Київ – Переговори щодо створення газотранспортного консорціуму з Росією за участю ЄС розпочалися. Проте, на думку експертів, наразі інтерес до цього консорціуму почали втрачати і Москва, і Брюссель. Інформація ж щодо перспектив об’єднання російського «Газпрому» та «Нафтогазу України», яка лунає від українських чиновників, виглядає суперечливою.
Віктор Янукович згоден на об’єднання «Нафтогазу» та «Газпрому», але на умовах 50 на 50 – так український Президент прокоментував російському радіо «Ехо Москви» пропозицію російського прем’єра Володимира Путіна, яку той озвучив нещодавно.
А керівник українського уряду Микола Азаров звертав увагу, що до цього часу Росія так і не конкретизувала пропозицію Путіна. Проте відразу після цього на офіційному сайті «Газпрому» з’явилася інформація, що керівник російського монополіста Олексій Міллер та український міністр ПЕК Юрій Бойко вже й обговорили перспективи об’єднання «Газпрому» та «Нафтогазу».
Багато експертів не сприймає серйозно пропозицію Володимира Путіна. На думку російського політолога Станіслава Белковського, це була просто «пропагандистська акція».
«Це було необхідно для того, щоб підтримати курс акцій «Газпрому» та відволікти суспільну увагу від песимістичних результатів діяльності у 2009 році. До того ж економічна еліта, близька до Партії регіонів, не прагне до об’єднання, оскільки хоче контролювати діяльність «Нафтогазу» та всі сторони бізнесу цієї компанії сама», – вважає він.
До початку липня українська сторона планує завершити переговори щодо модернізації української газотранспортної системи за участю Росії та Європейського Союзу. Як повідомив Микола Азаров, переговори почалися і з росіянами, і з європейцями. Насамперед має йтися про заміну труб та створення газоперекачувальних компресорних станцій.
Українська ГТС перестає бути цікавою?
Сьогодні Росія уже не так зацікавлена у створенні газотранспортного консорціуму, як кілька років тому, оскільки вона ставить на перше місце нові газопровідні проекти – Північний та Південний потоки, каже Радіо Свобода президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук.
Разом із тим експерт переконаний: «Попри заяви багатьох песимістів, Північний та Південний потоки не можуть виключити Україну. Питання тільки у тому, наскільки прибутково буде завантажена українська ГТС. Зараз іде певний шантаж, і російська сторона намагається найбільш вигідно для себе отримати під контроль українську газотранспортну систему».
Газотранспортний консорціум за участі трьох, на думку Олександра Тодійчука, може бути оптимальним рішенням – проте лише у випадку відкритої модернізації «Нафтогазу», а також якщо Європейський Союз матиме гарантії прозорої роботи і української, і російської сторін.
Утім, на думку Станіслава Белковського, зараз Росія усі ставки робить на Північний та Південний потоки. А на участь у консорціумі вона може погодитися за певних умов.
Російську сторону наразі цікавить володіння українською ГТС, а українська сторона на це навряд чи погодиться, наголошує Белковський. До того ж він звертає увагу: «Великих потреб у збільшенні потужності української ГТС немає ні для Росії, ні для Європи. Європа все більше орієнтується на інші, альтернативні російським джерела постачання газу: це і зріджений газ з Алжиру та Катару, це і «Набукко», який так чи інакше буде будуватися. Сім років тому така потреба була, оскільки ситуація на газовому ринку була принципово іншою».
Зважаючи на це, підсумовує російський експерт, переговори щодо створення консорціуму будуть затяжними.
Зустріч українського та російського Президентів має відбутися наступного тижня. Проте, як заявляв віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв під час звіту у парламенті, цього разу голови держав не обговорюватимуть енергетичних питань.
А керівник українського уряду Микола Азаров звертав увагу, що до цього часу Росія так і не конкретизувала пропозицію Путіна. Проте відразу після цього на офіційному сайті «Газпрому» з’явилася інформація, що керівник російського монополіста Олексій Міллер та український міністр ПЕК Юрій Бойко вже й обговорили перспективи об’єднання «Газпрому» та «Нафтогазу».
Багато експертів не сприймає серйозно пропозицію Володимира Путіна. На думку російського політолога Станіслава Белковського, це була просто «пропагандистська акція».
«Це було необхідно для того, щоб підтримати курс акцій «Газпрому» та відволікти суспільну увагу від песимістичних результатів діяльності у 2009 році. До того ж економічна еліта, близька до Партії регіонів, не прагне до об’єднання, оскільки хоче контролювати діяльність «Нафтогазу» та всі сторони бізнесу цієї компанії сама», – вважає він.
До початку липня українська сторона планує завершити переговори щодо модернізації української газотранспортної системи за участю Росії та Європейського Союзу. Як повідомив Микола Азаров, переговори почалися і з росіянами, і з європейцями. Насамперед має йтися про заміну труб та створення газоперекачувальних компресорних станцій.
Українська ГТС перестає бути цікавою?
Сьогодні Росія уже не так зацікавлена у створенні газотранспортного консорціуму, як кілька років тому, оскільки вона ставить на перше місце нові газопровідні проекти – Північний та Південний потоки, каже Радіо Свобода президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук.
Разом із тим експерт переконаний: «Попри заяви багатьох песимістів, Північний та Південний потоки не можуть виключити Україну. Питання тільки у тому, наскільки прибутково буде завантажена українська ГТС. Зараз іде певний шантаж, і російська сторона намагається найбільш вигідно для себе отримати під контроль українську газотранспортну систему».
Газотранспортний консорціум за участі трьох, на думку Олександра Тодійчука, може бути оптимальним рішенням – проте лише у випадку відкритої модернізації «Нафтогазу», а також якщо Європейський Союз матиме гарантії прозорої роботи і української, і російської сторін.
Утім, на думку Станіслава Белковського, зараз Росія усі ставки робить на Північний та Південний потоки. А на участь у консорціумі вона може погодитися за певних умов.
Російську сторону наразі цікавить володіння українською ГТС, а українська сторона на це навряд чи погодиться, наголошує Белковський. До того ж він звертає увагу: «Великих потреб у збільшенні потужності української ГТС немає ні для Росії, ні для Європи. Європа все більше орієнтується на інші, альтернативні російським джерела постачання газу: це і зріджений газ з Алжиру та Катару, це і «Набукко», який так чи інакше буде будуватися. Сім років тому така потреба була, оскільки ситуація на газовому ринку була принципово іншою».
Зважаючи на це, підсумовує російський експерт, переговори щодо створення консорціуму будуть затяжними.
Зустріч українського та російського Президентів має відбутися наступного тижня. Проте, як заявляв віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв під час звіту у парламенті, цього разу голови держав не обговорюватимуть енергетичних питань.