«Не родися щасливим, родися холуєм»... «Покірне телятко дві мамки ссе»...Можна ще наводити багато народних обґрунтувань української системи холуїзму. Як писав колись Іван Сенченко, український холуїзм – це система, така ж прекрасна, як всі інші системи, але незмірно глибша за них...
В українських холуїв є одна особливість: їхня порода, переважно, московська. Так вже розпорядилася історія, що інші холуї, наприклад – польські, турецькі, чи татарські, або ж вимерли, або ж завжди були у меншості і не отримали такого генетичного розповсюдження, як розлога українсько-московська порода холуїв...Це дійсно здорово-глузді, з гнучкими спинами, слухняні, покірні і з дотепними руками, дуже поширені серед українців у всі часи – холуї...
Холуїзм московського толку особливо зміцнів і поширився у часи другої половини і кінця 18 століття...Катерину Другу і князя Потьомкіна можна називати «похресниками» українського холуйства московського толку... Чому саме тепер в Україні з’явилися численні пам’ятники Катерині, бо українсько-московський холуїзм згуртувався і підняв голову...
А одна з головних причин поширення українського холуйства московського сорту – це страх перед сильнішими і виник він, звичайно ж, після поразки козацтва у 1775 році, якому за його сміливою, волелюбною природою холуйство було чуже.
Козацтву, як устрою, була притаманна одна дуже важлива риса. Як писав француз Боплан: «козаки, як чули загрозу для їхньої землі, відразу ж упродовж дня-двох збиралися у збройне військо і давали організовану й тверду відсіч будь-якому ворогові їхньої волі й їхніх вільних звичаїв, їхньої суверенної території»... Будь-які прояви холуїзму козаки карали на смерть, зрадникам відтинали голови...Але коли цією московською сказотою національної зради була вражена козацька верхівка, тут вже спасу не було...
Якраз одна з чітких особливостей українського холуїзму московського сорту, це – розповсюдження і вигодовування його московсько-татарськими силами саме серед козацьких, українських верхів...Це надзвичайно небезпечна й смертельна для волі України пошесть. І лише послідовна, смілива та волелюбна народно-козацька сила в змозі викорінити цю отруйну для України пошесть...
У 19-му – на початку ХХ століття в українському холуйстві московського сорту проявилася одна погана для Московії риса – осляча впертість і страх перед самими собою. Це чітка ознака виродження холуїзму...Тому у Кремлі додумалися впроваджувати в українське середовище, в українські верхи холуїв-чужинців...І українське холуйство це терпляче сприймало...Сталін досяг особливих успіхів у впровадженні в Україні свого роду нового сорту холуїв-чужинців...Вони були не лише гнучкошиї, а й дуже жорстокі...Сталін наказав їм взагалі стерти українців з лиця землі, де холуїзм почав був вироджуватися у кінці 20-х років...Тому 1932-33 роки – це був час, коли українцям так і не вдалося вирватися зі смертельних обіймів ганебної пошесті... Але ця чорна порода сталінсько-більшовицьких холуїв-чужинців на українському ґрунті причаїлася, замаскувалася, змішалася й вижила в Україні до наших днів
Сьогодні ж українсько – чужинецький холуїзм московського сорту виповз на світло дня для останньої битви проти українців й незалежної України...І зверніть увагу – свої, українські холуї, не здатні так – сміливо, швидко здати своїм московським панам всю Україну...Тому до влади в Києві прийшли обрані тими ж численними і різно-шерстними ослячими й несміливими холуями, переважно холуяри-чужинці...
Візьміть першу особу, чи другу... в холуйській ієрархії в Києві – не зрозумієш, чи воно ж холуй польського сорту, чи ж холуй білоруський, але видно, що не ослаблий, ослячий – український...Так само й ідеологи нинішнього українського холуйства не є однозначно українськими – один з них навіть прізвище міняв не то через тютюн , не через махорку холуйську, бо були часи в Україні смертельні для холуйства і перехід деяких з них на московський табак допоміг і вижити... Але є ще справжні виродки українського холуйства московського сорту, котрі готові на семи ногах бігти й здавати Україну й українство кремлівським господарям...Чого варті ще западенські, навіть тернопільські, холуї й холуйки... Окремі з українських холуйок навіть залюбки гріють спини ( такі широкі, як континенти) холуям-чужинцям, щоб тим було зпідручніше здавати Україну московським господарям...Правда холуйок українських набагато менше, видно українське жіноче начало чинить нині сильний спротив генам холуйства. Чи не з тієї причини деякі крупні українські холуйки маскуються під чужинецьких, навіть під германських...Тому, мабуть, один з головних холїв-чужинців, чи то хазарського, чи то балтійського сорту, у Києві навіть не взяв до свого великого управлінського апарату на чільні посади жодної жінки-холуйки...Видно, важко знайти.
Вже той факт, що на чолі українського холуйства сьогодні одні лише чужинці, свідчить, що справи в українського холуйства кепські. Тому й пішли вони відчайдушно на останню спробу – якщо не знищити волелюбне українство і його дух, котрі загрожують взагалі викорінити холуйську породу на українських теренах, то хоча б законсервувати Україну, як головну територію для холуйства московського толку.
Та й серед української опозиції холуїв та холуйок ще чимало... Правда, частина з них вже перебігла на бік чужинців...Але ще чимало крупних екземплярів холуйства маскується під опозицію, щоб збити з пантелику, у вирішальний момент за московським посвистом, деяких заспаних на печі українців, щоб у ролі засланців нашкодити прагненням до волі, до знищення холуйства, як породи в Україні...
Пам’ятайте, що писав Боплан, мудрий французький інженер: козацька система була демократичною та вільною, козаки вмить повставали грізною силою проти будь-яких ворогів і чужинців-загарбників і найбільше не терпіла зради у власних лавах. Та карали будь-які прояви холуйства на смерть, бо добре знали, що немає більшої, небезпечнішої зарази для їхньої волі й свободи...
Ну ж московсько-татарські селекціонери українського холуйства, тепер стане нарешті зрозуміло, які наслідки вашої генетичної роботи в Україні. Чи ж ви встигли наплодити більше запроданців, чи ж ще живий козацький вільнодумний дух в Україні, який дасть належну відсіч холуйству і зміцнить суверенність вільної від запроданства і холуйства держави.
В українських холуїв є одна особливість: їхня порода, переважно, московська. Так вже розпорядилася історія, що інші холуї, наприклад – польські, турецькі, чи татарські, або ж вимерли, або ж завжди були у меншості і не отримали такого генетичного розповсюдження, як розлога українсько-московська порода холуїв...Це дійсно здорово-глузді, з гнучкими спинами, слухняні, покірні і з дотепними руками, дуже поширені серед українців у всі часи – холуї...
Холуїзм московського толку особливо зміцнів і поширився у часи другої половини і кінця 18 століття...Катерину Другу і князя Потьомкіна можна називати «похресниками» українського холуйства московського толку... Чому саме тепер в Україні з’явилися численні пам’ятники Катерині, бо українсько-московський холуїзм згуртувався і підняв голову...
А одна з головних причин поширення українського холуйства московського сорту – це страх перед сильнішими і виник він, звичайно ж, після поразки козацтва у 1775 році, якому за його сміливою, волелюбною природою холуйство було чуже.
Козацтву, як устрою, була притаманна одна дуже важлива риса. Як писав француз Боплан: «козаки, як чули загрозу для їхньої землі, відразу ж упродовж дня-двох збиралися у збройне військо і давали організовану й тверду відсіч будь-якому ворогові їхньої волі й їхніх вільних звичаїв, їхньої суверенної території»... Будь-які прояви холуїзму козаки карали на смерть, зрадникам відтинали голови...Але коли цією московською сказотою національної зради була вражена козацька верхівка, тут вже спасу не було...
Якраз одна з чітких особливостей українського холуїзму московського сорту, це – розповсюдження і вигодовування його московсько-татарськими силами саме серед козацьких, українських верхів...Це надзвичайно небезпечна й смертельна для волі України пошесть. І лише послідовна, смілива та волелюбна народно-козацька сила в змозі викорінити цю отруйну для України пошесть...
У 19-му – на початку ХХ століття в українському холуйстві московського сорту проявилася одна погана для Московії риса – осляча впертість і страх перед самими собою. Це чітка ознака виродження холуїзму...Тому у Кремлі додумалися впроваджувати в українське середовище, в українські верхи холуїв-чужинців...І українське холуйство це терпляче сприймало...Сталін досяг особливих успіхів у впровадженні в Україні свого роду нового сорту холуїв-чужинців...Вони були не лише гнучкошиї, а й дуже жорстокі...Сталін наказав їм взагалі стерти українців з лиця землі, де холуїзм почав був вироджуватися у кінці 20-х років...Тому 1932-33 роки – це був час, коли українцям так і не вдалося вирватися зі смертельних обіймів ганебної пошесті... Але ця чорна порода сталінсько-більшовицьких холуїв-чужинців на українському ґрунті причаїлася, замаскувалася, змішалася й вижила в Україні до наших днів
Сьогодні ж українсько – чужинецький холуїзм московського сорту виповз на світло дня для останньої битви проти українців й незалежної України...І зверніть увагу – свої, українські холуї, не здатні так – сміливо, швидко здати своїм московським панам всю Україну...Тому до влади в Києві прийшли обрані тими ж численними і різно-шерстними ослячими й несміливими холуями, переважно холуяри-чужинці...
Візьміть першу особу, чи другу... в холуйській ієрархії в Києві – не зрозумієш, чи воно ж холуй польського сорту, чи ж холуй білоруський, але видно, що не ослаблий, ослячий – український...Так само й ідеологи нинішнього українського холуйства не є однозначно українськими – один з них навіть прізвище міняв не то через тютюн , не через махорку холуйську, бо були часи в Україні смертельні для холуйства і перехід деяких з них на московський табак допоміг і вижити... Але є ще справжні виродки українського холуйства московського сорту, котрі готові на семи ногах бігти й здавати Україну й українство кремлівським господарям...Чого варті ще западенські, навіть тернопільські, холуї й холуйки... Окремі з українських холуйок навіть залюбки гріють спини ( такі широкі, як континенти) холуям-чужинцям, щоб тим було зпідручніше здавати Україну московським господарям...Правда холуйок українських набагато менше, видно українське жіноче начало чинить нині сильний спротив генам холуйства. Чи не з тієї причини деякі крупні українські холуйки маскуються під чужинецьких, навіть під германських...Тому, мабуть, один з головних холїв-чужинців, чи то хазарського, чи то балтійського сорту, у Києві навіть не взяв до свого великого управлінського апарату на чільні посади жодної жінки-холуйки...Видно, важко знайти.
Вже той факт, що на чолі українського холуйства сьогодні одні лише чужинці, свідчить, що справи в українського холуйства кепські. Тому й пішли вони відчайдушно на останню спробу – якщо не знищити волелюбне українство і його дух, котрі загрожують взагалі викорінити холуйську породу на українських теренах, то хоча б законсервувати Україну, як головну територію для холуйства московського толку.
Та й серед української опозиції холуїв та холуйок ще чимало... Правда, частина з них вже перебігла на бік чужинців...Але ще чимало крупних екземплярів холуйства маскується під опозицію, щоб збити з пантелику, у вирішальний момент за московським посвистом, деяких заспаних на печі українців, щоб у ролі засланців нашкодити прагненням до волі, до знищення холуйства, як породи в Україні...
Пам’ятайте, що писав Боплан, мудрий французький інженер: козацька система була демократичною та вільною, козаки вмить повставали грізною силою проти будь-яких ворогів і чужинців-загарбників і найбільше не терпіла зради у власних лавах. Та карали будь-які прояви холуйства на смерть, бо добре знали, що немає більшої, небезпечнішої зарази для їхньої волі й свободи...
Ну ж московсько-татарські селекціонери українського холуйства, тепер стане нарешті зрозуміло, які наслідки вашої генетичної роботи в Україні. Чи ж ви встигли наплодити більше запроданців, чи ж ще живий козацький вільнодумний дух в Україні, який дасть належну відсіч холуйству і зміцнить суверенність вільної від запроданства і холуйства держави.