Брюссель – Перші сто днів Віктора Януковича на посаді Президента України – це, насамперед, погана з професійної точки зору «газово-севастопольська» угода. Крім цього, у діяльності нинішнього лідера є багато незрозумілого й невизначеного. Так прокоментував у розмові з Радіо Свобода досягнення й хиби перших ста днів президентства Віктора Януковича відомий політичний аналітик із Європейського центру політичних досліджень Майкл Емерсон.
– Отже, що стало найпомітнішим за 100 днів керування Україною Президента Віктора Януковича?
– Бачення того, що відбувається в Україні у мене обмежене. Звичайно, послідовність перших візитів Януковича – спочатку до Брюсселя, а потім до Москви – привернули чимало уваги. Особливо те, що брюссельські зустрічі були дуже бідні на результати. Тим часом, візит до Москви приніс швидку угоду щодо зменшення ціни на газ та перебування російської бази у Севастополі. Як на мій погляд, ця «газово-севастопольська» домовленість, із професійного погляду, була дуже поганою. Не кажучи вже про політичний бік цієї справи. Янукович цим лише хотів забезпечити пряме надходження до бюджету від оренди військової бази, взамін на дивне скорочення ціни на газ, переваги якого зовсім не зрозумілі. Як на мене, для України це була дуже сумнівна, недбало обґрунтована угода.
– Президент України вкотре декларує, що євроінтеграція залишається його головним пріоритетом. У той же час всі його дії свідчать про те, що його погляд насамперед спрямований на схід, а не на захід...
– Саме так. Хоча тут багато незрозумілого. Водночас, на мою думку, тристоронній консорціум (за участю ЄС, України та Росії) з оновлення української газотранспортної мережі – це добра ідея, і нині на цю тему з Києвом ведуться консультації. Це був би позитивний вихід, бо така конструкція може стати основою для нового кроку в стосунках між Євросоюзом, Україною та Росією.
– Чи помітні в українсько-європейських стосунках якісь нові віяння? Та чи стануть реальністю хоч деякі з ініціатив попереднього Президента України? Маю на увазі безвізовий режим чи зону вільної торгівлі між ЄС та Україною?
– Попри переговори щодо газотранспортної системи, це дві найважливіші речі. Перша – перспектива безвізового режиму. Для прогресу в цьому напрямку двері відчинені, і деякі досягнення вже помітні. Друга – це зона вільної торгівлі, переговори з якої нині ведуться і мали б завершитися успішно.
– Нинішній український лідер хоче, щоб Україна залишалася позаблоковою і запропонував взагалі виключити вступ до НАТО з пріоритетів зовнішньої та безпекової політики держави. Як Ви оцінюєте такий крок?
– Це можна вважати позитивним тільки у контексті покращення відносин України з Росією. Поки що ми не знаємо, як це впливатиме на рівновагу в справах між об’єднаною Європою та Росією.
– Бачення того, що відбувається в Україні у мене обмежене. Звичайно, послідовність перших візитів Януковича – спочатку до Брюсселя, а потім до Москви – привернули чимало уваги. Особливо те, що брюссельські зустрічі були дуже бідні на результати. Тим часом, візит до Москви приніс швидку угоду щодо зменшення ціни на газ та перебування російської бази у Севастополі. Як на мій погляд, ця «газово-севастопольська» домовленість, із професійного погляду, була дуже поганою. Не кажучи вже про політичний бік цієї справи. Янукович цим лише хотів забезпечити пряме надходження до бюджету від оренди військової бази, взамін на дивне скорочення ціни на газ, переваги якого зовсім не зрозумілі. Як на мене, для України це була дуже сумнівна, недбало обґрунтована угода.
– Президент України вкотре декларує, що євроінтеграція залишається його головним пріоритетом. У той же час всі його дії свідчать про те, що його погляд насамперед спрямований на схід, а не на захід...
– Саме так. Хоча тут багато незрозумілого. Водночас, на мою думку, тристоронній консорціум (за участю ЄС, України та Росії) з оновлення української газотранспортної мережі – це добра ідея, і нині на цю тему з Києвом ведуться консультації. Це був би позитивний вихід, бо така конструкція може стати основою для нового кроку в стосунках між Євросоюзом, Україною та Росією.
– Чи помітні в українсько-європейських стосунках якісь нові віяння? Та чи стануть реальністю хоч деякі з ініціатив попереднього Президента України? Маю на увазі безвізовий режим чи зону вільної торгівлі між ЄС та Україною?
– Попри переговори щодо газотранспортної системи, це дві найважливіші речі. Перша – перспектива безвізового режиму. Для прогресу в цьому напрямку двері відчинені, і деякі досягнення вже помітні. Друга – це зона вільної торгівлі, переговори з якої нині ведуться і мали б завершитися успішно.
– Нинішній український лідер хоче, щоб Україна залишалася позаблоковою і запропонував взагалі виключити вступ до НАТО з пріоритетів зовнішньої та безпекової політики держави. Як Ви оцінюєте такий крок?
– Це можна вважати позитивним тільки у контексті покращення відносин України з Росією. Поки що ми не знаємо, як це впливатиме на рівновагу в справах між об’єднаною Європою та Росією.