Українське зовнішньополітичне відомство продемонструвало цього тижня майже сенсаційну оперативність. Можливо, вперше за час президентства Віктора Януковича дипломатія незалежної держави була на висоті.
Маю на увазі блискавичну реакцію МЗС на приватну поїздку Юлії Тимошенко у четвер до Німеччини, де цього дня вручали престижну премію польському голові уряду Дональду Туску. Я так розумію, що прем’єр Польщі особисто запросив свою колишню колегу. На відміну від деяких українських політиків, з Туском у «політичної вдови» (за визначенням Віктора Андрійовича) склалося. Ну так вийшло!
Того ж дня, у четвер, ще не встигла Тимошенко вилетіти до Києва, як МЗС без зайвої дипломатії (як на мене – навіть дещо істерично і з елементами відвертої паніки) виступило з заявою для преси щодо приватної поїздки приватної особи до дружньої Німеччини. Головне дипломатичне відомство спростувало повідомлення про зустрічі Тимошенко, які відбулися в рамках нагородження Туска. Мовляв, все це брехня, бо, графік тієї ж канцлерки Меркель був такий насичений, що ні про яку розмову з якоюсь там Тимошенко не могло бути й мови. Враження, що графік пані Меркель складають у Києві. Точніше – в тому ж таки МЗС.
При цьому МЗС не назвало жодної офіційної особи з німецького боку, яка б підтвердила цю інформацію. Натомість – «німецька сторона здивована характером повідомлення, поширеного прес-службою лідера ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко, про її зустріч із федеральним канцлером Німеччини Анґелою Меркель...». Хто конкретно криється за «німецькою стороною»? І чого це в Києві виступають від імені суверенної європейської держави? Загалом, мені це дуже нагадало стиль заяв МЗС СРСР, коли якась західна країна приймала чи нагороджувала чергового радянського дисидента. Один до одного! Ну якийсь 1975-ий рік!
Ввечері з’явилася інформація УНІАН, в якій чорним по білому мовилося: Меркель таки зустрічалася з Тимошенко. Ба більше, вони (який жах!!!) навіть розмовляли. І підтвердила це офіційна особа з німецького боку!
«Правдивий» МЗС виглядав смішно, але вибачення й досі ви не знайдете.
Втім, зустрічалася чи не зустрічалася Тимошенко з Меркель, говорили вони про «досягнення» Януковича, про погану погоду, а чи взагалі мовчали – справа, як на мене, десята у цьому випадку.
Більше цікавить і турбує інше: а чому це МЗС країни (вже некомуністичної!!!) займається приватними поїздками громадян своєї країни за кордон? З якого часу шпигує за кожним їхнім кроком? А може, Тимошенко має узгоджувати з МЗС свої поїздки і зустрічі? А потім ще й звіти писати «куди треба»? І що це за заяви? Чому досі МЗС України мовчить, приміром, із приводу практично здачі національних інтересів України чужій державі? Чому мовчить МЗС, коли до Криму знову офіційно повертаються російські шпигуни? Виходить, Тимошенко для Януковича – більша загроза?
Майже істерична заява МЗС із приводу поїздки і зустрічей Тимошенко у Німеччині, не виключаю, з’явилася з елементарної причини: від заздрощів! Бо, припускаю, українських дипломатів на нагородження Туска ніхто не запросив. Ну, забули! А цю, вибачте, «з косою» запросили. «Ваабщє, панімаєш, абнаглєлі!». А може, це помста лише прем’єрові Туску? Як, мовляв, рука піднялася написати запрошення...
Для мене криклива й елементарно некоректна заява МЗС – ще й свідчення того, що головна влада на Банковій дуже боїться Тимошенко. Панічно боїться її поїздок за кордон, де західні партнери можуть почути правду про Україну.
Перед тим, як опублікувати цей блог, зателефонував дипломатові з багаторічним стажем. «Таку заяву МЗС могло розповсюдити тільки під серйозним тиском щонайменше уряду. Враховуючи нинішню ситуацію, цей тиск міг іти й від найближчого оточення керівника держави...», – сказав дипломат.
Цікаво, хто в оточенні президента найбільше не любить Тимошенко? Здогадайтеся з трьох разів...
P.S. За повідомленнями, невдовзі Юлія Тимошенко має намір відвідати Брюссель і Варшаву. У польській столиці, кажуть, буде сама Гілларі Клінтон. Цікаво, чи вже готують у МЗС спростування про те, що зустріч Клінтон-Тимошенко не відбулася, попри твердження прес-служби БЮТ?