в Україні фільм не на державні кошти. Це була екранізація оповідань Параджанова «Лебедине озеро. Зона», яка виборола два призи Каннського кінофестивалю.
Творець нової мови кіно
Екс-голова держслужби кінематографії Анна Чміль вважає смерть Юрія Іллєнка особистою втратою.
«Це втрата людини, яка слугувала мені опертям у моїх життєвих цілях, яка слугувала мені опертям у моїх особистих критеріях, я вже не кажу про художню творчість, – розповідає вона. – Коли його критикували за «Молитву за гетьмана Мазепу», дуже багато людей не зрозуміли, що сьогодні є цей фільм. Це фільм-передбачення того, що відбувається сьогодні в екранній культурі, передбачення, пов’язане із тим, що на перший план виходить образ, нова кіномова, яка матеріалізується на образному рівні».
Окрім творчості, Юрій Іллєнко займався політикою – балотувався у парламент від Всеукраїнського об’єднання «Свобода», – а також педагогічною діяльністю – завідував кафедрою в Київському національному університеті імені Івана Карпенка-Карого та написав перший український підручник із кінорежисури – монографію «Парадигма кіно».
Прощання з класиком відбудеться вранці 18 червня у київському Будинку вчителя на вулиці Володимирській, панахида – об 11-й у Володимирському соборі.
Анастасія Москвичова