Варшава – У зв’язку з несподіваним польсько-російським зближенням у Польщі активно обговорюють перспективи її східної політики, зокрема й щодо України. Центр східних досліджень у Варшаві – це державна установа, що здійснює експертну оцінку ситуації в Східній Європі, готує рекомендації для польських урядовців. Радіо Свобода попросило віце-директора Центру Катажини Пелчинської-Наленч прокоментувати нинішній стан польсько-російських відносин та їхню перспективу.
– У Польщі тепер багато говорять про зближення з Росією. Чи це означає, що Варшава готова приєднатися до так званої європейської прагматичної політики щодо Росії?
– Це фундаментальне запитання, на яке ми в Польщі ще не відповіли. Проте ми усвідомлюємо, що саме така течія домінує в Європі, течія, яка, в принципі, сприймає суть політичної авторитарної системи Росії та її неоімперські амбіції на пострадянських територіях. Є тиск не тільки з боку Росії, але й з боку Європи, щоб саме такий напрямок думання прийняла і Польща. Це було б дуже комфортним для багатьох європейських гравців.
– Чи зближення Польщі та Росії означає, що Польща готова сприйняти нинішню систему влади в Росії і її політику в регіоні, зокрема щодо України?
– У польських інтересах добрі стосунки з Росією. Але ми не повинні заплатити за ці добрі відносини нашою активністю у Східній Європі. Ця активність мала б полягати у притягуванні країн Східної Європи до ЄС і в популяризації у цих країнах політичних та економічних стандартів наближених до тих, що є в об’єднаній Європі. Але така польська політика має якісь шанси, якщо зустрічається з розумінням та зацікавленістю країн Східної Європи.
– Уявімо, що польська східна політика, наприклад, після президентських виборів, радикально змінюється, стає з так званої романтичної прагматичною. Чи, на Вашу думку, це відповідає стратегічним польським інтересам?
– По-перше, я хотіла б розвіяти міф, що активна польська політика щодо України і Білорусі та в цілому щодо Східної Європи – романтична. Те місце у Європі, в якому ми перебуваємо, місце, яке дає нам безпосередній кордон із Україною та Білоруссю, а також із Калінінградською областю, вказує на абсолютний прагматизм зацікавленості у цьому регіоні. З точки зору польських інтересів цілком прагматично цікавитися цим регіоном. Зближення з Росією не повинно спричинити занедбання активної політики щодо Східної Європи. Проте, зважаючи на тиск із боку ЄС та на проросійську політику в Україні, така позиція Польщі буде для неї набагато важчою, вимагатиме великої політичної еквілібристики і впертості, впевненості в тому, що це наша стратегічна справа. Потрібна буде впевненість у тому, що ми готові здійснювати цю справу навіть за дуже несприятливих обставин, навіть ризикуючи втратити те, що для нас є дуже цінним – зближення з Росією.
– Чи зближення Польщі з Росією створює якісь загрози для польсько-українських стосунків?
– Не треба однозначно стереотипно ставитися до польсько-російського зближення, як до чогось, що перекреслює польську активність в Україні чи в Білорусі. Важко ці справи погодити, але в принципі вони не суперечать одна одній. Є такий стереотипний підхід: якщо з Росією, то вже не з Україною – він безпідставний. Хоча така спокуса існує. Сподіваюся, що Польща зуміє прийняти цей виклик, поєднувати ці речі і не піддатися спокусі легкої східної політики.
– Це фундаментальне запитання, на яке ми в Польщі ще не відповіли. Проте ми усвідомлюємо, що саме така течія домінує в Європі, течія, яка, в принципі, сприймає суть політичної авторитарної системи Росії та її неоімперські амбіції на пострадянських територіях. Є тиск не тільки з боку Росії, але й з боку Європи, щоб саме такий напрямок думання прийняла і Польща. Це було б дуже комфортним для багатьох європейських гравців.
– Чи зближення Польщі та Росії означає, що Польща готова сприйняти нинішню систему влади в Росії і її політику в регіоні, зокрема щодо України?
– У польських інтересах добрі стосунки з Росією. Але ми не повинні заплатити за ці добрі відносини нашою активністю у Східній Європі. Ця активність мала б полягати у притягуванні країн Східної Європи до ЄС і в популяризації у цих країнах політичних та економічних стандартів наближених до тих, що є в об’єднаній Європі. Але така польська політика має якісь шанси, якщо зустрічається з розумінням та зацікавленістю країн Східної Європи.
– Уявімо, що польська східна політика, наприклад, після президентських виборів, радикально змінюється, стає з так званої романтичної прагматичною. Чи, на Вашу думку, це відповідає стратегічним польським інтересам?
– По-перше, я хотіла б розвіяти міф, що активна польська політика щодо України і Білорусі та в цілому щодо Східної Європи – романтична. Те місце у Європі, в якому ми перебуваємо, місце, яке дає нам безпосередній кордон із Україною та Білоруссю, а також із Калінінградською областю, вказує на абсолютний прагматизм зацікавленості у цьому регіоні. З точки зору польських інтересів цілком прагматично цікавитися цим регіоном. Зближення з Росією не повинно спричинити занедбання активної політики щодо Східної Європи. Проте, зважаючи на тиск із боку ЄС та на проросійську політику в Україні, така позиція Польщі буде для неї набагато важчою, вимагатиме великої політичної еквілібристики і впертості, впевненості в тому, що це наша стратегічна справа. Потрібна буде впевненість у тому, що ми готові здійснювати цю справу навіть за дуже несприятливих обставин, навіть ризикуючи втратити те, що для нас є дуже цінним – зближення з Росією.
– Чи зближення Польщі з Росією створює якісь загрози для польсько-українських стосунків?
– Не треба однозначно стереотипно ставитися до польсько-російського зближення, як до чогось, що перекреслює польську активність в Україні чи в Білорусі. Важко ці справи погодити, але в принципі вони не суперечать одна одній. Є такий стереотипний підхід: якщо з Росією, то вже не з Україною – він безпідставний. Хоча така спокуса існує. Сподіваюся, що Польща зуміє прийняти цей виклик, поєднувати ці речі і не піддатися спокусі легкої східної політики.