Чи здатен хтось в Україні воювати з криміналітетом?

Буремні 1990-ті... Круті хлопці у широких спортивних штанях у столичних забігайлівках, обов’язково з непрацюючими (бо це ще надзвичайно дорого – мобільний зв’язок) «стільниковими телефонами» (так вони тоді звалися у ЗМІ) біля вух – для престижу. Стрімка зміна господарів підприємств і торговельних закладів. Сьогодні це державний винний завод, завтра – чийсь приватний з новою гучною назвою, післязавтра ще новіший власник порізав обладнання на металобрухт і вивіз його. Періодичні сплески високої інфляції, на яких хтось наживає добру копійчину. Дивовижні персонажі у Верховній Раді, обрані у мажоритарних округах – у малинових піджаках, із масивними золотими каблучками. Й обов’язкова щоденна кримінальна хроніка – якщо її не передає телебачення, то її передають один одному самі громадяни: у центрі Києва вибухнуло авто якогось «крутелика»... у Донецьку знайшли стару шахту з десятками скинутих туди трупів... в Одесі невідомі застрелили редактора газети... у Дніпропетровську вкрали дитину нувориша... І так далі.

Здавалося, ці часи назавжди відійшли у минуле. Найкмітливіші представники криміналітету інтегрувалися до бізнесової та політичної еліти, невдахи та дурні були загнані на маргінес завдяки жорстким заходам МВС, СБУ і прокуратури. Поодинокі «розбірки» спалахували і далі, але таких масштабів кримінального «театру» вже не було. Проте, як з’ясувалося, тільки до часу.

Буремні 1990-ті повертаються?

Ось тільки деякі з подій минулого місяця. Два повідомлення від 3 березня. Вночі у Голосіївському районі столиці було скоєно розбійний напад на будинок бізнесмена. Двоє чоловіків увірвалися до будинку та, погрожуючи короткоствольною зброєю, почали вимагати гроші. Почувши відмову, нападники побили дерев’яною палицею господаря, зв’язали його та жінку, після чого вкрали 60 тисяч доларів, 50 тисяч євро, 45 тисяч гривень, ювелірні вироби та зникли.

На території Новосанжарського району Полтавщини на шляху Полтава – Кременчук невідомі розстріляли джип. Водій авто поранений у ногу.

Далі – два повідомлення від 10 березня. У Києві серед дня на вулиці Старонаводницькій у Печерському районі сталася перестрілка. Одна людина поранено. За попередньою інформацією, у двох бізнесменів тут була ділова зустріч, яку вони проводили в автомобілі, припаркованому на узбіччі. Раптом з’явився чорний джип БМВ, з якого обстріляли авто, причому БМВ навіть не загальмував. Людину, що сиділа з боку водія, легко поранили в руку.

А у Запоріжжі при невстановлених обставинах вибухнув автомобіль генерального директора Національного заповідника «Острів Хортиця» Максима Остапенка. Раніше горів гараж Остапенка. Заповідник «Острів Хортиця» останнім часом не раз опинявся в епіцентрі скандалів, пов`язаних із захопленнями земельних ділянок на території Хортиці.

12 березня охорона київського розважального клубу «Арена-ситі» жорстоко побила двох відвідувачів, у яких не вистачило 15 гривень, щоб розплатитися за випивку. Врятував чоловіків міліційний патруль, що проходив мимо. Правоохоронці почули крики потерпілих.

13 березня у гаражі депутата Хмельницької міської ради і водночас директора Асоціації Хмельницьких ринків Валерія Таратасюка згорів автомобіль «Лексус». За версією слідчих, невідомі, що проникли до гаража, скоїли там пограбування, а відтак, щоб замести сліди, підпалили приміщення.

Чи змінилася на краще ситуація у квітні? Навряд чи. Ось що говориться в офіційному зведенні МВС України за 20 квітня: впродовж доби до органів внутрішніх справ надійшло 5615 заяв про злочини. 2413 (43%) з них розкриті «по гарячих слідах». Серед розкритих злочинів – одне вбивство, вісім фактів завдання тяжких тілесних ушкоджень, один розбійний напад, 31 пограбування і два факти незаконного заволодіння транспортними засобами. За незаконне зберігання зброї затримані 20 осіб. Вилучені пістолет, три обрізи мисливських рушниць, десять одиниць саморобної вогнепальної зброї, три гранати, 100 грамів вибухівки і 449 патронів. У 32 затриманих вилучено 2,3 кілограми наркотичних речовин.

На жаль, у зведенні не назване повне число скоєних за добу вбивств, збройних нападів, грабунків тощо. Але можна припустити, що серед ще нерозкритих злочинів їх відчутно більше, ніж серед негайно розкритих.

Це наразі тільки деякі з повідомлень такого роду – їх десятки, а то й сотні. Вражає не лише масштаб діяльності криміналітету, а і його очевидна пов’язаність із бізнесовими угрупуваннями. Ну, а ситуація з відвідувачами клубу «Арена-сіті» відгонить фільмами чи то про мафію, чи то про есесівців.

На війні – як на війні

Як видається, після досить жорсткої «зачистки» професійної злочинності на початку 2000-х, коли режим Леоніда Кучми де-факто сповідував принцип іспанського диктатора Франціско Франко: «Друзям – усе, іншим – закон», нова хвиля кримінальної активності почала підійматися у зв’язку із спробами деяких олігархів перерозподілити на свою користь приватизовану власність, користуючись нечіткістю законів і перманентними чварами у керівництві держави. Саме тоді активно розгорнулися так звані «рейдерські атаки», коли, користуючись сумнівними рішеннями районних судів, розташованими на іншому кінці держави, та чи інша бізнес-група силою загарбувала промислові об’єкти, базари, торговельні центри. При цьому активно використовувалися численні – часом до кількох сотень осіб – загони голомозих молодиків кремезної статури, вбраних в однострої якихось охоронних фірм. З кого рекрутувалися ці загони, завжди готові при нагоді використати металеву арматуру, кастети, велосипедні ланцюги для перемоги над опонентами і для залякування працівників захоплених об’єктів? Це, гадаю, суто риторичне запитання. Як і те, де «невтомно працювали» учасники рейдерських нападів, коли потреба у них відпадала.

Крім того, у 2006-10 роках МВС було втягнуте у політичні «розбірки», а СБУ зосередилася на викритті злочинів доби сталінізму. Тим часом із сучасними злочинцями, які нерідко роками «відпочивали» у рейдерських загонах під прикриттям олігархічних груп, боротися не було кому. Сьогодні ж, схоже, користуючись неминучою хвилею нового перерозподілу власності, злочинці прагнуть урвати своє, не гребуючи жодними засобами. А дехто, можливо, ще і сподівається на «кришування» з боку правоохоронних органів, корупція в яких з приходом нового керівництва, як вважає низка експертів, не зменшиться, а то і зросте, адже їх очолили надто неоднозначні постаті – як МВС, так і СБУ. Ну, а про ефективність стабільного за всіх останніх урядів керівного корпусу прокуратури українцям добре відомо.

...І от одне з останніх за часом повідомлень: 22 квітня п’яний робітник з увімкненою бензопилкою ганявся за перехожими у Києві на Лютеранській вулиці, у двохстах метрах від адміністрації Президента України...

Тож у разі, якщо нічого у владі не зміниться на краще, захищатися від нової хвилі кримінальних нападів українським громадянам, імовірно, доведеться так само, як це зробив у лютому нинішнього року директор ювелірного магазину на київському Хрещатику, ставши з рушницею у руках проти озброєних грабіжників.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.