Рим – Католицька церква переживає нелегкі часи. Через численні скандали довкола сексуальних домагань та розбіжності у самій Церкві нинішній рік в історії Ватикану деякі оглядачі називають жахливим, а п’ять років понтифікату Бенедикта XVI майже провальними. Як наслідок в Італії престиж Церкви і Папи Римського падає, що засвідчило останнє соціологічне дослідження.
Минулої неділі 200 тисяч паломників зібралися на площі Святого Петра саме з метою, щоб висловити підтримку і солідарність главі Святого престолу Бенедикту XVI. Юрба людей дуже розчулила Папу, розповів для Радіо Ватикан президент Єпископської конференції Італії, кардинал Анджело Баньяско.
«Солідарність паломників підсилила усвідомлення того, що це Церква для всіх людей. Особливо в Італії помітна близькість, симпатія і вдячність Святішому отцю. У нас є така благодать мати резиденцію Святого Петра саме в Італії, і в серці наших людей це є додатковий мотив для подальшого сповідування віри», – зауважив кардинал Баньяско.
Наслідки педофілії
З іншого боку, як констатують соціологи, довіра до Католицької церкви і до Папи Ратцінґера помітно впала упродовж останнього року. Лише для 47 відсотків італійців Церква залишається поважною інституцією. Ці дані оприлюднив Інститут політичних та соціальних досліджень Demos. Рівень довіри до Церкви знизився на 3 пункти, а популярність та авторитет Папи Римського – на 7 пунктів. Поступове падіння інтересу в італійському суспільстві триває від 2005 року, відколи тягар відповідальності за католицький світ ліг на плечі Бенедикта XVI.
За висновками директора Інституту Demos Ільво Діаманті, найбільш негативно на авторитет Католицької церкви вплинули факти статевої наруги над неповнолітніми, до яких були залучені церковні чиновники різних рангів у різних країнах.
За опитуванням, більшість італійців (62 відсотки) вважають неприйнятною реакцію Церкви на випадки педофілії. Занадто довго замовчувалися брутальні епізоди, запізно почали вживати відповідні заходи та вибачатися перед жертвами, як це зробив Папа Римський.
Скандали сексуальних домагань так сильно уразили Церкву ще й тому, що вона сама на сьогодні є слабкою та розділеною, ніж будь-коли, зокрема її консервативне крило. Не всі у Ватикані погоджуються з тим, що Бенедикт XVI відновив діалог зі священиками-лефевристами, які відкололися від Римо-католицької церкви. У відповідь Святий престол не отримав від цих традиціоналістів ніяких поступок, зокрема визнання рішень Другого Ватиканського собору.
Целібат не вічний?
Про падіння престижу католицьких інституцій свідчить і те, що в Італії духовні семінарії напівпорожні, а в парафіях присутність священиків-іноземців із третіх країн дедалі більш помітна. Тут, на думку соціологів, проблема полягає у дуже прискіпливих і суворих вимогах до місії священика, наприклад целібат римо-католицького духовенства.
За опитуванням, дві третини італійців і понад половина католиків-практикантів погоджуються з тим, щоб священикам дозволили одружуватись. Консерватор Папа Ратцінґер міцно тримається за целібат, так як уникає інших реформ у Церкві.
Святіший отець під час недільної проповіді наголосив, що «справжнім ворогом, якого слід боятися і потрібно боротися, є гріх, духовне зло, яке часом, на жаль, заражує і членів Церкви». А ще раніше у португальській Фатимі понтифік висловився більш конкретно, сказавши, що страждання Церкви походять не від зовнішніх ворогів, а і зсередини самої Церкви. Тож Папа Римський добре усвідомлює, що нині Римо-католицька церква має рятувати саму себе.
«Солідарність паломників підсилила усвідомлення того, що це Церква для всіх людей. Особливо в Італії помітна близькість, симпатія і вдячність Святішому отцю. У нас є така благодать мати резиденцію Святого Петра саме в Італії, і в серці наших людей це є додатковий мотив для подальшого сповідування віри», – зауважив кардинал Баньяско.
Наслідки педофілії
З іншого боку, як констатують соціологи, довіра до Католицької церкви і до Папи Ратцінґера помітно впала упродовж останнього року. Лише для 47 відсотків італійців Церква залишається поважною інституцією. Ці дані оприлюднив Інститут політичних та соціальних досліджень Demos. Рівень довіри до Церкви знизився на 3 пункти, а популярність та авторитет Папи Римського – на 7 пунктів. Поступове падіння інтересу в італійському суспільстві триває від 2005 року, відколи тягар відповідальності за католицький світ ліг на плечі Бенедикта XVI.
За висновками директора Інституту Demos Ільво Діаманті, найбільш негативно на авторитет Католицької церкви вплинули факти статевої наруги над неповнолітніми, до яких були залучені церковні чиновники різних рангів у різних країнах.
За опитуванням, більшість італійців (62 відсотки) вважають неприйнятною реакцію Церкви на випадки педофілії. Занадто довго замовчувалися брутальні епізоди, запізно почали вживати відповідні заходи та вибачатися перед жертвами, як це зробив Папа Римський.
Скандали сексуальних домагань так сильно уразили Церкву ще й тому, що вона сама на сьогодні є слабкою та розділеною, ніж будь-коли, зокрема її консервативне крило. Не всі у Ватикані погоджуються з тим, що Бенедикт XVI відновив діалог зі священиками-лефевристами, які відкололися від Римо-католицької церкви. У відповідь Святий престол не отримав від цих традиціоналістів ніяких поступок, зокрема визнання рішень Другого Ватиканського собору.
Целібат не вічний?
Про падіння престижу католицьких інституцій свідчить і те, що в Італії духовні семінарії напівпорожні, а в парафіях присутність священиків-іноземців із третіх країн дедалі більш помітна. Тут, на думку соціологів, проблема полягає у дуже прискіпливих і суворих вимогах до місії священика, наприклад целібат римо-католицького духовенства.
За опитуванням, дві третини італійців і понад половина католиків-практикантів погоджуються з тим, щоб священикам дозволили одружуватись. Консерватор Папа Ратцінґер міцно тримається за целібат, так як уникає інших реформ у Церкві.
Святіший отець під час недільної проповіді наголосив, що «справжнім ворогом, якого слід боятися і потрібно боротися, є гріх, духовне зло, яке часом, на жаль, заражує і членів Церкви». А ще раніше у португальській Фатимі понтифік висловився більш конкретно, сказавши, що страждання Церкви походять не від зовнішніх ворогів, а і зсередини самої Церкви. Тож Папа Римський добре усвідомлює, що нині Римо-католицька церква має рятувати саму себе.